Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 826/16278/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16278/16 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2020 року м. Київ Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Степанюка А.Г., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Ф», - В С Т А Н О В И В : Згідно з п. 3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року позовні вимоги задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 20.04.2016 №72-1305 та від 22.07.2016 № 72-1305. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 20.04.2016 №72-1305 відмовити, а в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 22.07.2016 №72-1305 закрити провадження. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав. Як зазначено Позивачем в позовній заяві, на підставі Договору купівлі-продажу від 21.04.2000 року, йому на праві приватної власності належать одноповерхові нежилі (виробничі) будівлі під АДРЕСА_1 , в тому числі будівля під літ. «А» загальною площею 219,3 кв.м. та будівля під літ. «Б» - 298,1 кв.м. Відповідачем згідно з підпунктом 54.3.3. пункту 54.3. статті 54. та пунктом 286.5. статті

286. Податкового кодексу України прийнято податкові повідомлення - рішення від 20 квітня та 22 липня 2016 року №№72-1305, 72-1305 форми «Ф», якими Позивачу визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб у загальній сумі 42029,24 грн. (21014,62 грн. + 21014,62 грн.). Відповідно до п. 269.1. ст.

269. Податкового кодексу України, в чинній на час прийняття оскарженого Позивачем податкового повідомлення-рішення Відповідача редакції (надалі - в зазначеній редакції), платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Згідно зі ст.

270. Податкового кодексу України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. Відповідно до п. 274.1. ст.

274. Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Згідно з п. 284.1. ст.

284. Податкового кодексу України, зокрема, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Відповідно до п. 8.3. ст.

8. Податкового кодексу України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. Згідно з п. 12.3. ст.

12. Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Відповідно до пп. 12.3.1. п. 12.3. ст.

12. Податкового кодексу України, встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. А згідно з пп. 12.3.4. п. 12.3. ст.

12. Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Пунктом 4 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII, установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Рішенням III сесії VIII скликання Київської міської ради «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629» від 28.01.2015 року №58/923, опублікованим у газеті «Хрещатик» 06 березня 2015 року, зокрема затверджено Положення про плату за землю в місті Києві (надалі - Положення). Відповідно до п. 5.1. Положення, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено та які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб та у постійному користуванні юридичних осіб державної та комунальної форми власності, коло яких визначено статтею 92 Земельного кодексу України, встановлюється в розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у пунктах 5.3 та 5.4 цього Положення. Проте, приміщення Позивача розташовано на земельній ділянці, що знаходиться у його користуванні та право власності на яку або право оренди якої не оформлено. Згідно з п. 5.6. Положення, плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (крім комунальної власності), встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктом 5.3 цього Положення; дія цього пункту не поширюється у випадках звільнення земельних ділянок від оподаткування або наявності пільг щодо сплати земельного податку. Рішенням III сесії VIII скликання Київської міської ради «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» від 23 лютого 2017 року №1005/2009, зокрема внесено до Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 року №242/5629 (у редакції Рішення Київської міської ради від 28.01.2015 року №58/923), такі зміни: « 1.1.Пункти 5.4 та 5.5 виключити. У зв`язку з цим пункт 5.6 вважати пунктом 5.4.». Відповідно до п. 10.4. ст.

10. Податкового кодексу України, установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється. Оскільки Податковим кодексом України податку за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які, або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, не встановлено, колегія суддів дійшла висновку щодо невідповідності його п. 5.6 Положення. А згідно з частиною третьою ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано. Відповідач в апеляційній скарзі просить суд апеляційної інстанції в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 22.07.2016 №72-1305 закрити провадження, оскільки воно є помилковим, тому як в 2016 році відбулася технічна помилка в інформаційно-телекомунікаційній системі баз даних податкових органів (ITC «Податковий блок») в результаті чого в автоматичному режимі було повторно надіслано на адресу Позивача зазначене податкове повідомлення-рішення. Згідно з п. 60.1. ст. 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі. Проте, будь-які докази самостійного скасування Відповідачем податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 22.07.2016 №72-1305 в матеріалах справи відсутні, тобто воно не є відкликаним. На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржені Позивачем податкові повідомлення-рішення Відповідача є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Рішення суду першої інстанції - без змін. Згідно з частиною другою ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Відповідно до частини четвертої ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Дану справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). А згідно з п. 2 частини п`ятої ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім передбачених пп. а) - г) п. 2 частини п`ятої ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України випадків. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскаржена бути не може, крім передбачених пп. а) - г) п. 2 частини п`ятої ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України випадків. Постанову складено в повному обсязі 11.08.2020 року. Головуючий суддя Бабенко К.А. Судді: Степанюк А.Г. Чаку Є.В.