Постанова 4857 № 460/3115/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/3115/18 пров. № А/857/4287/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В., за участю секретаря судового засідання: Галаз Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року, головуючий суддя Комшелюк Т.О., ухвалене у м. Рівне, у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправною та скасування вимоги,- В С Т А Н О В И В: В грудні 2018 року позивач ПАТ «Рівнеазот» звернулося в суд з позовом до Офісу великих платників податків ДПС, в якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу від 11.10.2018 року № Ю-258-11 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 6 678 913,80 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що оскаржена вимога сформована відповідачем на підставі даних інтегрованої картки платника податків по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 30.09.2018 року. У подальшому, поточні платежі ПрАТ Рівнеазот зі сплати єдиного внеску контролюючий орган також відносив в рахунок погашення вказаної вище недоїмки, натомість виникала нова недоїмка за інший період. Зазначало, що внаслідок таких дій відповідача було сформовано ряд податкових вимог, які на даний час скасовані судом. Тобто на момент формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу не відбулося узгодження сум недоїмки зі сплати єдиного внеску визначених у попередніх вимогах внаслідок їх оскарження позивачем, а тому обов`язок зі сплати єдиного внеску за вказаний період виконано ним повністю та належним чином. Крім цього вказувало, що оскаржена вимога про сплату боргу є виконавчим документом, яка сформована відповідачем на всю суму недоїмки станом на 30.09.2018 року, котра включає і суми недоїмки за попередніми оскаржуваними вимогами, що може призвести до направлення на виконання у виконавчу службу вимог за однією заборгованістю і, як наслідок подвійного її стягнення. Тому, з огляду на викладене вище, позивач вважав, що у відповідача були відсутні правові підстави для формування і направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-258-11 від 11.10.2018 року. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправною та скасовано вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 11.10.2018 року № Ю-258-11 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 6 678 913,80 грн. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Офіс великих платників податків ДПС оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передача платниками єдиного внеску своїх обов`язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством. Отже, на думку апелянта, сплата ДП «Хімік» ПАТ «Азот» єдиного внеску від імені ПАТ «Рівнеазот», але за рахунок ДП «Хімік» ПАТ «Азот», суперечить вимогам вказаної вище норми. Також апелянт вказує, що норми Цивільного кодексу України не можуть застосовуватись до правовідносин щодо сплати єдиного внеску. В судовому засіданні представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі. Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Приватне акціонерне товариство Рівнеазот зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Рівненської міської ради 13.11.1995 року; вид діяльності за КВЕД: виробництво добрив і азотних сполук, є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Постановою головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 18.10.2018 року ЗВП № 55154344, накладено арешти на кошти, які містяться на всіх рахунках ПрАТ Рівнеазот. Постановами заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року та головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 30.07.2015 року, накладено арешти на кошти, які містяться на рахунках ПрАТ Рівнеазот, що позбавляло позивача можливості здійснити сплату єдиного внеску з свого банківського рахунку відповідно до приписів ч. 7, 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. З метою своєчасного виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску, між Публічним акціонерним товариством Рівнеазот та Дочірнім підприємством Хімік, укладений Договір доручення № 05.15 від 29.05.2015 року. Відповідно до пункту 1.1 Договору - Повірений (ДП Хімік) в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов`язується за рахунок Довірителя (ПрАТ Рівнеазот) виконувати грошові зобов`язання, деталізований зміст яких визначається у додатках. На виконання підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Договору доручення, позивачем видано довіреність № 748-юв від 11.06.2015 року, якою уповноважено ДП Хімік вчиняти наступні дії: сплачувати (перераховувати) від імені ПрАТ Рівнеазот: нотаріальні послуги, податки та збори відповідно до Податкового кодексу України, єдиний соціальний внесок, податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, аліменти, заробітну плату, інші утримання з заробітної плати, пенсії, оплату листків непрацездатності, виплати заробітної плати за період відпустки, компенсацію середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, відрахування від ФОП, кошти на господарські потреби, на відрядження, супутні банківські комісії. На виконання вимог Договору доручення та у відповідності до повноважень згідно з довіреністю, ДП Хімік ПАТ Азот сформувало та подало на виконання банківських установ платіжні доручення із зазначенням призначення платежу нарахована сума ЄВ в загальному розмірі 20 685 499,01 грн., що підтверджується реєстром платежів по ЄСВ. Отже, повіреним ДП Хімік ПАТ Азот у повному обсязі було сплачено єдиний внесок від імені та за рахунок ПрАТ Рівнеазот на підставі Договору доручення № 05.15 від 29.05.2015 року та виданої відповідно до цього договору довіреності. Судом встановлено, що перераховані в липні та вересні 2015 року ДП Хімік ПАТ Азот від імені та за дорученням ПАТ Рівнеазот грошові кошти в рахунок оплати сум платежів єдиного внеску за спірний період були прийняті контролюючим органом як належні; останній не мав жодних зауважень та не направляв жодних повідомлень позивачу про те, що перераховані кошти не можуть бути прийняті як сплата єдиного внеску за вказаний період, а також не повідомляв позивача про виникнення недоїмки за платежем суми єдиного внеску. В листопаді 2015 року на адресу позивача надійшов лист Міжрегіонального головного управління ДФС Центральний офіс з обслуговування великих платників № 25588/10/28-10-20-4-20 від 18.11.2015 року, в якому зазначалось, що на адресу Центрального офісу надійшов лист Державної фіскальної служби від 12.11.2015 року про порушення вимог Закону України № 2464-VI, а саме, що у період з липня по вересень 2015 року ДП Хімік ПАТ Азот здійснило сплату єдиного внеску на загальну суму 20685499 грн. за ПАТ Рівнеазот, а тому кошти сплачені ДП Хімік ПАТ Азот, перекинуто з інтегрованої картки платника податку (ІКПП) ПАТ Рівнеазот на ІКПП Нез`ясовані платежі, в результаті чого в ІКПП платника ПАТ Рівнеазот виникла недоїмка у розмірі 11 870 891,55 грн, яка підлягає погашенню. З цим листом позивач не погодився і 14.12.2015 року надіслав відповідачу лист-відповідь у якій відмовився підписувати акт звірки стану розрахунків по нарахуванню та сплаті єдиного соціального внеску. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимога № Ю-258-11 від 11.10.2018 року прийнята пізніше, ніж вимоги від 14.09.2017 року, від 12.10.2017 року, від 14.11.2017 року, від 14.12.2017 року, від 15.01.2018 року, від 14.02.2018 року, від 15.03.2018 року, від 16.04.2018 року, від 15.05.2018 року, від 13.06.2018 року, від 12.07.2018 року, від 13.08.2018 року, від 13.09.2018 року, а автоматичного скасування раніше прийнятих відповідачем вимог зі стягнення недоїмки за той самий період законодавством не передбачено, зважаючи на положення п. 7 розділу VI Інструкції № 449, то вимога від 11.10.2018 року № Ю-258-11 повинна була бути сформована тільки на суму зростання боргу (недоїмки). Однак, оскаржена вимога від 11.10.2018 року сформована відповідачем на всю суму недоїмки станом на 30 вересня 2018 року, тобто фактично, зважаючи на те, що дана вимога є виконавчим документом, вона встановлює право відповідача на повторне стягнення з ПрАТ Рівнеазот суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, стягнення якої вже передбачено попередніми вимогами. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) та Інструкцією про порядок нарахування і сплати ЄСВ, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 року (далі - Інструкція). За змістом статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до ч.1 ст.4 цього Закону, платниками єдиного внеску є : 1) роботодавці : підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Згідно п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до абз.1 п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Згідно ч.7 ст.9 Закону №2464-VI, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку, а частиною восьмою цієї статті, - що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Підпунктом першим пункту другого розділу 4 Інструкції закріплено правило, згідно якого, сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь). Згідно підпункту 4 пункту 2 цього ж розділу Інструкції, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Аналогічне положення передбачене і частиною дванадцятою статті 9 Закону №2464-VI. Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, ПрАТ «Рівнеазот» як платник єдиного внеску, зважаючи на те, що на всі кошти, які містились на його рахунках, було накладено арешт, в зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості самостійно здійснити сплату єдиного внеску зі свого банківського рахунку, вжив не заборонених законом заходів, спрямованих на виконання свого обов`язку щодо сплати єдиного внеску шляхом укладення 29.05.2015 року Договору доручення № 05.15 з ДП «Хімік» ПАТ «Азот». Твердження відповідача про те, що перерахування повіреним ДП «Хімік» ПАТ «Азот» грошових коштів на сплату єдиного внеску від імені та за рахунок довірителя ПрАТ «Рівнеазот» суперечить положенням ч. 9 ст. 25 Закону № 2464-VI, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки правомірність таких дій позивача встановлена судовими рішеннями, які набрали законної сили. Зокрема, Верховним Судом у постанові від 25.01.2019 року у справі № 817/85/16 зазначено, що у випадку наявності прогалин у спеціальному нормативно-правовому акті Законі № 2464-VI щодо порядку (способу) виконання обов`язку платника по сплаті єдиного соціального внеску, за умов об`єктивної неможливості скористатися передбаченим Законом способом виконання такого обов`язку, правомірними є дії платника єдиного внеску, спрямовані на забезпечення виконання цього обов`язку у будь-який інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству. При цьому, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI недоїмка це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до п. 2 розділу VI Інструкції № 449 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Згідно з п. п. 3, 4 Розділу VІ Інструкції № 449 фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`яти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення суми боргу. Отже, оскільки сума єдиного внеску за період з червня по вересень 2015 року була сплачена повіреним ДП «Хімік» ПАТ «Азот» у повному обсязі, то обов`язок позивача зі сплати єдиного внеску за вказаний період виконано повністю та своєчасно. Матеріалами справи підтверджено, що Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2016 року у справі № 817/110/16, яка набрала законної сили 22.12.2016 року, визнано протиправною та скасовано вимогу Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників №Ю-258-11 від 12.01.2016 року про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 10365195,00 грн. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.05.2016 у справі № 817/299/16, яка набрала законної сили 29.07.2016, визнано протиправною та скасовано вимогу Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників №Ю-258-11 від 04.02.2016 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 18176403,39 грн. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 року у справі № 817/902/16, яка набрала законної сили 17.01.2017 року, визнано протиправною та скасовано вимогу Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників № Ю-258-11 від 07.05.2016 року про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 20035875,98 грн. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.02.2017 року у справі № 817/2117/16, яка набрала законної сили 16.05.2017 року, визнано неправомірними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо перекидання з інтегрованої картки платника податків ПАТ Рівнеазот на інтегровану картку Нез`ясовані платежі грошових коштів в сумі 20685 499 грн., сплачених з червня по вересень 2015 року повіреною особою ПАТ Рівнеазот - ДП Хімік ПАТ Азот на підставі договору доручення №05.15 від 29.05.2015 року; зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби зарахувати сплачені ДП Хімік ПАТ Азот на підставі договору доручення № 05.15 від 29.05.2015 року грошові кошти в сумі 20685499 грн. в рахунок сплати єдиного внеску ПАТ Рівнеазот в інтегрованій картці платника податків ПАТ Рівнеазот; визнано неправомірними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо зарахування поточних платежів ПАТ Рівнеазот зі сплати єдиного внеску здійснених у жовтні-грудні 2015 року та січні-листопаді 2016 року в рахунок погашення суми недоїмки визначеної у вимогах № Ю-258-11 від 07.12.2015 року; від 12.01.2016 року; від 04.02.2016 року та від 07.05.2016 року; зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби здійснити перерахунок грошових зобов`язань ПАТ Рівнеазот зі сплати єдиного внеску з урахуванням суми єдиного внеску сплаченого з червня по вересень 2015 року повіреною особою ПАТ Рівнеазот - ДП Хімік ПАТ Азот . В подальшому, Рівненським окружним адміністративним судом у справах № 817/845/17, № 817/1135/17, № 817/1496/17, № 817/1671/17, № 817/1895/17, № 817/2265/17, № 817/386/18, № 817/1046/18, № 817/1607/18, № 817/1608/18, № 1740/2036/18, № 1740/2147/18, №1740/2312/18, № 460/2546/18, № 460/2835/18 скасовані вимоги за № Ю-258-11, які надходили позивачу щомісяця. Слід зазначити, що відповідно до норм «Порядку розгляду органами доходів і зборів скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року № 452, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.09.2013 року за № 1593/24125 (який був чинним до 22.02.2016 року), та «Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 року № 1124, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 року за № 178/28308, який набув чинності з 23.02.2016 року, скарга на вимоги та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу подана з дотриманням порядку і строків, визначених відповідним Порядком, зупиняє строки їх сплати до винесення рішення органом доходів і зборів вищого рівня або дня набрання судовим рішенням законної сили. Незважаючи на відповідні судові рішення, по особовому рахунку позивача на момент виникнення спірних правовідносин та на дату звернення до суду з даним позовом продовжувала обліковуватися недоїмка зі сплати єдиного внеску, що, зокрема, підтверджується даними інтегрованої картки платника податків ПрАТ «Рівнеазот». Колегія суддів зазначає, що оскільки первинна вимога від 07.12.2015 року № Ю-258-11 та усі наступні вимоги під тим самим порядковим номером були оскаржені у судовому порядку та скасовані судами, контролюючий орган безпідставно змінював призначення здійснених ПАТ «Рівнеазот» поточних платежів із сплати єдиного внеску, відображених у поданих позивачем Звітах про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів, та протиправно направляв вказані кошти в рахунок погашення суми недоїмки, яка, як встановлено описаними вище судовими рішеннями, відсутня. Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для зарахування поточних платежів позивача в рахунок оплати суми недоїмки, та відповідно, для зарахування подальших поточних платежів в рахунок погашення недоїмки визначеної у наступних вимогах, а тому оскаржувана вимога Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 11.10.2018 року № Ю-258-11 є протиправною та підлягає скасуванню. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Крім цього, згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року у справі №460/3115/18 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький Повний текст постанови складено 11.08.2020 року.