Постанова 4857 № 260/1673/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/1673/19 пров. № А/857/4083/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Іщук Л. П., суддів Затолочного В. С., Онишкевича Т. В., за участю секретаря судового засідання Цар М. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року, ухвалене головуючим суддею Маєцькою Н. Д. о 14:02 год у м. Ужгороді, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Континент» до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, ВСТАНОВИВ: 25.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Континент» (далі ТзОВ «Євро Континент») звернулося в суд з адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДФС, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 12.11.2019 № UA 305200/2019/000001/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації № 305200/2019/00126. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 адміністративний позов задоволено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Закарпатська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, у якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує помилковістю висновку суду першої інстанції про неправомірність рішення митного органу про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, оскільки подані позивачем документи не підтверджували заявлену митну вартість товару, а тому у митного органу були підстави для її визначення за наявною в ЄАІС ДФС інформацією щодо митної вартості аналогічних товарів. Вказує, що в ЄАІС наявні митні оформлення ідентичних товарів від ідентичного виробника (OKYANUS GLOBAL Gida Sanayi ve Ticaret Ltd Sti) відправленням з Туреччини з суттєво вищими рівнями митної вартості за ціною угоди. Більше того, товаросупровідні документи не містили чіткої вказівки на місце поставки товару, а лише найменування держави Україна, незважаючи на те, що до фактурної вартості входить як безпосередньо ціна товару, так і витрати на його доставку. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому її заперечує, покликається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін. Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти вимог апеляційної скарги, покликаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просили відмовити в її задоволенні. Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30.10.2019 між ТзОВ «Євро Континент», як покупцем, та OKYANUS GLOBAL Gida Sanayi ve Ticaret LTD Sti, як продавцем, укладено контракт № 30/10/19, відповідно до якого продавець зобов`язувався продати покупцю товар - фрукти та овочі, асортимент, ціна, найменування та характеристики якого вказуються в рахунках-фактурах на кожну поставку окремо. На підставі вказаного контракту позивачем було ввезено на митну територію України відповідний товар: цитрусові, свіжі або сушені: апельсини солодкі, свіжі в ящиках загальною кількістю 400 шт., вартістю 2198,9200 дол. США; цитрусові, свіжі або сушені: лимони (Citrus limon, Citrus Limonus) свіжі в ящиках загальною кількістю 250 шт., вартістю 1847,1000 дол. США; цитрусові свіжі або сушені: грейпфрути свіжі в ящиках загальною кількістю 100 шт, вартістю 606,9000 дол. США; цитрусові свіжі або сушені: мандарини свіжі ящиках загальною кількістю 1140 шт., вартістю 4397,8500 дол. США; інші плоди: гранат свіжий в ящиках загальною кількістю 120 шт., вартістю 791,6100 дол. США, у зв`язку з чим до митного контролю подано митну декларацію від 11.11.2019 № UA305200/2019/055191. Згідно з вказаною митною декларацією митну вартість товару позивачем визначено за основним методом за ціною договору. До митної декларації додані сертифікати якості, рахунок-фактура (інвойс), автотранспортна накладна, фітосанітарний сертифікат, сертифікат про походження товару, документ, що підтверджує вартість страхування, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, інших держав, платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів, копія митної декларації країни відправлення. Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості заявлених позивачем до декларування товарів за згаданою митною декларацією відповідно до частин третьої-четвертої статті 53 Митного кодексу України Закарпатська митниця ДФС зобов`язала декларанта надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями; експортну декларацію країни відправлення в повному обсязі; інші додаткові документи за бажанням декларанта, що підтверджують митну вартість товару. На вимогу митниці ТзОВ «Євро Континент» не надало запитувані документи. Митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості від 12.11.2019 UA305200/2019/000001/2, яким визначено вартість імпортованого товару в таких розмірах: цитрусові, свіжі або сушені: апельсини солодкі, свіжі в ящиках загальною кількістю 400 шт. - 4600,00 дол. США; цитрусові, свіжі або сушені: лимони (Citrus limon, Citrus Limonus) свіжі в ящиках загальною кількістю 250 шт. - 2450,00 дол. США; цитрусові свіжі або сушені: грейпфрути свіжі в ящиках загальною кількістю 100 шт. - 1380,00 дол. США; цитрусові свіжі або сушені: мандарини свіжі ящиках загальною кількістю 1140 шт. - 9200,00 дол. США; інші плоди: гранат свіжий в ящиках загальною кількістю 120 шт. - 1410,00 дол. США. Вказане рішення обґрунтоване тим, що заявлена декларантом митна вартість товарів не може бути визнана з наступних причин: 1) у поданих декларантом до митного оформлення документах відсутні всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар; 2) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у статті 58 Митного кодексу України в частині достовірності ціни, що була фактично сплачена; 3) неподання декларантом додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині третій статті 53 Митного кодексу України. Зазначено, що надані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, зокрема в експортній митній декларації країни відправлення відсутні сторінки в повному обсязі, що викликає сумнів у достовірності статистичної вартості та, відповідно, митної вартості. У митного органу наявна цінова інформація про значно вищу вартість аналогічних товарів (джерело - база ЄАІС ДФС), митне оформлення яких вже завершено, що призвело до сумнівів у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості товару. Зазначено, що метод 1 (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосувався відповідно до положень частини другої статті 58 Митного кодексу України, оскільки в наданих до митного оформлення документах відсутні всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; метод 2а (за ціною договору щодо ідентичних товарів) не застосовувався, у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів. Органом доходів і зборів застосовано метод 2б (за ціною договору щодо подібних аналогічних товарів), у зв`язку з наявністю відповідної цінової інформації, а саме - цінова інформація ЄАІС ДФС. Так, за митну вартість взяті прийняті органом доходів і зборів вартість операцій з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту збігається з часом експорту оцінюваних товарів та є максимально наближеним до нього, та оформлені визначеними митними деклараціями. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час митного оформлення товару надано всі документи, які відповідають вимогам частини другої статті 53 Митного кодексу України та чітко ідентифікують оцінювані товари, не містять жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару, натомість відповідачем не обґрунтовано, у чому полягали об`єктивні сумніви у заявленій декларантом митній вартості товару, не доведено неможливості застосування ТзОВ «Євро Континент» методу визначення митної вартості за ціною договору та підстав вимагати визначення митної вартості за іншим методом. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України). Частинами другою-шостою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Відповідно до частин першої-третьої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно з частинами шостою та сьомою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. За приписами частини восьмої статті 57 Митного кодексу України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Таким чином, обов`язок доведення митної ціни товару покладено на позивача, при цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують митну вартість товарів може витребувати додаткові документи. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Апеляційний суд зазначає, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у правильності визначення декларантом митної вартості. Вказана позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 22 жовтня 2019 року у справі №1.380.2019.000630. Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи. Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження митної вартості товарів (фрукти) ТзОВ «Євро Континент» подано митному органу документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, зауважень щодо оформлення яких у митного органу не було. Слід зазначити, що подані позивачем документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України. Апеляційний суд вважає, що зазначені відомості не ставили під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митних деклараціях, та не свідчили, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом. Натомість, як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, відповідач за відсутності належного обґрунтування та підстав витребував у позивача додаткові документи, що свідчить про невідповідність таких дій вимогам статті 54 Митного кодексу України. Апеляційний суд зазначає, що факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Доводи відповідача щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів (наведені з посиланням на відповідні нормативні акти) суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками і наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнено у попередні періоди за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів. Так, у постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19 Верховний Суд дійшов правового висновку, що спрацювання системи управління ризиками АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Верховний Суд у цій справі зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Однієї лише вказівки на наявність недоліку в експортній декларації країни відправлення, без роз`яснення, який його вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без усунення такого заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваних товарів, яке прийнято з врахуванням інформації щодо митної вартості товарів аналогічних тим, що ввезені позивачем, за митними деклараціями, поставку товару за якими здійснював аналогічний постачальник - OKYANUS GLOBAL Gida Sanayi ve Ticaret LTD Sti. З огляду на викладене, слід погодитися із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару, а саме, заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про його митну вартість та відсутність у документах, поданих до митного оформлення, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Також апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом, не вказав, чому митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень. За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат судом не змінюється. Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року у справі № 260/1673/19 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді В. С. Затолочний Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 11.08.2020