Постанова 4873 № 910/5251/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" липня 2020 р. Справа№ 910/5251/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Скрипки І.М. суддів: Михальської Ю.Б. Тищенко А.І. при секретарі судового засідання Припутніцькій Ю.В. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 16.07.2020 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 (повний текст підписано 09.08.2019) у справі № 910/5251/19 (суддя Пінчук В.І.) за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про визнання недійсним договору В судовому засіданні 16.07.2020 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У квітні 2019 Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про визнання недійсним договору № 1512000708 від 17.12.2015, що укладений між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" та Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз". Позов обґрунтовано тим, що спірний договір за своїм змістом суперечить вимогам актів цивільного законодавства, що є порушенням ст.203 ЦК України та відповідно до ст.215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсними. Короткий зміст рішень у даній справі та мотиви їх прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі №910/5251/19 відмовлено в позові. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про не доведеність позивачем обґрунтованості підстав, на які він посилається, заявляючи позовні вимоги. Крім того, відмовив у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском загального строку позовної давності тривалістю у три роки щодо заявлених позовних вимог. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2019, позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи. Апелянт вказує, що фактичні обставини справи свідчать про те, що послуги транспортування природного газу надаються позивачу відповідачем на інших умовах, ніж це передбачено умовами Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497, що може свідчити про дискримінацію замовника, безпідставне звуження прав замовника чи неправомірне збільшення прав оператора, чи проведення розрахунків додаткової плати чи обсягів балансування газу на підставі необґрунтованих показників та з використанням невірних формул. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача заперечує проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, вказує про їх безпідставність та необґрунтованість. Зазначає, що договір транспортування природного газу № 1512000708 від 17.12.2015 відповідає вимогам законодавства, а позов про визнання договору недійсним позивачем було подано до суду лише 22.04.2019, після спливу строку позовної давності, який сплив 17.12.2018. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 змінено шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 05.03.2020 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 у справі №910/5251/19 скасовано. Справу №910/5251/19 направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 14.05.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 відкладено розгляд справи на 11.06.2020, з урахуванням задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 відкладено розгляд справи на 16.07.2020, з урахуванням задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи. 15.07.2020 від представника позивача надійшло чергове клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано недопущенням розповсюдження коронавірусу COVID-19, для убезпечення від ризику життя та здоров`я людей, зокрема учасників справи та працівників суду, яке залишено колегією суддів без задоволення з підстав його необґрунтованості, враховуючи послаблення введених карантинних заходів у країні та зважаючи на строки розгляду апеляційних скарг, встановлені ст. 273 ГПК України. Явка представників сторін Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 16.07.2020 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін. Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції 16.07.2020 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України). Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника позивача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, відхилення клопотання позивача про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача за наявними у справі матеріалами. Обставини справи, встановлені судами у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції 17.12.2015 позивачем, як замовником, та відповідачем, як оператором, укладений договір №1512000708 транспортування природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов`язався надати позивачу послуги з транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а останній зобов`язався оплатити вартість наданих послуг на умовах даного договору. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що Договір не відповідає Типовому договору транспортування природного газу, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 №2497 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1383/27828, а саме: - у пункті 2.2 Договору відсутнє посилання на доступ замовника до інформаційної платформи, який є обов`язковою умовою надання послуги; - у пункті 2.4 Договору відсутнє посилання "(крім послуг балансування)", що призводить до необхідності визначення у спірному договорі обсягу послуг балансування в одному з додатків; - у Договірі відсутній п.2.9 Типового договору; - у п.3.1 Договору неповно прописані обов`язки оператора, а саме: "здійснити у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним, виплату грошових коштів на рахунок замовника, якщо загальна вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових негативних небалансів замовника протягом звітного газового місяця"; - у п.4.1 Договору неповно прописані обов`язки замовника; - у п.8.2 Договору прописана інша методика визначення вартості та порядок розрахунків за договірну потужність, ніж передбачено Типовим договором; - у п.8.3 Договору міститься безпідставне визначення і посилання на дві складові частини вартості послуг балансування; - у п.8.4 Договору містяться невірні показники формули, за якою розраховується додаткова плата; - розділ ІХ Договору визначає вартість місячних небалансів, в той час як типовою формою договору та кодексом ГТС передбачене визначення щодобових небалансів; - у розділі Х п.п.10.4, 10.5 Договору визначається додаткова плата за недотримання параметрів якості природного газу за формулою, вихідні показники якої не відповідають затвердженій типовій формі; - п.11.4 Договору передбачає оформлення місячного обсягу небалансу, в той час як чинне законодавство встановило щодобове балансування обсягів природного газу; - п.12.2 Договору не містить всіх умов, передбачених типовою формою договору; - п. 15.3 Договору не відповідає умовам, передбаченим типовою формою договору. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем обґрунтованості підстав, на які він посилався, заявляючи позовні вимоги, оскільки спірний договір відповідає вимогам законодавства. Водночас, у задоволенні позову суд відмовив з підстав пропуску загального строку позовної давності. Суд апеляційної інстанції у постанові від 04.12.2019, проаналізувавши умови спірного договору, погодився із доводами позивача про його суттєву невідповідність умовам Типового договору, який є обов`язковим для учасників ринку природного газу, у тому числі для учасників цієї справи. Судом встановлено, що спірний договір суперечить актам цивільного законодавства, а саме Кодексу газотранспортної системи, Закону України "Про ринок природного газу" та постанові НКРЕКП від 30.09.2015 №2497. У зв`язку з цим, апеляційний господарський суд змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, виклавши її в редакції постанови. В іншій частині суд апеляційної інстанції залишив рішення без змін. Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 у справі №910/5251/19 не погодився з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке. «п. 9.12. Суд касаційної інстанції, вивчивши встановлені судом обставини справи та проаналізувавши норми, що регулюють спірні правовідносини, доходить висновку, що судом апеляційної інстанції не встановлено, яка редакція Типового договору, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497, діяла на час укладення договору №1512000708 транспортування природного газу від 17.12.2015, та які саме умови (пункти) цього договору не відповідають умовам (пунктам) Типового договору, у редакції, яка діяла станом на 17.12.2015. п. 9.14. Крім того, Верховним Судом встановлено порушення балансу прийняття доводів сторін судом апеляційної інстанції. Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу було зазначено про наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання спірного правочину недійсним саме на момент його укладення (ч. 1 ст. 215 ЦК України). Однак, ці доводи відповідача залишені апеляційним господарським судом поза увагою.» Верховний Суд також зауважив, що постанова суду апеляційної інстанції містить взаємовиключні висновки. Так, враховуючи встановлені обставини та те, що спірний правочин є таким, зміст якого суперечить вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для визнання такого правочину недійсним, у зв`язку з чим визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В той же час, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на пропущення позивачем строку позовної давності. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010). Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Частиною 1 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. (ч.ч. 1, 4 ст. 203 ЦК України). Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч.ч. 1-4, 7 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству, примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови, договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору (ч. 3 ст. 184 ГК України). Відповідно до п.п. 17, 45 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу. Частини 1, 2 ст. 32 Закону України "Про ринок природного газу" встановлюють, що транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу, Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками. Згідно з абз. 37 п. 5 гл. 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги); Правовідносини між оператором газотранспортної системи та оператором установки LNG/оператором газосховища/газовидобувним підприємством/оператором газорозподільної системи/прямим споживачем щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування газотранспортної системи, регулюються договором транспортування природного газу, укладеним відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 № 2497 (п. 2 гл. 1 розділу ІV Кодексу газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493). Відповідно до п. 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2497 (далі - постанова НКРЕКП) затверджено Типовий договір транспортування природного газу, що додається. Як наголошено в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання практики розгляду справ, пов`язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. До аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 у справі №910/5251/19, а саме: «...недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків та вад його складових елементів: незаконність змісту правочину, невідповідність та відсутність правосуб`єктності учасників правочину, неспрямовність правочину на настання правових наслідків, невідповідність волевиявлення внутрішній волі, недотримання форми правочину на момент його укладення (вчинення). Тому, звертаючись із позовом про визнання недійсними правочинів, позивач повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення цих обставин відсутні підстави для задоволення позову». Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію. Колегією суддів проаналізовано положення Договору транспортування природного газу № 1512000708 від 17.12.2015 та Типового договору транспортування природного газу, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2497, відповідно встановлено: Договір транспортування природного газу № 1512000708 від 17.12.2015Типовий договір транспортування природного газу затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2497 п. 2.2 Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором.п. 2.2 Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором. п. 2.4 Обсяг послуг, що надаються за цим Договором, визначається підписанням додатка 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування).п. 2.4 Обсяг послуг, що надаються за цим Договором, визначається підписанням додатка 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування). п. 4.1 Замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому Послуг; надати Оператору фінансове забезпечення в порядку, встановленому у Кодексі та цьому Договорі; дотримуватися обмежень, встановлених цим Договором та Кодексом; негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби Оператора; вчасно врегульовувати небаланси; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому Договорі; повідомляти Оператора про зміну умов, які стали підставою для укладення цього Договору; забезпечити можливість цілодобового зв`язку Оператора з представниками Замовника, зазначеними в цьому Договорі; здійснити додаткову оплату Оператору у разі перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим Договором.п. 4.1 Замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому Послуг; надати Оператору фінансове забезпечення в порядку, встановленому у Кодексі та цьому Договорі; дотримуватися обмежень, встановлених цим Договором та Кодексом; негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби Оператора; вчасно врегульовувати небаланси; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому Договорі; повідомляти Оператора про зміну умов, які стали підставою для укладення цього Договору; забезпечити можливість цілодобового зв`язку Оператора з представниками Замовника, зазначеними в цьому Договорі; здійснити додаткову оплату Оператору у разі перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим Договором. п. 8.2 У разі якщо Замовник є прямим споживачем, потужність (Wmax) у фізичних точках виходу з газотранспортної системи до прямого споживача визначається за величиною максимальної витрати (об`єму) газу за годину за стандартних умов, розрахованою за значеннями максимального абсолютного робочого тиску газу (Рmахабс), та величиною максимальної витрати (qmax) за робочих умов комерційних ВОГ, що визначені у додатку 3 до цього Договору. При цьому для точок виходу з газотранспортної системи до прямого споживача при використанні методу змінного перепаду тиску із застосуванням звужуючих пристроїв потужність визначається за значенням максимальної витрати за стандартних умов, вказаної у Протоколі розрахунку параметрів витратоміра, за заданими характеристиками звужуючого пристрою і вимірювального трубопроводу, що видається уповноваженим органом у сфері метрології. Потужність (Wmax) вказаних у цьому пункті точок при використанні лічильників газу визначається за формулою (Wmax) = qmax x Рmахабс/0?101325, м3 / год, де Рmахабс = Pmax + 0,101325 - максимальний абсолютний тиск газу, МПа; Pmax - максимальний надлишковий тиск газу, МПа; qmax - максимальна витрата за робочих умов лічильника газу, м3/год; Pmax та qmax визначаються на підставі метрологічної документації на вузол обліку газу, а у разі її відсутності - за паспортом на лічильник газу. При цьому для точок, зазначених у цьому пункті, величина замовленої потужності за додатком 1 до цього Договору визначається на підставі потужності точок, визначеної у додатку 3 до цього Договору, з урахуванням такого: якщо на комерційному ВОГ (ПВВГ) встановлено два і більше вимірювальних трубопроводів на базі лічильників газу та/або за методом змінного перепаду тиску, які обліковують природний газ в одному напрямку передачі газу (та які працюють почергово, наприклад за необхідності окремого обліку у міжсезонні періоди тощо), величина потужності визначається за вимірювальним трубопроводом, що має найбільшу максимальну вимірювану об`ємну витрату природного газу; якщо на комерційному ВОГ (ПВВГ) встановлено два і більше вимірювальних трубопроводів на базі лічильників газу та/або за методом змінного перепаду тиску, які обліковують природний газ в одному напрямку передачі газу (та які працюють одночасно) або які обліковують природний газ за різними напрямками передачі газу, величина потужності визначається за сумою максимальних вимірюваних об`ємів витрат природного газу вищезгаданими вимірювальними трубопроводами. п. 8.2 У разі якщо Замовник є прямим споживачем, потужність (Wmax) у фізичних точках виходу з газотранспортної системи до прямого споживача визначається за величиною максимальної витрати (об`єму) газу за годину за стандартних умов, розрахованою за значеннями максимального абсолютного робочого тиску газу (Рmахабс), та величиною максимальної витрати (qmax) за робочих умов комерційних ВОГ, що визначені у додатку 3 до цього Договору. При цьому для точок виходу з газотранспортної системи до прямого споживача при використанні методу змінного перепаду тиску із застосуванням звужуючих пристроїв потужність визначається за значенням максимальної витрати за стандартних умов, вказаної у Протоколі розрахунку параметрів витратоміра, за заданими характеристиками звужуючого пристрою і вимірювального трубопроводу, що видається уповноваженим органом у сфері метрології. Потужність (Wmax) вказаних у цьому пункті точок при використанні лічильників газу визначається за формулою (Wmax) = qmax x Рmахабс/0?101325, м3 / год, де Рmахабс = Pmax + 0,101325 - максимальний абсолютний тиск газу, МПа; Pmax - максимальний надлишковий тиск газу, МПа; qmax - максимальна витрата за робочих умов лічильника газу, м3/год; Pmax та qmax визначаються на підставі метрологічної документації на вузол обліку газу, а у разі її відсутності - за паспортом на лічильник газу. При цьому для точок, зазначених у цьому пункті, величина замовленої потужності за додатком 1 до цього Договору визначається на підставі потужності точок, визначеної у додатку 3 до цього Договору, з урахуванням такого: якщо на комерційному ВОГ (ПВВГ) встановлено два і більше вимірювальних трубопроводів на базі лічильників газу та/або за методом змінного перепаду тиску, які обліковують природний газ в одному напрямку передачі газу (та які працюють почергово, наприклад за необхідності окремого обліку у міжсезонні періоди тощо), величина потужності визначається за вимірювальним трубопроводом, що має найбільшу максимальну вимірювану об`ємну витрату природного газу; якщо на комерційному ВОГ (ПВВГ) встановлено два і більше вимірювальних трубопроводів на базі лічильників газу та/або за методом змінного перепаду тиску, які обліковують природний газ в одному напрямку передачі газу (та які працюють одночасно) або які обліковують природний газ за різними напрямками передачі газу, величина потужності визначається за сумою максимальних вимірюваних об`ємів витрат природного газу вищезгаданими вимірювальними трубопроводами. п. 8.3. Вартість договірної потужності на період газового місяця (Р) визначається як сума вартості договірних потужностей за кожен день газового місяця: m P = S Pd, d = 1 де Р - вартість договірної потужності на період газового місяця; m - кількість днів в газовому місяці; Pd - вартість договірної потужності за кожний день газового місяця, яка розраховується за формулою n P = S Pi, i = 1 де n - кількість договірних потужностей, зазначених в додатку 1 до цього Договору; Рі - вартість окремої договірної потужності в розмірі Сі, яка розраховується за формулою Рі = Сі х Ті, де Сі - розмір відповідної договірної потужності, зазначеної в додатку 1 до цього Договору; Ті - відповідний тариф, встановлений Регулятором у відповідній точці входу чи точці виходу та зазначений в додатку 1 до цього Договору. Оператор направляє рахунки-фактури на електронну адресу Замовника. Оплата вартості договірної потужності Замовником здійснюється на підставі рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів в сумі вартості замовленої потужності на період газового місяця на рахунок Оператора на умовах 100 відсотків попередньої оплати за п`ять робочих днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей. У випадку, коли споживачі Замовника розраховуються з ним через поточний рахунок із спеціальним режимом використання, оплата Замовником послуг транспортування (у тому числі замовлення розподілу потужності) здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Замовника на поточний рахунок Оператора кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги транспортування (розподілу потужності) в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Замовник сплачує Оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в цьому розділі, незалежно від того, була чи не була повністю використана замовлена потужність. Вартість послуг транспортування природного газу в точці виходу складається з двох частин: перша - виражена в грошовій формі (визначається з урахуванням тарифів у точках виходу та замовленої потужності в цих точках); друга - у натуральному вираженні обсягів природного газу для забезпечення витрат Оператора для точок виходу (визначається у відсотках до обсягу протранспортованого газу в точках виходу), що передаються Замовником Оператору за кожний газовий місяць та оформлюються актом приймання-передачі природного газу до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем. У платіжних дорученнях Замовник повинен обов`язково вказувати номер Договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У разі якщо в платіжних дорученнях Замовника не зазначено номера Договору, дати його підписання, звітного періоду (місяць, рік), за який здійснюється оплата, Оператор зараховує кошти, що надійшли від Замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла у попередніх періодах.п. 8.3. Вартість договірної потужності на період газового місяця (Р) визначається як сума вартості договірних потужностей за кожен день газового місяця: m P = S Pd, d = 1 де Р - вартість договірної потужності на період газового місяця; m - кількість днів в газовому місяці; Pd - вартість договірної потужності за кожний день газового місяця, яка розраховується за формулою n P = S Pi, i = 1 де n - кількість договірних потужностей, зазначених в додатку 1 до цього Договору; Рі - вартість окремої договірної потужності в розмірі Сі, яка розраховується за формулою Рі = Сі х Ті, де Сі - розмір відповідної договірної потужності, зазначеної в додатку 1 до цього Договору; Ті - відповідний тариф, встановлений Регулятором у відповідній точці входу чи точці виходу та зазначений в додатку 1 до цього Договору. Оператор направляє рахунки-фактури на електронну адресу Замовника. Оплата вартості договірної потужності Замовником здійснюється на підставі рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів в сумі вартості замовленої потужності на період газового місяця на рахунок Оператора на умовах 100 відсотків попередньої оплати за п`ять робочих днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей. У випадку, коли споживачі Замовника розраховуються з ним через поточний рахунок із спеціальним режимом використання, оплата Замовником послуг транспортування (у тому числі замовлення розподілу потужності) здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Замовника на поточний рахунок Оператора кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги транспортування (розподілу потужності) в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Замовник сплачує Оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в цьому розділі, незалежно від того, була чи не була повністю використана замовлена потужність. Вартість послуг транспортування природного газу в точці виходу складається з двох частин: перша - виражена в грошовій формі (визначається з урахуванням тарифів у точках виходу та замовленої потужності в цих точках); друга - у натуральному вираженні обсягів природного газу для забезпечення витрат Оператора для точок виходу (визначається у відсотках до обсягу протранспортованого газу в точках виходу), що передаються Замовником Оператору за кожний газовий місяць та оформлюються актом приймання-передачі природного газу до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем. У платіжних дорученнях Замовник повинен обов`язково вказувати номер Договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У разі якщо в платіжних дорученнях Замовника не зазначено номера Договору, дати його підписання, звітного періоду (місяць, рік), за який здійснюється оплата, Оператор зараховує кошти, що надійшли від Замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла у попередніх періодах. п. 8.4 У випадку перевищення Замовником розміру договірних потужностей у точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за період газового місяця Замовник сплачує додаткову плату, яка розраховується за формулою m В = S Bd, d = 1 де В - вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей за період газового місяця; m - кількість днів в газовому місяці; Bd - вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей за кожний день газового місяця, яка розраховується для кожного дня перевищення за формулою p p Вd = S z x Тівх рік x (Сівх факт - Сівх рік) + S z x Тівих рік x (Сівих факт - Сівих рік), і=1 і=1 де z = 1- до 01 січня 2017 року; z = 2 - з 01 січня 2017 року; р - кількість замовлених точок входу і точок виходу, зазначенних в додатку 1 до цього Договору; Вd - вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей за день; Сівх факт - фактично використана потужність для і-тої точки входу, тис. куб. м/добу; Сівих факт - фактично використана потужність для і-тої точки виходу, тис. куб. м/добу; Сівх рік - договірна потужність річна для і- тої точки входу, тис. куб. м/добу; Тівх рік-тариф потужності річної для і-тої точки входу; Сівих рік - договірна потужність річна для і-тої точки виходу, тис. куб. м/добу; Тівих рік - тариф потужності річної для і- тої точки виходу. Підставою для проведення розрахунку додаткової плати є дані, визначені Оператором у звіті про використання договірної потужності, який надається Замовнику до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу і містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем. Розбіжності щодо вартості додаткової плати підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей, яку Замовник зобов`язаний сплатити в строк, визначений пунктом 8.4 цього Договору, визначається за даними Оператора.п. 8.4 У випадку перевищення Замовником розміру договірних потужностей у точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за період газового місяця Замовник сплачує додаткову плату, яка розраховується за формулою m В = S Bd, d = 1 де В - вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей за період газового місяця; m - кількість днів в газовому місяці; Bd - вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей за кожний день газового місяця, яка розраховується для кожного дня перевищення за формулою p p Вd = S z x Тівх рік x (Сівх факт - Сівх рік) + S z x Тівих рік x (Сівих факт - Сівих рік), і=1 і=1 де z = 1- до 01 січня 2017 року; z = 2 - з 01 січня 2017 року; р - кількість замовлених точок входу і точок виходу, зазначенних в додатку 1 до цього Договору; Вd - вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей за день; Сівх факт - фактично використана потужність для і-тої точки входу, тис. куб. м/добу; Сівих факт - фактично використана потужність для і-тої точки виходу, тис. куб. м/добу; Сівх рік - договірна потужність річна для і- тої точки входу, тис. куб. м/добу; Тівх рік-тариф потужності річної для і-тої точки входу; Сівих рік - договірна потужність річна для і-тої точки виходу, тис. куб. м/добу; Тівих рік - тариф потужності річної для і- тої точки виходу. Підставою для проведення розрахунку додаткової плати є дані, визначені Оператором у звіті про використання договірної потужності, який надається Замовнику до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу і містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем. Розбіжності щодо вартості додаткової плати підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей, яку Замовник зобов`язаний сплатити в строк, визначений пунктом 8.4 цього Договору, визначається за даними Оператора. п. 10.4 У разі подачі у фізичній точці входу/виходу природного газу, який не відповідає параметрам температури точки роси за вологою, визначеним Кодексом, сплачується додаткова плата, яка розраховується таким чином: ВТ.роси.вв = Qi x К x БЦГ x (Троси.вв- Троси.вв.max)/(Троси.вв.max) К = 0 - до 01 січня 2016 року; К = 0,02 - з 01 січня 2016 року до 30 червня 2016 року; К = 0,04 - з 01 липня 2016 року до 31 грудня 2016 року; К = 0,06 - з 01 січня 2017 року до 30 червня 2017 року; К = 0,08 - з 01 липня 2017 року до 31 грудня 2017 року; К= 0,1 - з 01 січня 2018 року, де ВТ.роси.в - плата за недотримання параметра температури точки роси за вуглеводнями, грн; Qi - обсяг природного газу з недотриманим значенням параметра температури точки роси за вуглеводнями, тис. м3; БЦГ - базова ціна природного газу, грн за 1 тис. м3; Троси.вв.max - максимально допустиме значення параметра температури точки роси за вуглеводнями, К; Троси.вв. - дійсне значення температури точки роси за вуглеводнями природного газу, введеного у фізичній точці входу, К.п. 10.4 У разі подачі у фізичній точці входу/виходу природного газу, який не відповідає параметрам температури точки роси за вологою, визначеним Кодексом, сплачується додаткова плата, яка розраховується таким чином: ВТ.роси.вв = Qi x К x БЦГ x (Троси.вв- Троси.вв.max)/(Троси.вв.max) К = 0 - до 01 січня 2016 року; К = 0,02 - з 01 січня 2016 року до 30 червня 2016 року; К = 0,04 - з 01 липня 2016 року до 31 грудня 2016 року; К = 0,06 - з 01 січня 2017 року до 30 червня 2017 року; К = 0,08 - з 01 липня 2017 року до 31 грудня 2017 року; К= 0,1 - з 01 січня 2018 року, де ВТ.роси.в - плата за недотримання параметра температури точки роси за вуглеводнями, грн; Qi - обсяг природного газу з недотриманим значенням параметра температури точки роси за вуглеводнями, тис. м3; БЦГ - базова ціна природного газу, грн за 1 тис. м3; Троси.вв.max - максимально допустиме значення параметра температури точки роси за вуглеводнями, К; Троси.вв. - дійсне значення температури точки роси за вуглеводнями природного газу, введеного у фізичній точці входу, К. п. 11.4 Послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого Замовником відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього договору.п. 11.4 Послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого Замовником відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього договору. п. 12.2 Фінансове забезпечення щодо замовленої потужності надається у формах, визначених кодексом, в сумі місячних зобов`язань на користь оператора.п. 12.2 Фінансове забезпечення щодо замовленої потужності надається у формах, визначених кодексом, в сумі місячних зобов`язань на користь оператора. п. 15.3 Вартість обсягу природного газу, що був використаний Замовником, який є прямим споживачем, з часу, вказаного в повідомленні-вимозі про самостійне припинення споживання природного газу, до часу фактичного припинення споживання природного газу, що залишився не врегульованим після процедури врегулювання небалансу з його постачальником відповідно до вимог Кодексу, сплачується суб`єктом, що приєднаний до точки виходу, на рахунок Оператора. Вартість такого природного газу визначається таким чином: В = V х Ц х 2, де V - обсяг природного газу; Ц - базова ціна природного газу.п. 15.3 Вартість обсягу природного газу, що був використаний Замовником, який є прямим споживачем, з часу, вказаного в повідомленні-вимозі про самостійне припинення споживання природного газу, до часу фактичного припинення споживання природного газу, що залишився не врегульованим після процедури врегулювання небалансу з його постачальником відповідно до вимог Кодексу, сплачується суб`єктом, що приєднаний до точки виходу, на рахунок Оператора. Вартість такого природного газу визначається таким чином: В = V х Ц х 2, де V - обсяг природного газу; Ц - базова ціна природного газу. Як вбачається з вищевикладеного, укладений між сторонами договір від 17.12.2015, тобто в момент виникнення спірних правовідносин, повністю відповідає типовій формі, встановленій постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497 «Про затвердження Типового договору транспортування природного газу». Крім того, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг винесено постанову №1437 «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП щодо впровадження добового балансування на ринку природного газу та процедури розробки, подання і затвердження Плану розвитку газотранспортної системи на наступні 10 років», якою затверджено Зміни до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497 (п.4 постанови), постановлено Оператору газотранспортної системи з 01.08.2018 надавати послуги транспортування природного газу на підставі договору транспортування природного газу, укладеного відповідно до Типового договору транспортування природного газу зі змінами, затвердженими цією постановою (п.11 постанови). Представник відповідача вказує, що у зв`язку з прийняттям нової редакції типового договору на транспортування природного газу (01.08.2018) АТ «Укртрансгаз» було надано позивачу для укладення та підписання два примірника договору транспортування природного газу від 01.08.2018 №1807000397, складених на умовах, визначених Типовим договором транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2497. Позивач, листом №01-02-50/1420-1 від 20.08.2018 відмовився від укладання такого Договору. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що договір транспортування природного газу від 17.12.2015 № 1512000708 на момент його укладання відповідав вимогам законодавства, а отже відсутні підстави для задоволення позову та визнання його недійсним. Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне. За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України). За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов`язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 81-1 ГПК). У п. 2.2 наведеної постанови пленуму Вищого господарського суду України зазначено, що за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі права чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу. Оскільки колегією суддів встановлено, що права та охоронювані законом інтереси позивача у даному випадку не порушені, позовна давність та наслідки її спливу не застосовуються. Місцевий господарський суд не звернув уваги на вказані обставини справи, а тому дійшов помилкових висновків про відмову в позові у зв`язку із застосуванням наслідків спливу позовної давності. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Під час розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз", колегією суддів були в повній мірі враховані вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.03.2020 у даній справі. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було. Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29). Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та у письмових поясненнях, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав. Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу розглянуто неповноважним складом суду, в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою, справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні, судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу, суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Оскільки судом першої інстанції при відсутності порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача, застосовано наслідки спливу позовної давності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" з підстав, викладених в ній не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі №910/5251/19 підлягає зміні з викладенням мотивувальної частини рішення в редакції постанови Північного апеляційного господарського суду згідно ст. 277 ГПК України. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі №910/5251/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі №910/5251/19 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції постанови Північного апеляційного господарського суду.

3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі №910/5251/19 залишити без змін.

4. Матеріали справи №910/5251/19 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови складено 11.08.2020. Головуючий суддя І.М. Скрипка Судді Ю.Б. Михальська А.І. Тищенко