Постанова 4850 № 200/4461/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2020 року справа №200/4461/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участю представника відповідача Помалюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача - Снєжко Алли Геннадіївни на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року (повний текст складено 05 червня 2020 року в м. Слов`янськ) у справі № 200/4461/20-а (суддя І інстанції - Логойда Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,- У С Т А Н О В И В: У квітні 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 25 березня 2020 року № 0000923201 та від 25 березня 2020 року № 0000933201. Позов обґрунтовувала тим, що перевірку, за результатами якої складено відповідний акт, на підставі якого винесені оскаржені податкові повідомлення-рішення, контролюючим органом проведено з порушенням норм податкового законодавства, що свідчить про відсутність її правових наслідків, оскільки: - на час проведення перевірки - 18 лютого 2020 року вона не здійснювала підприємницьку діяльність у кафетерію « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де проводилася перевірка; на вказаному об`єкті не було ні її, не її уповноваженої особи, яка б мала право отримувати копію направлення на перевірку, надавати пояснення та документи, що стосуються її підприємницької діяльності; перед початком фактичної перевірки її не було ознайомлено з підставами проведення перевірки, не надано копію відповідного посвідчення (направлення) на проведення фактичної перевірки, що свідчить про відсутність права починати перевірку. Згідно з актом перевірки працівники відповідача пропонували ОСОБА_2 , який на їх думку працює адміністратором на об`єкті «ІНФОРМАЦІЯ_1» і є її уповноваженою особою, підписати направлення на перевірку, проте він відмовився від підпису у направленні, тому що вона не уповноважувала його приймати будь які документи; найманої праці в своїй підприємницькій діяльності вона не використовує; - 18 лютого 2020 року підприємницьку діяльність на вказаному об`єкті здійснював інший суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ), про що працівники відповідача були попереджені. Він не допустив їх до проведення перевірки, так як у них були відсутні складені щодо нього наказ та направлення на проведення фактичної перевірки. При цьому, працівники відповідача не пред`явили службові посвідчення та не надали документи щодо підстав проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_3 , що змусило його викликати наряд поліції, так як працівники відповідача відмовлялися залишити кафе, чим заважали обслуговувати відвідувачів та вести господарську діяльність. Зі свого боку працівники відповідача теж викликали наряд поліції та слідчу оперативну групу Дружківського відділення поліції. Дані обставини підтверджуються матеріалами Дружківського відділення поліції Краматорського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області; - працівники відповідача в матеріалах перевірки, що оформлена актом від 24 лютого 2020 року № 0040/05/99/10/32/ НОМЕР_1 , не обґрунтували чому розрахунковий документ - чек від 18 лютого 2020 року № 20653, що долучений до акту перевірки та в якому не визначено, хто отримував дохід в розмірі 249 грн., став підставою для проведення фактичної перевірки позивача у кафетерію «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , 18 лютого 2020 року, складання відповідного акта, винесення повідомлення-рішення. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року у справі № 200/4461/20-а у задоволенні позову - відмовлено. Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Також, в апеляційній скарзі зазначено, що висновки суду першої інстанції про те, що судом встановлений факт продажу позивачкою алкоголю без ліцензії, ґрунтуються на недоведеності обставин. Судом першої інстанції не надана належна оцінка постанові Дружківського міського суду. В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 19 жовтня 2016 року по 06 травня 2020 року була фізичною особою підприємцем, яка як платник податків (спрощеної системи оподаткування - заява від 25 травня 2018 року) перебувала на обліку в Слов`янській ДПІ Слов`янсько-Лиманського управління Головного управління ДПС у Донецькій області. Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача було обслуговування напоями (код КВЕД 56.30); тако вона здійснювала роздрібну торгівлю з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 47.81); інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (код КВЕД 47.99); діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (код КВЕД 56.10). 06 травня 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення її підприємницької діяльності (ІПН НОМЕР_1). 24 лютого 2020 року, тобто до припинення підприємницької діяльності позивача, службовими особами Головного ДПС у Донецькій області складено акт перевірки від 24 лютого 2020 року № 0040/05/99/10/32/ НОМЕР_2 , в якому відображено, що 18 лютого 2020 року службовими особами Головного управління ДПС у Донецькій області ( Бріжахіним Ю.Ф. та Петренком С.В.) на підставі наказу Головного управління ДП у Донецькій області на проведення перевірки від 14 лютого 2020 року №340 (про проведення фактичної перевірки позивача з 17 лютого 2020 року тривалістю не більше 10 діб за період діяльності з 01 січня 2018 року по 26 лютого 2020 року), направлень на проведення фактичної перевірки від 14 лютого 2020 року №№323 та 324 в присутності представника суб`єкта господарювання, а саме адміністратора та особи, яка здійснювала розрахункові операції, - ОСОБА_2 проведено фактичну перевірку кафетерію « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (« ІНФОРМАЦІЯ_2 »), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ФОП ОСОБА_1 , з питань додержання суб`єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та/або пального. Актом перевірки встановлені наступні обставини. 18 лютого 2020 року о 16 год. 22 хв. ОСОБА_2 як особі, яка фактично здійснює розрахункові операції, були пред`явлені службові посвідчення працівників Головного управління ДПС у Донецькій області ( службові посвідчення Бріжахіна Ю.Ф. та Петренка С.В. , видані 21 січня 2020 року), наказ та направлення на перевірку. 18 лютого 2020 року о 16 год. 22 хв. ОСОБА_2 як особа, яка фактично здійснює розрахункові операції у кафетерію « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за вказаною адресою, здійснив роздрібний продаж на розлив у власну тару у 2 бокали (зі скла по 0,05 літрів кожний) 2-ох порцій коньяку Азнаурі 3 зірки, 0,5 л. вміст спирту 40%, за ціною 35 грн. за 0,05 літрів - на загальну суму 70 грн. Коньяк було налито у бокали у присутності покупця з пляшки 0,5 л 40% вміст спирту 3 зірки з назвою «Азнаурі». Пляшка знаходиться у шафі барної стійки, відкрито її було ОСОБА_2 та налито у бокали, після чого пляшку було сховано до шафи. При цьому ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями на місці торгівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня. На час перевірки працівникам ДПС не надано документи, що підтверджують наявність у позивача статусу суб`єкта господарювання громадського харчування та спеціалізованого відділу з універсальним товаром, що надає право здійснення роздрібної торгівлі на розлив для споживання на місці продажу у кафетерію, в якому здійснює свою діяльність позивач. Також до перевірки не надані: накладні, ТТН, розрахункові документи на придбання алкогольних напоїв (коньяка Азнаурі 3 зірки, 0,5 л вміст спирту 40%, лікеру Brandbar crume cacao 0.75 л вміст спирту 22%). Актом перевірки також встановлено, що реєстратор розрахункових операцій у позивача відсутній і не реєструвався; книга обліку розрахункових перацій відсутня і не реєструвалася; розрахункові книжки відсутні. Вказаним актом зроблено висновок про порушення позивачем 1) ч. 20 ст. 15, ч. 6 ст. 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме: - здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії; - продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці продажу без наявності статусу суб`єкта господарювання громадського харчування та спеціалізованого відділу, що має статус суб`єкта господарювання громадського харчування. 2) п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України - ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених Податковим кодексом України. В акті перевірки відображено, що журнал реєстрації перевірок контролюючих органів не надано; від надання пояснень та зауважень на акт перевірки адміністратор ОСОБА_2 відмовився. До акту перевірки додані, зокрема, - чек від 18 лютого 2020 року № 20653 на суму 249 грн., в якому відображено факт продажу о 16 год. 22 хв. того ж дня від «ІНФОРМАЦІЯ_2» «кассиром ОСОБА_6» (на російській мові) (тобто, касиром ОСОБА_6 ) товару, серед якого був коньяк Азнаурі 3 зірки на загальну суму 70 грн. (кількістю 2 по ціні 35 грн.); - інші документи: дані АІС «Податковий блок» ДПС України; заяву позивача про застосування строщеної системи оподаткування від 25 травня 2018 року; довідку про алкогольні напої, що знаходилися в реалізації станом на 18 лютого 2020 року;, та їх фото, в тому числі фото алкогольного напою, який було реалізовано на розлив без наявності відповідної ліцензії (коньяк Азнаурі 3 зірки). Перед початком проведення фактичної перевірки особі, яка фактично здійснювала розрахункові операції - адміністратору ОСОБА_2 були пред`явлені службові посвідчення працівників ДПС, наказ та направлення на перевірку (що також відображено в акті перевірки), який після ознайомлення із зазначеними документами відмовився розписалася у направленнях на перевірку з причини того, що не отримував від позивача повноважень на отримання будь-яких документів від посадових осіб ДПС, про що 18 лютого 2020 року складено відповідний акт від 18 лютого 2020 року №341/05-99-32-01. В акті також відображено, що після ознайомлення з ним від його підписання вказана особа відмовилася. 24 лютого 2020 року відповідачем складено акт №378/05-99-32-01 відмови від надання документів до перевірки, в якому відображено, що до перевірки не надані (адміністратор та особа, яка здійснювала розрахункові операції, ОСОБА_2 відмовив в наданні документів): накладні, ТТН, розрахункові документи на придбання алкогольних напоїв (коньяка Азнаурі 3 зірки, 0,5 л вміст спирту 40%, лікеру Brandbar crиme cacao 0.75 л вміст спирту 22%). 24 лютого 2020 року відповідачем складено акт відмови від підписання та отримання акту перевірки, у зв`язку з чим акт перевірки позивачу надісланий по пошті рекомендованим листом з повідомленням про вручення (код повідомлення № 8451112946633), та отриманий нею 03 березня 2020 року. Зауваження на акт перевірки позивачем не подавалися. На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Донецькій області прийняті податкові повідомлення-рішення: 1) від 25 березня 2020 року № 0000923201, яким за порушення ч. 20 ст. 15, ч. 6 ст. 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та абз. 6, 13 ч. 2 ст. 17 вказаного Закону до суб`єкта господарювання застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу (за платежем «адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів») в сумі 23 800 грн. (17000 грн. + 6800 грн. = 23 800 грн.); 2) від 25 березня 2020 року № 0000933201, яким за порушення п. 85.2 ст. 85 Податковим кодексом України на підставі п. 121.1 ст. 121 вказаного кодексу до суб`єкта господарювання застосовані штрафні (фінансові) санкції у вигляді штрафу в сумі 510 грн. Судом також встановлено, що станом на 18 лютого 2020 року - на час проведення перевірки за адресою: АДРЕСА_1 здійснювала свою господарську діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), що підтверджується: 1) витягом з Реєстру платників єдиного податку від 25 травня 2018 року №1805413400070/456, в якому в графі «Місце провадження господарської діяльності» відображено «Україна» (тобто, місце провадження господарської діяльності позивача конкретною адресою не обмежено); 2) поданою позивачем до контролюючого органу за основним місцем обліку заявою про застосування спрощеної системи оподаткування від 25 травня 2018 року, в якій в графі «7. Місце провадження господарської діяльності» (індекс, найменування населеного пункту, адреса):» зазначено «Україна»; 3) поданим позивачем 06 грудня 2018 року до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомленням про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП, в якому зазначено такий об`єкт оподаткування, як кафетерій за адресою: АДРЕСА_1 , стан об`єкта оподаткування - «орендується», вид права на об`єкт оподаткування - «право довгострокового користування або оренди»; Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3 ) судом встановлено, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вказана особа з 24 січня 2020 року (тобто до перевірки) зареєстрована фізичною особою-підприємцем. В заяві від 31 січня 2020 року до податкового органу про застосування спрощеної системи оподаткування в графі «7. Місце провадження господарської діяльності» (індекс, найменування населеного пункту, адреса):» він зазначив адресу: АДРЕСА_1 . Вказана адреса у зв`язку з цим була внесена до Реєстру платників єдиного податку - в графу «Місце провадження господарської діяльності» (витяг з Реєстру від 31 січня 2020 року № 2005153400139). При цьому на час перевірки обраними видам діяльності ФОП ОСОБА_3 згідно з код КВЕД 47.81. було: роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами. Після проведення перевірки на підставі заяви вказаної особи від 12 березня 2020 року про застосування спрощеної системи оподаткування видами діяльності вказаної особи за тією ж адресою також стали: код КВЕД 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; код КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний); код КВЕД 56.30 обслуговування напоями. Також судом встановлено, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вказана особа з 20 лютого 2020 року (тобто після перевірки) зареєстрована фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності якого є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (код КВЕД 56.10); також він здійснює роздрібну торгівлю з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 47.81); інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (код КВЕД 47.99); обслуговування напоями (код КВЕД 56.30). Згідно з даними, які містяться в базі даних податкового органу, позивачем на об`єкті «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якому позивач здійснює свою діяльність, було зареєстровано: - реєстратор розрахункових операцій (РРО) з фіскальним номером 3000491477: модель РРО - DАТЕСS МР-01, заводський (серійний) номер РРО СП800100306, дата реєстрації РРО в ДПІ - 06 грудня 2018 року, дата скасування реєстрації РРО в ДПІ - 23 травня 2019 року; - книга обліку розрахункових операцій № 3000491477р, яка прив`язана до вказаного РРО, з тими ж датами реєстрації та скасування реєстрації. Постановою Дружківського міського суду Донецької області від 18 травня 2020 року, яка набрала законної сили, адміністративне провадження в справі № 229/1974/20 про притягнення ФОП ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Вказаною постановою встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, 18 лютого 2020 року о 16 год. 22 хв. громадянин ОСОБА_2 продав коньяк на розлив, що не є беззаперечним доказом систематичності діяльності по здійсненню роздрібної торгівлі алкогольними напоями ОСОБА_1 . Таким чином, з матеріалів справи не вбачається систематичності (не менше ніж 3 рази протягом календарного року) надання послуг. Крім того, ОСОБА_2 відповідно до витягу з ЄДР фізичних осіб підприємців є ФОП та здійснює діяльність ресторанів, надання мобільного харчування. Жодні дані, про наявність трудових відносин між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 відсутні. В матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують, що в кафетерію знаходився коньяк, придбаний для продажу ФОП ОСОБА_1 . Крім того, 18 лютого 2020 року працівників ДПС не допустив до проведення перевірки ФОП ОСОБА_3 , який здійснював в цей день підприємницьку діяльність за вказаною адресою. 24 лютого 2020 року відмовлявся від підпису у актах податкової ФОП ОСОБА_2 , якого ОСОБА_1 не уповноважувала від її імені розписуватися у будь-яких документах. Після аналізу матеріалів доданих до протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що не доведений факт здійснення роздрібної торгівлі за даною адресою, саме ОСОБА_1 , оскільки відповідно до даних документів, продаж здійснив, ОСОБА_2 . До протоколу про адміністративне правопорушення від 13 березня 2020 року №155 в порушення вимог ст.251 КУпАП не додано жодного доказу на підтвердження скоєння адміністративного правопорушення ОСОБА_1 . Оскільки факт систематичного (неодноразового) здійснення ОСОБА_1 господарчої діяльності не встановлений, в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.164 КУпАП. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 191.1 ст. 191 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, як, зокрема: здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (пп. 191.1.14 п. 191.1 ст. 191); здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (пп.191.1.16 п. 191.1 ст. 191); проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (пп.191.1.17 п. 191.1 ст. 191); забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. (пп.191.1.34 п. 191.1 ст. 191). Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (75.1.3 п. 75.1 ст. 75 вказаного Кодексу). Відповідно до п.п. 80.1, 80.2 ст.80 вказаного Кодексу фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, що передбачені вказаним пунктом ст. 80 Кодексу. Згідно з п. 80.2.5 ст. 80 Кодексу така перевірка проводиться у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Контролюючим органом фактична перевірка проводилася на підставі п. 80.2.5 ст. 80 Податкового кодексу України, а саме для здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, що відповідало вимогам законодавства. Згідно з п. 81.1 ст. 81 Кодексу посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки. Відповідно до п. 81.2 ст. 81 Кодексу у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків. Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта. У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього. Порушень відповідачем наведених вимог законодавства судом не встановлено. Посилання позивача на те, що на час проведення перевірки - 18 лютого 2020 року вона не здійснювала підприємницьку діяльність у кафетерію « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де проводилася перевірка, є неприйнятними, оскільки її підприємницьку діяльність у встановленому законом порядку припинено (зупинено) не було. Відповідно до п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків. Згідно з п. 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. Те, що позивач станом на 18 лютого 2020 року - на час проведення перевірки здійснювала свою господарську діяльність у кафетерію за адресою: АДРЕСА_1 підтверджено матеріалами справи, зокрема поданим позивачем 06 грудня 2018 року до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомленням про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП, в якому зазначено такий об`єкт оподаткування, як кафетерій за вказаною адресою. Посилання позивача на те, що 18 лютого 2020 року, тобто на час проведення перевірки, підприємницьку діяльність у кафетерію « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (« ІНФОРМАЦІЯ_2 »), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де вона здійснює підприємницьку діяльність, здійснювала не вона, а інший суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , є неприйнятними, оскільки він хоча в поданих до податкового органу документах і зазначив цю адресу як адресу місця провадження ним підприємницької діяльності, разом з тим обраний ним станом на час перевірки вид діяльності (код КВЕД 47.81: роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами) виключав можливість діяльності в кафетерію з найманими працівниками. ОСОБА_2 на час перевірки також не міг здійснювати підприємницьку діяльність у вказаному кафетерію, оскільки фізичною особою-підприємцем він зареєстрований 20 лютого 2020 року, тобто після перевірки. Посилання позивача на те, що перед початком фактичної перевірки документи щодо перевірки були пред`явлені та вручені не їй та не її уповноваженій особі, а ОСОБА_2 , тоді як найманої праці в своїй підприємницькій діяльності позивач не використовує, є неприйнятними, оскільки вказана особа фактично проводила розрахункові операції, а тому податковий орган відповідно до п. 80.2 ст.80, п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України мав право пред`явити та вручити йому відповідні документи, що відповідачем і було дотримано. Щодо акту перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати. Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження). У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом. Відповідно до п. 86.5 ст. 86 вказаного Кодексу акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу. У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції. У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки. Так, відповідно до п. 58.3 ст. 58 вказаного Кодексу податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Відповідно до п. 42.2 ст. 42 Кодексу документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Згідно з абз. 6 п. 42.4 ст. 42 Кодексу у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Відповідно до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. Відповідачем дотримані наведені положення законодавства. Щодо оскаржених податкових повідомлень-рішень Згідно з п. 111.2 ст. 111, п. 113.3 ст. 113, п. 116.1 ст. 116 Податкового кодексу України за порушення законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, встановлюється фінансова відповідальність, яка застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені. У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення. Щодо податкового повідомлення-рішення від 25 березня 2020 року № 0000923201 на суму 23 800 грн. Відповідно до ч. 20 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Відповідно до ч. 6 ст. 153 вказаного Закону продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів. Статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» встановлена відповідальність за порушення норм цього Закону. Згідно з абз. 6, абз. 13 ч. 2 ст. 17 вказаного Закону до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень. порушення вимог статті 153 цього Закону - 6800 гривень. За порушення ч. 20, ч. 6 ст. 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», що знайшло підтвердження в ході розгляду справи, до позивача правомірно застосована фінансова санкція у вигляді штрафу в порядку та розмірі, що відповідали вимогам законодавства. Щодо посилань позивача в цій частині на чек від 18 лютого 2020 року № 20653. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця; розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну; місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо. Положення про форму та зміст розрахункових документів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №

13. Згідно з п.п. 2, 3 та 5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: - видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; - застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування; - у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Перелік видів діяльності (операцій), коли реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, визначений ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». До такого переліку види діяльності позивача не включені. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»: роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання (у тому числі іноземниих суб`єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування; місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій, програмними реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку. Отже, позивач зобов`язана була застосовувати реєстратор розрахункових операцій, і через нього роздруковувати відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункових операцій, або ж вести відповідну книгу обліку розрахункових операцій з відображенням даних про виданий відповідний розрахунковий документ, і видавати розрахунковий документ встановленої форми та змісту. Разом з тим актом перевірки встановлено, що реєстратор розрахункових операцій у позивача відсутній і за позивачем не реєструвався; книга обліку розрахункових операцій відсутня і не реєструвалася; розрахункові книжки відсутні. Актом перевірки та судом встановлено, що 18 лютого 2020 року о 16 год. 22 хв. за результатом розрахункової операції (щодо купівлі-продажу на розлив у власну тару у 2 бокали (зі скла по 0,05 літрів кожний) 2-ох порцій коньяку Азнаури 3 зірки, 0,5 л. вміст спирту 40%, за ціною 35 грн. за 0,05 літрів - на загальну суму 70 грн.) на місці проведення розрахунків у кафетерію « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (« ІНФОРМАЦІЯ_2 »), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 як особою, яка фактично здійснювала розрахункові операції, покупцю (контрольна закупка) було надано чек від 18 лютого 2020 року № 20653 на суму 249 грн., в якому відображено факт продажу о 16 год. 22 хв. того ж дня від «ІНФОРМАЦІЯ_2» «кассиром ОСОБА_6» (на російській мові) (тобто, касиром ОСОБА_6 ) товару, серед якого був коньяк Азнаурі 3 зірки на загальну суму 70 грн. (кількістю 2 по ціні 35 грн.). При цьому посилання позивача на те, що чек, який долучений до акту перевірки, не містить даних про те, хто отримав дохід в розмірі 249 грн., є неприйнятними, оскільки не ґрунтуються на положеннях законодавства, якими зазначення такої інформації в таких розрахункових документах не передбачено. Разом з тим у вказаному чеку чітко зазначено, що його видано від імені «ІНФОРМАЦІЯ_2». У вказаному кафетерію саме позивач здійснювала підприємницьку діяльність. За встановлених актом перевірки та судом обставин (про те, що реєстратор розрахункових операцій у позивача відсутній і за позивачем не реєструвався; книга обліку розрахункових операцій відсутня і не реєструвалася; розрахункові книжки відсутні) невідповідність виданого в кафетерію, де здійснює підприємницьку діяльність позивач, чеку вимогам законодавства (зокрема, не зазначення в ньому всіх реквізитів, за що має нести відповідальність платник податків) не спростовує наявність встановлених актом перевірки обставин та порушень позивачем вимог податкового законодавства. Щодо податкового повідомлення-рішення від 25 березня 2020 року № 0000933201 на суму 510 грн. Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Згідно з п. 121.1 ст. 121 вказаного Кодексу незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. За порушення наведених вимог законодавства, які знайшли підтвердження в ході розгляду справи, до позивача правомірно в порядку та розмірах, установлених законодавством застосовано штрафні (фінансові) санкції у виді штрафу, про що правомірно винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення. Щодо акту перевірки як доказу, суд зазначає гаутупне. Відповідно до п. 2 розд. І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таким чином, у Порядку чітко зазначено, що акт (який являється передумовою прийняття податкового повідомлення-рішення) є носієм доказової інформації про виявленні порушення вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 02 липня 2019 року в справі №819/2737/13 за результатом аналізу Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, що був затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984 та містив аналогічні положення, що й Порядок, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727, а також за результатами аналізу чинного Порядку висловлена Верховним Судом в постанові від 03 грудня 2019 року в справі № 1440/1965/18. Актом перевірки як носієм доказової інформації підтверджено факт дотримання відповідачем положень законодавства, що регулюють проведення фактичної перевірки платника податків, та порушення позивачем вимог податкового законодавства. З огляду на наведене посилання позивача на непред`явлення службових посвідчень та інших документів щодо перевірки є неприйнятними, оскільки такі посилання спростовані актом перевірки. Зауваження на вказаний акт позивачем не подавалися, хоча такого права вона не була позбавлена (акт позивач отримала 03 березня 2020 року, тоді як податкові повідомлення рішення-рішення були винесені лише 25 березня 2020 року). Посилання позивача про неотримання нею 18 лютого 2020 року доходів (в підтвердження чого вона надала виписку з її рахунку в АТ КБ «ПриватБанк») є неприйнятними, оскільки це не спростовує наявність з її боку порушень вимог законодавства, що встановлені актом перевірки. Інші посилання позивача судом не прийняті, оскільки не спростовують факт порушення позивачем наведених в акті перевірки вимог законодавства та необхідність понесення нею відповідальності за такі порушення. Щодо постанови Дружківського міського суду Донецької області від 18 травня 2020 року в справі № 229/1974/20, якою адміністративне провадження в справі про притягнення ФОП ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Відповідно до ч.1 ст.164 КУпАП провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої. Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрали законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. При цьому згідно з ч. 7 ст. 78 вказаного Кодексу правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Постановою Дружківського міського суду Донецької області від 18 травня 2020 року в справі № 229/1974/20 виходячи з поданих доказів, встановлено, що станом на час її винесення не був доведений факт здійснення роздрібної торгівлі за відповідною адресою саме ОСОБА_1 , виходячи з того, що відповідно до поданих документів, продаж здійснив, ОСОБА_2 . Суд в цій частині виходить з того, що особа, яка фактично здійснила розрахункову операцію (продаж), та особа, яка проводила певну господарську діяльність за місцем такого продажу не обов`язково повинні збігатися в одній особі. Це можуть бути різні особи, які мають перебувати один з одним в трудових чи інших відповідних договірних відносинах. При цьому порушення вимог законодавства щодо не оформлення таких відносин письмово не може свідчити про відсутність факту роздрібної торгівлі суб`єктом господарювання, за порушення законодавства при якому має нести відповідальність саме суб`єкт господарювання, який провадить свою діяльність за місцем продажу. При цьому «не доведеність факту» (що встановлено вказаною постановою суду) і «відсутність факту» - є різними поняттями. Не доведеність не виключає наявність певного факту, за умови його доведення. Відсутність відповідного факту, тобто того, що певні дії з боку позивача не мали місце, що мало би обов`язкове значення при вирішенні даної справи (ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України), вказаною постановою не встановлено. Станом на час розгляду судом даної адміністративної справи матеріалами справи та поданими до суду доказами підтверджений факт порушення позивачем вимог податкового законодавства, за що до неї правомірно винесені оскаржені податкові повідомлення-рішення. Суб`єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і не порушив права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин, а тому правові підстави для задоволення позову із зазначених в ньому підстав - відсутні. При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу представника позивача - Снєжко Алли Геннадіївни на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року у справі № 200/4461/20-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року у справі № 200/4461/20-а - залишити без змін. Повне судове рішення складено 10 серпня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Т.Г. Гаврищук І.В. Сіваченко