Постанова 4824 № 355/1592/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 серпня 2020 року м. Київ справа №355/1592/19 провадження №22-ц/824/8332/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБолотова Є.В., Левенця Б.Б. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» Крилової Олени Леонідівни на рішення Баришівського районного суду Київської області від 17 березня 2020 року /суддя Коваленко К.В./ у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 127 943, 52 грн. Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 17 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. /а.с. 98-99/ Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянт звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що відповідач своїм підписом під анкетою-заявою висловила згоду на укладення договору приєднання, ознайомилась і погодилась на умови та правила надання банківських послуг, тобто сторонами було досягнуто усіх істотних умов договору. Відсутність підпису позичальника під умовами та правилами надання банківських послуг не свідчить про те, що вона не була з ними ознайомлена. Зміна тарифів, зокрема розміру процентної ставки, також передбачена умовами та правилами надання банківських послуг, з вимогою про розірвання договору відповідач не зверталась, продовжуючи користування кредитними коштами, а отже прийняла тарифи. Судом першої інстанції не перевірено належним чином розрахунку заборгованості та не надано оцінки користуванню відповідачем кредитними коштами, що підтверджується банківською випискою, яка має статус первинного документа та додатково свідчить про погодження з умовами договору. Окрім того, вказувала на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на копію паспорта позичальниці, долучену до позову та дублікат картки платника податків, якими підтверджується міна прізвища позичальниці на ОСОБА_1 після одруження. Для підтвердження зміни прізвища, в разі наявності сумнівів, суд першої інстанції повинен був викликати позивача в судове засідання, відклавши розгляд справи для з`ясування зазначеного питання. ОСОБА_1 неодноразово повідомлялась про розгляд справи в порядку письмового провадження, повідомлення не отримує за відомою суду адресою, тому була повідомлена шляхом опублікування на сайті судової влади. Відзив на апеляційну скаргу до суду від відповідача не надходив. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін на підставі наступного. Судом встановлено, що 30.10.2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 03.10.2013 року в розмірі 127943,52 грн. та повернення судового збору 1921,00 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем, належним чином взятих на себе зобов`язань, визначених вищевказаним кредитним договором. Також встановлено, що 03.10.2013 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанк. /а.с.11/ Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно зазначив, що пред`являючи позовну заяву, позивач може зазначити відповідачем особу, яка не є носієм спірного обов`язку, тобто неналежного відповідача. Суд із власної ініціативи не може замінювати неналежного відповідача, оскільки порушуватиметься такий принцип цивільного процесу, як диспозитивність. У позовній заяві уповноваженим представником позивача висловлено клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача. Заявляючи у відповідності до вимог ч. 3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи за її відсутності особа усвідомлює, погоджується та несе ризики неможливості вчасно відреагувати на обставини, які будуть з`ясовані в ході проведення судового засідання, надати відповідні пояснення та додаткові докази або ж заявити клопотання. Встановивши, що03.10.2013 року ОСОБА_1 була підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, жодних доказів того, що відповідач ОСОБА_1 та особа яка підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку ОСОБА_1 є одна і та сама особа, позивач суду не надав. Дана обставина жодним чином не висвітлена в позовній заяві, та не доведена наданими суду доказами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позовних вимог. Доводи апеляційної скарги, про долучення до позову копії паспорту ОСОБА_1 та можливість виклику в судове засідання позивача для надання пояснень, колегією суддів не приймаються до уваги, з огляду на те, що паспорт на ім`я ОСОБА_1 не підтверджує те, що ОСОБА_1 змінила прізвище після одруження. Такі дані повинні підтверджуватись належними доказами у справі. Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Таким чином, звертаючись з позовом, надаючи докази на підтвердження позиції, позивач вважав достатнім обсяг наданих доказів, що становить принцип диспозитивності цивільного судочинства. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки позивачем не доведено, що ОСОБА_1 є належним відповідачем у справі. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» Крилової Олени Леонідівни на рішення Баришівського районного суду Київської області від 17 березня 2020 року - залишити без задоволення. Рішення Баришівського районного суду Київської області від 17 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Головуючий: Судді: