Постанова 4851 № 440/4965/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2020 р. Справа № 440/4965/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бершова Г.Є., суддів: Катунова В.В., Ральченка І.М. розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 року по справі № 440/4965/19 (головуючий 1 інстанції Гіглава О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 17 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про: - визнання протиправними дій ГУПФУ в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 , у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати державної пенсії; - зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 13967927) здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 , компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати державної пенсії, а саме, яка була нарахована та виплачена їй на підставі постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.06.2011 у справі №2а-8712/11, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2012, за період починаючи з 28.09.2010 по 22.06.2011, та яка визначається як різниця між розміром пенсії, яка була нарахована та виплачена їй 22.04.2019 на підставі вказаної постанови суду та розміром фактично сплаченої пенсії, починаючи з 28.09.2010 по день фактичної виплати пенсії, тобто по 22.04.2019. Також просила на підставі статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язати ГУПФУ в Полтавській області виконати рішення суду негайно у межах суми платежу за один місяць. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати вона має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою пенсії за період з 28.09.2010 по 22.06.2011 на підставі постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.06.2011 у справі №2а-8712/11, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2012 та з вини відповідача фактично виконана останнім лише 22.04.2019. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 червня 2011 року у справі №2а-8712/11, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2012 року, за період з 28 вересня 2010 року по 22 червня 2011 року, починаючи з 28 вересня 2010 року по день фактичної виплати пенсії, тобто по 22 квітня 2019 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 червня 2011 року у справі №2а-8712/11, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2012 року, за період з 28 вересня 2010 року по 22 червня 2011 року, починаючи з 28 вересня 2010 року по день фактичної виплати пенсії, тобто по 22 квітня 2019 року. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким допустити негайне виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 по справі № 440/4965/19 в межах суми стягнення пенсії за один місяць, тим самим задовольнити позовні вимоги в цій частині та виконавши обов`язкові норми процесуального Закону. Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.06.2011 у справі №2а-8712/11 позов ОСОБА_1 до УПФУ Автозаводського району м. Кременчука Полтавської області про визнання відмови у перерахунку основної та додаткової пенсії та зобов`язання здійснити перерахунки відповідно до вимог ч.3, ч.4 ст.50, ч.3 ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" задоволено. Визнано протиправними дії УПФУ Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 щомісячної основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до вимог ч.3, ч.4 ст.50, ч.4 ст.54 та ч.3 ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи із 30 відсоткового розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат у період з 28.09.2010 по 22.06.2011. Визнано протиправними дії УПФУ Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, як інваліду 2-ї групи в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ч.3, ч.4 ст.50, ч.3 ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 28.09.2010 по 22.06.2011 з урахуванням проведених виплат. Зобов`язано УПФУ Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 , як інваліду 2-ї групи, щомісячної основної пенсії, передбаченої ч.4 ст.54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю передбаченої ст.50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 28.09.2010 по 22.06.2011 з урахуванням проведених виплат (а.с. 23-24). Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2012 у справі №1601/2а-8712/11 апеляційну скаргу УПФУ Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області залишено без задоволення, а постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.06.2011 по справі №2а-8712/11 залишено без змін (а.с. 18-20). На виконання постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.06.2011 у справі №2а-8712/11 пенсійним органом здійснено відповідний перерахунок пенсії, а 22.04.2019 проведено фактичну виплату пенсії у сумі 49094,04 грн, що підтверджено витягом з виписки по картковому рахунку позивача (а.с. 23). 04.09.2019 позивач звернулася до ГУПФУ в Полтавській області із заявою щодо проведення нарахування і виплати компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії згідно постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.06.2011 у справі №2а-8712/11 (а.с. 9). Листом від 23.09.2019 №4762/В-02 ГУПФУ в Полтавській області повідомило позивачу про відсутність підстав для виплати компенсації. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що згідно чинного законодавства нарахування компенсації на суми, які виплачуються за минулий час на підставі рішення суду не передбачено (а.с. 10). Не погоджуючись з такою відповіддю, позивач звернулася до суду з даним позовом. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що суму основної та додаткової пенсії, нарахованої на виконання постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.06.2011 у справі №2а-8712/11, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2012, ОСОБА_1 вчасно не виплачено. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині, що оскаржується виходячи з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (надалі Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (надалі - Порядок №159). Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Пунктом 2 Порядку №159 визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Відповідно до пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення). Колегія суддів зауважує, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у т.ч., пенсії. Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі №21-518а14, від 11.07.2017 у справі №21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №681/423/15-а, від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17, від 05.10.2018 у справі №127/829/17, від 12.02.2019 у справі №814/1428/18. У даній справі позивач просить нарахувати і виплатити компенсацію на суму основної та додаткової пенсії, яка виплачена їй на підставі судового рішення - постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.06.2011 у справі №2а-8712/11, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2012. Зважаючи на викладене вище, беручи до уваги те, що суму основної та додаткової пенсії, нарахованої на виконання постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.06.2011 у справі №2а-8712/11, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2012, ОСОБА_1 вчасно не виплачено. З приводу клопотання ОСОБА_1 про зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області виконати рішення суду негайно у межах суми платежу за один місяць суд зазначає, що за приписами пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті. В даній справі, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги, про обґрунтованість яких суд першої інстанції дійшов висновку під час її розгляду, носять зобов`язальний характер та не стосуються стягнення з ГУПФУ в Полтавській області конкретної суми компенсаційних виплат, а відтак, з огляду на приписи статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області виконати рішення суду негайно у межах суми платежу за один місяць. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов правильних висновків в частині, що оскаржується щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 року по справі № 440/4965/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Г.Є. Бершов Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко