Постанова 4856 № 120/3766/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/3766/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук Максим Петрович Суддя-доповідач - Іваненко Т.В. 06 серпня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іваненко Т.В. суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. , за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В., представника позивача: Семенчук О.А., представника відповідача: Сивого М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року (місце ухвалення рішення - м.Вінниця, повний текст складено 14.02.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, В С Т А Н О В И В : в листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування: - податкового повідомлення-рішення форми № 0012831305 від 19.04.2019 року, згідно якому позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб; - податкового повідомлення-рішення № 0012931305 від 19.04.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування; - вимоги про сплату боргу № Ф-0000031305 від 19.04.2019 року, згідно якої вимагається сплата суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; - рішення № 0000041305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.04.2019 року, яким до позивача застосовано штрафну санкцію. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що на підставі наказу № 672 від 06.02.2019 ГУ ДФС у Вінницькій області з 12.02.2019 тривалістю 5 робочих днів провело документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи, яка не є суб`єктом господарювання ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01.01.2016 по 31.12.2017. За результатами перевірки складено акт № 649/1305/3312105371 від 25.02.2019 , відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем, а саме: - п.п. 177.2 п. 177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого занижено чистий оподаткований дохід в сумі 2066680 грн, в тому числі у 2016 році на суму 12400 грн, у 2017 році на суму 2054280 грн., що призвело до зниження суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 372000,40 грн, у тому числі за 2016 рік на 2232 грн, за 2017 рік на 369770, 40 грн; - п. 1.2, 1.3, 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, п. 177.2, 177.4 ст. 177 ПК України, внаслідок чого занижено чистий оподаткований дохід в сумі 2066680 грн, в тому числі у 2016 році на суму 12400 грн, у 2017 році на суму 2054280 грн, що призвело до заниження суми військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 31000, 20 грн, у тому числі за 2016 рік на суму 186 грн, за 2017 рік 30814, 20 грн; - ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", внаслідок не вірного визначення суми доходу на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску в результаті чого занижено належний до сплати в бюджет єдиного внеску з суми доходу, на який нараховується єдиний внесок 22% у розмірі 113522,64 грн, у тому числі по періодах: за 2016 рік на суму-3797,64 грн, за 2017 рік на суму 109725 грн, - ст. 42 Господарського кодексу України. На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 0012831305 від 19.04.2019 , № 0012931305 від 19.04.2019 , вимогу про сплату боргу № Ф-0000031305 від 19.04.2019 та рішення № 0000041305 від 19.04.2019. 22.10.2019 представником позивача податкового органу направлено запит стосовно проведення перевірки та її результатів, які ОСОБА_1 не отримував. У відповідь на запит податковим органом надано повний пакет документів підтверджуючих проведення позапланової не виїзної документальної перевірки. З наданих доказів встановлено, що підставою для визначення бази оподаткування за 2016-2017 роки стала наявна у контролюючого органу інформація, отримана від ТОВ "Нова Пошта" та ТОВ "Пост Фінанс". Відповідно до отриманої податкової інформації від ТОВ "Пост Фінанс" протягом 2016 року та 2017 року позивач регулярно та систематично здійснював відправлення товарів через ТОВ "Нова пошта". Так, на думку контролюючого органу, позивачем отримано доходи від реалізації товарів, що свідчить про здійснення господарської діяльності. При цьому, порушуючи норми ст. ст. 162, 163, 164, 179 ПК України не було подано до контролюючого органу податкові декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік 2017 рік, відповідно податків із отриманого доходу не сплачував. Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. За приписами п.п. 75.1.2 п. 75.2 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Відповідно до п.п. 78.1.1, 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом. Згідно із п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених с. 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами (ст. 16 Закону України "Про інформацію"). Відповідно до вимог ПК України для застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розроблено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №

727. Пунктом 2 розділу І Порядку № 727 передбачено, що акт документальної перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Пунктом 3 Розділу II Порядку № 727 передбачено, що Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відповідно до п. 5 Розділу II Порядку № 727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів. Пункт 4 розділу III Порядку № 727 встановлює, що описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: - чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; - зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. Із аналізу наведених правових норм випливає, що за результатами податкової перевірки контролюючий орган складає акт (службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації), який повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового, валютного та іншого законодавства із обов`язковим посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів. Таким чином, посилання контролюючого органу виключно і лише на податкову інформацію, як на джерело фактичних обставин щодо виявлених під час перевірки порушень, наведеними нормами не допускається, оскільки така інформація може лише додатково підтверджувати наявність зазначених фактів, а не встановлювати їх. Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, акт перевірки від 25.02.2019 року не містить жодного посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень. ГУ ДФС у Вінницькій області провело документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, про що складено відповідний акт від 25.02 2019 року. Вказаний вид перевірки передбачає дослідження і аналіз наявних у контролюючого органу документів. Однак відповідачем у справі не надано, окрім зазначеної інформації ТОВ "Нова Пошта" та ТОВ "Пост Фінанси", інших підтверджуючих доказів та документів первинного бухгалтерського обліку для проведення перевірки, які відповідно не були належним чином опрацьовані. Згідно п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Відповідно до ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п. 177.2 ст. 177 та п. 178.3 ст. 178 цього Кодексу. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах. Відповідно до п. 49.2. ст. 49 ПК України, платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Згідно п. 179.1. ст. 179 ПК України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. Як визначено абз. 11 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. За змістом ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що з метою здійснення та за результатами господарської діяльності суб`єкт господарювання оформляє документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо), які мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Однак, з досліджених судами першої та апеляційної інстанції матеріалів справи встановлено, що документальні підтвердження щодо сум грошових переказів та, як наслідок отримання позивачем доходу за 2016-2017 роки, відповідачем не надані. Під час проведення перевірки контролюючий орган не встановлював фактів наявності документів первинного бухгалтерського обліку щодо предмета перевірки, не досліджував таких документів, а його висновки ґрунтуються лише на податковій інформації. Таким чином, контролюючий орган дійшов передчасного висновку, без підтвердження необхідними доказами, що у свою чергу, доводить неналежне виконання контрольної функції податковим органом та унеможливлює прийняття будь-яких рішень за наслідками проведення такої перевірки та свідчить про недоведеність обчисленої бази оподаткування. Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається податковий орган, суб`єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову та неправомірність винесення податковим органом оскаржуваних податкових рішень. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду. У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 11 серпня 2020 року. Головуючий Іваненко Т.В. Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.