Постанова 4803 № 183/813/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5815/20 Справа № 183/813/17 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 34 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О., суддів Деркач Н.М., Куценко Т.Р., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення збитку заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», в якому просить стягнути з відповідача спричинену йому матеріальну шкоду у розмірі 13 052, 90 грн., витрати за послуги спеціаліста у розмірі 1000 грн., а також сплачений судовий збір. Позов мотивований тим, що 12 лютого 2016 року о 08:05 годині біля буд. №6 по вул. 195 Стрілкової Дивізії в м. Новомосковську Дніпропетровської області, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ford Fiesta», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , яка не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималась безпечної дистанції, порушуючи п.13.1 Правил дорожнього руху України, скоїла зіткнення з автомобілем «Dacia», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням позивача. Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2016 року ОСОБА_3 визнано винною у вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КуаАП. На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПрАТ «СТ «Арсенал Страхування», в зв`язку з чим позивач звернувся на адресу зазначеної страхової компанії з заявою щодо здійснення організації заходів, направлених на оцінку та відшкодування шкоди. 02.03.2016 року висновком спеціаліста автотоварознавця на замовлення позивача був складений висновок, у відповідності до якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, з урахуванням зносу становить 16309,94 грн., без урахування зносу 26490,07 грн. Фактична ж вартість відновлюваних робіт пошкодженого автомобіля «Dacia», державний номер НОМЕР_2 , складає 26305 гривен. ОСОБА_1 посилається на те, що страховою компанією здійснено страхове відшкодування спричиненої майнової шкоди у розмірі 13252,10 грн., що і становить вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу. Разом з тим, фактичні витрати позивача з ремонту пошкодженого транспортного засобу перевищують розмір сплаченого страхового відшкодування, тому позивач вважає, що відповідач зобов`язаний відшкодувати йому різниці між вартістю відновлюваних робіт та страховою виплатою. Посилаючись на вимоги ст. 1194 ЦК України, позивач просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь матеріальні збитки у розмірі 13 052, 90грн. та витрати з послуг фахівця у розмірі 1000 грн. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційні скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити, з наступних підстав. Так, судом встановлено, що постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2016 року ОСОБА_3 визнано винною у вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КУаАП, за те, що остання 12 лютого 2016 року о 08:05 годині біля буд.6 по вул. 195 Стрілкової Дивізії в м. Новомосковську Дніпропетровської області, керуючи автомобілем «Ford Fiesta», державний номер НОМЕР_1 , не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималась безпечної дистанції, порушила вимоги п.13.1 Правил дорожнього руху України, скоїла зіткнення з автомобілем «Dacia», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням позивача. Власиком транспортного засобу - автомобіля «Dacia», державний номер НОМЕР_2 , є позивач по справі, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 6). Судом встановлено та не оспорено сторонами, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Ford Fiesta», державний номер НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», згідно полісу АІ/8563194, у відповідності до якого сума страхового ліміту за шкоду, заподіяну майну складає 50000 грн. Судом встановлено, що для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Dacia», державний номер НОМЕР_2 , ПП «Центром судових експертиз та оцінки» було проведено експертизу, у відповідності до висновку якого вартість майнової шкоди складає 15425,06 грн. Зазначену суму спричиненої майнової шкоди зменшено на суму франшизи та страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 13252,10 грн. Відповідно до акту виконаних робіт СТО ФОП « ОСОБА_4 № 8 від 20.10.2016 року, позивач поніс фактичні витрати на відновлення пошкодженого автомобіля у розмірі 26305 грн. (а.с. 17). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив з того, що коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції. Відповідно до частин першої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частинами першою, другою та п`ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана, зокрема, з використанням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Положеннями статті 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю здоров`ю, майну третьої особи. За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Так, колегія суддів встановила, та це підтверджується матеріалами справи, що згідно висновку експертизи ПП «Центр судових експертиз та оцінки», вартість майнової шкоди складає 15425,06 грн. Відповідно до акту виконаних робіт СТО ФОП « ОСОБА_4 № 8 від 20.10.2016 року, позивач поніс фактичні витрати на відновлення пошкодженого автомобіля у розмірі 26305 грн. Встановивши, що позивач отримав від ПрАТ «СТ «Арсенал Страхування» страхове відшкодування, якого не достатньо для повного відшкодування шкоди, завданої відповідачем у результаті ДТП, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач в силу статті 1194 ЦК України зобов`язана відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди, якою є вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, і страховою виплатою, яка одержана від страховика. На підставі наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі про задоволення позовних вимог позивача. У відповідності до вимог ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що апеляційні скарги підлягають до задоволення на користь апелянтів слід стягнути судові витрати по оплаті судового збору за подачу позовної заяви та апеляційних скарг. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» задовольнити. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2020 року скасувати. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення збитку заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 вартість відновлювальних робіт пошкодженого транспортного засобу в розмірі 13 052, 90 грн.. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату експертного автотоварознавчого дослідження в розмірі 1000 грн. та судовий збір в розмірі 1600 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» судовий збір в розмірі 960 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Н.М. Деркач Т.Р. Куценко