Ухвала КЦС ВС № 308/41/20

Ухвала 10 серпня 2020 року м. Київ справа №308/41/20 провадження № 61- 10630ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 червня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису, ВСТАНОВИВ: 15 липня 2020року ОСОБА_1 подавзасобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 червня 2020 року у вищевказаній справі. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі. Згідно з пунктом 121 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви про видачу обмежувального припису. За змістом вказаної норми від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи, які виступають у процесуальному статусі заявників, тобто при зверненні їх до суду із заявою про видачу обмежувального припису, а ОСОБА_1 у даній справі є заінтересованою особою, тому він не звільнений від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання фізичною особою до суду заяви у справах окремого провадження встановлюються у розмірі 0, 2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня 2020 року - 2 102, 00 грн. Отже, сума судового збору за подання заяви у справі окремого провадження, з якою звернулася у 2020 році фізична особа у цій справі, становить 384, 20 грн (2 102, 00 грн х 0,2 = 420, 40 грн), а за подання касаційної скарги у цій справі - 840,80 грн (200 %). До касаційної скарги не додано докази на підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги. За наведених обставин заявник зобов`язаний здійснити оплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 840,80 грн. Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі/ Печерський район/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження оплати судового збору необхідно надати Верховному Суду квитанцію (платіжне доручення). Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, тому, питання про відкриття касаційного провадження не може бути вирішене, оскільки заявником порушено вимоги частини 2 статті 389 ЦПК України та пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України, а саме не зазначено підставу (підстави) на який (яких) подається касаційна скарга. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду (абзац 2 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини 2 статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави. У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 4 статті 389 ЦПК України з посиланням на частину 1 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 1 статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів. У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 3 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 3 статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів. Отже, у касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України та/або пункт ( абзац та\або пункт) статей 392 та/або 411 ЦПК України який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) подачі цієї касаційної скарги та обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави (підстав). Касаційна скарга містить вимогу про скасування постанови Закарпатського апеляційного суду від 11 червня 2020 року, однак заявником не враховано те, що оскарженою постановою залишено без змін рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11 січняя 2020 року та не викладено вимог щодо рішення суду першої інстанції. Тому прохальна частина касаційної скарги викладена без врахування статті 409 ЦПК України, якою встановлено повноваження суду касаційної інстанції. Таким чином заявнику необхідно в уточненій касаційній скарзі викласти прохальну частину відповідно до вимог статті 409 ЦПК України, визначивши вимоги щодо перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанції та наслідки перегляду, узгодивши її зміст зі змістом вступної та мотивувальної частини скарги. Окрім цього, відповідно до статей 25 та 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій. Касаційна скарга повинна бути подана саме до Верховного Суду, водночас в касаційній скарзі зазначено, що вона подана до Вищого спецiалiзованого суду з розгляду цивiльних i кримiнальних справ у складі Верховного Суду України, тобто неправильно зазначено найменування суду, до якого подається скарга. Всупереч вимогам пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України, заявником не додано копій касаційної скарги із додатками відповідно до кількості учасників справи. За таких обставин, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену касаційну скаргу з урахуванням вимог цієї ухвали, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, разом із копіями уточненої скарги та додатками відповідно до кількості учасників справи. Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 червня 2020 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк для виконання вимог ухвали строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Петров