Постанова Житомирський апеляційний суд № 278/3006/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №278/3006/19 Головуючий у 1-й інст. Грубіян Є. О. Категорія 77 Доповідач Миніч Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2020 року Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Миніч Т.І. суддів: Трояновської Г.С., Павицької Т.М. секретаря судового засідання Ковальської Я.В. з участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 14 лютого 2020 року, ухвалене під головуванням судді Грубіяна Є.О. у цивільній справі №278/3006/19 за позовом ОСОБА_1 до Високопічської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Житомирського району Житомирської області про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди, в с т а н о в и в: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив суд ухвалити рішення про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення №1-К від 25 липня 2019 року та № 23-к від 3 жовтня 2019 року; поновити його на роботі на посаді учителя фізичної культури Високопічській ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 Житомирського району Житомирської області та стягнути моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн. Зокрема, із змісту наказу директора Високопічської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 від 25.07.2019 року вбачається, що звільнення проведено на підставі рішення Житомирської РДА від 22.07.2019 року та рішення постійної комісії з питань законності, правопорядку і прав людини, депутатської етики, забезпечення діяльності депутатів та місцевого самоврядування Житомирської районної ради від 23.07.2019 року за фактом проведення перевірки стосовно неетичної поведінки позивача. У зв`язку з цим його звільнено за вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням педагогічної діяльності, відповідно до п.3 ст.41 КЗпП України. Проте, відповідно до листа Житомирського районного відділення поліції Головного управління національної поліції в Житомирській області від 14.08.2019 року №V-321, в ході перевірки проведеної співробітниками Національної поліції, інформація щодо вчинення позивачем неправомірних дій не підтвердилася і у зв`язку з відсутністю даних, які б указували на наявність кримінального характеру правопорушення, підстав для внесення даної інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не має. Тому, на думку позивача, жодного аморального проступку, за який його можливо було би звільнити, він не вчиняв, а звільнення відбулось у протиправний спосіб на підставі надуманих обставин. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 14 лютого 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ директора Високопічської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 Житомирського району Житомирської області № 23-к від 3 жовтня 2019 року. В задоволенні решти вимог відмовлено. Цим же рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 768,40 грн. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення від 25.07.2019 року, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема вважає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив вимогу про визнання протиправним наказу про звільнення від 25.07.2019 року через пропуск строку позовної давності, оскільки не з`ясував, що він звертався з позовом про оскарження даного наказу 06.09.2019 року. Проте, 07.10.2019 року ухвалою суду першої інстанції позовну заяву було повернуто у зв`язку з пропуском строку на усунення недоліків. Також вказує, що до отримання відзиву на позовну заяву в даній справі йому не було відомо про те, що відповідач видав наказ від 03.10.2019 р. № 23-к про звільнення його за прогул. Дана обставина змусила його подати до суду заяву про уточнення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу від 03.10.2019 р. № 23-к. Крім того вказує, що 04.12.2019 р. він подав клопотання про виклик свідків та про витребування доказів. Проте суд, на думку апелянта, безпідставно відмовив у розгляді справи з викликом сторін та у виклику свідків. Таким чином вважає, що суд безпідставно повернув позовну заяву і в подальшому вказав на пропущення строку на оскарження наказу про звільнення. Через це суд не розглянув по суті позов в частині оскарження наказу про звільнення від 25 липня 2019 року. У результаті протиправного, на думку апелянта, звільнення він змушений був пережити моральні страждання, так як незаконні дії відповідача призвели до порушення душевного спокою та нормальних життєвих зв`язків, відносин з членами сім`ї. Рішення суду в частині вимог щодо оскарження наказу від 03.10.2019 року позивачем не оскаржується. А тому згідно з ч.1 ст.367 ЦПК апеляційний суд законність рішення в цій частині вимог не перевіряє. Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 працював в якості вчителя фізичної культури Високопічської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 з 2001 року. 02 липня 2019 року в Житомирській районній державній адміністрації наказом №222 створено комісію для з`ясування обставин неетичної поведінки ОСОБА_1 (а.с.65). 12 липня 2019 року співголови комісій відділу освіти та національно-патріотичного виховання молоді та спорту Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області направили позивачеві лист з пропозицією дати пояснення в термін до 18 липня 2019 року щодо його неетичної поведінки, що мала місце на районному святі полуниці 08 червня 2019 року (а.с.8). Про отримання позивачем зазначеної пропозиції свідчить та обставина, що її копія знаходиться у позивача і додана саме ним до позову. Проте, пояснень із запропонованого питання позивачем не надано. 15 липня Високопічській сільський голова направив листа з додатками на адресу голови Житомирської районної державної адміністрації для ознайомлення щодо аморальної поведінки позивача по відношенню до неповнолітніх дівчат (а.с.61). 22 липня 2019 року т.в.о. начальника відділу освіти, національно-патріотичного виховання, молоді та спорту Житомирської районної державної адміністрації направила лист голові Житомирської районної ради з проханням розглянути звернення жителів с.Сінгурі щодо неетичної поведінки позивача стосовно неповнолітніх, що мало місце 08 червня 2019 року (а.с.55). 25 липня 2019 року відповідач видав наказ № 1-к, який викладений наступним чином: "Звільнити ОСОБА_1 , учителя фізичної культури Високопічської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, 14.08.2019 у зв`язку із вчиненням аморального проступку, не сумісного з продовженням педагогічної діяльності, відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України" (а.с.6). 01 серпня 2019 року ОСОБА_1 викликано адміністрацією школи для ознайомленням з наказом(а.с.7). 06 серпня 2019 року заступник голови Житомирської районної ради направив листа відповідачеві у даній справі з витягом із протоколу, яким рекомендовано директорові школи звільнити позивача із займаної посади і роботи за вчинення аморального поступку, не сумісного із продовженням роботи вчителя (а.с.28-30). 27 серпня 2019 року наказ №1-к (про звільнення за вчинення аморального проступку) доведений до відома позивача (а.с.6,зворот 47). Крім того, 03 жовтня 2019 року відповідачем видано наказ №23-к про звільнення позивача з посади вчителя фізкультури з 03 жовтня 2019 року за прогули без поважних причин згідно з п.4 ст.40 КЗпП України. Другим пунктом даного наказу ухвалено вважати недійсним наказ №1 від 25 липня 2019 року (а.с.22). Разом з тим, рішенням в даній справі визнано протиправним та скасовано наказ директора Високопічської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 Житомирського району Житомирської області № 23к від 3 жовтня 2019 року. Тобто, судом в цілому скасовано зазначений наказ, в тому числі і його другий пункт. Рішення суду в цій частині сторонами не оскаржено, а отже, набрало законної сили. У зв`язку з наведеним, невирішеним в цій справі залишився спір щодо оскарження наказу від 25 липня 2019 року. Відмовляючи в позові в цій частині вимог, суд першої інстанції виходив лише з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду і ця обставина є самостійною підставою для відмови в позові. Проте, погодитися з висновками суду неможливо, оскільки вони зроблені передчасно, без належного з`ясування всіх обставин справи. Так, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (ч.1 ст.233 КЗпП України). При цьому встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов`язки сторін. Проте, суд першої інстанції взагалі не з`ясовував обставин, що були підставою звільнення позивача згідно з п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України, хоча застосування строку позовної давності в даному випадку можливе лише при обгрунтованості позову. За таких обставин рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. При цьому апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП Українивчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником. Аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. До суб`єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники навчально-виховного процесу, зазначені у статті 52 Закону України «Про освіту». Відповідно до ч.2 ст.58 Закону на посади педагогічних працівників приймаються особи, фізичний і психічний стан яких дозволяє здійснювати педагогічну діяльність та які мають освітню та/або професійну кваліфікацію, що відповідає встановленим законодавством, зокрема професійним стандартом (за наявності), кваліфікаційним вимогам до відповідних посад педагогічних працівників. За змістом ч.2 статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов`язані: постійно підвищувати свій професійний і загальнокультурний рівні та педагогічну майстерність; виконувати освітню програму для досягнення здобувачами освіти передбачених нею результатів навчання; сприяти розвитку здібностей здобувачів освіти, формуванню навичок здорового способу життя, дбати про їхнє фізичне і психічне здоров`я; дотримуватися академічної доброчесності та забезпечувати її дотримання здобувачами освіти в освітньому процесі та науковій діяльності; дотримуватися педагогічної етики; поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу; настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства; формувати у здобувачів освіти усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України; виховувати у здобувачів освіти повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України та навколишнього природного середовища; формувати у здобувачів освіти прагнення до взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами; захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психологічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров`ю здобувача освіти, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам; додержуватися установчих документів та правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, виконувати свої посадові обов`язки; повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування). Згідно з ч.6 ст.54 Закону особи, винні в порушенні цієї статті, несуть відповідальність згідно з законом. Системний аналіз положень пункту 3 статті 41 КЗпП Українита Закону України «Про освіту»дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, - вчитель, педагог, вихователь - зобов`язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України. Отже, звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію. Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення з підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (пункт 3 статті 41 КЗпП України) не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами. В даному випадку виданню наказу про звільнення позивача передувало проведення комісійного розслідування факту неетичної поведінки позивача на ОСОБА_2 , за результатами якого ухвалено рішення колегіальним органом в межах наданих йому повноважень. Цьому передувала тривала робота постійної комісії, а тому переоцінювати питання про достатність підстав для звільнення суд вважає протиправним. Дослідження цього питання більш детально судом, виходячи із тих обставин, що одним із учасників події була дитина, апеляційний суд вважає недоцільним. За наведених обставин апеляційний суд доходить висновку, що у відповідача були достатні підстави для звільнення позивача за п.3 ч.1 ст.41 КЗпП. Разом з тим, зміст наказу свідчить про те, що звільнення проведено з 14 серпня 2019 року, тобто, після виходу позивача з відпустки. Проте, з цього ж дня позивач перебував на лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності (а.с.25). Відповідно до частини 3 ст. 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Порушення прав позивача, а саме звільнення його у день перебування на лікарняному може бути усунуто судом шляхом зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин у перший день після закінчення періоду непрацездатності за наявності підстав для звільнення. Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що 28 серпня 2019 року позивач визнаний працездатним, що підтверджується рішенням ЛКК КНП «ЦРЛ» ЖРР №96 від 28.08.2019 року. Тобто, з 29 серпня 2019 року позивач мав приступити до роботи. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позову шляхом зміни дати звільнення позивача з роботи на 29.08.2019 року. Щодо дотримання роботодавцем вимог трудового законодавства щодо попередньої згоди профспілкового комітету, то звільнення позивача без такої згоди на законність звільнення не впливає, оскільки позивач не був членом профспілки. За наведених обставин та відповідно до положень п.4 ч.1 ст.376 ЦПК рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню із постановленням нового про часткове задоволення позову. Керуючись ст.ст.258,259,367,374,376,381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково. Скасувати рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 14 лютого 2020 року в частині вимог про визнання протиправним і скасування наказу від 25 липня 2019 року №1-к та ухвалити в цій частині нове рішення. Змінити дату звільнення ОСОБА_1 учителя фізичної культури Високопічської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1, зазначену в наказі Високопічської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Житомирського району Житомирської області №1-к від 25 липня 2019 року, з 14 серпня на 29 серпня 2019 року. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий: Судді: Повний текст постанови складений 14.08.2020 року.