Постанова 4873 № 910/9156/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "04" серпня 2020 р. Справа № 910/9156/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Демидової А.М. суддів: Ходаківської І.П. Владимиренко С.В. за участю секретаря судового засідання Горбунової М.Є. за участю представників учасників судового процесу: від позивача (стягувача): не з`явився від відповідача (боржника): Грищенко В.С. від органу ДВС: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.05.2020 (повний текст складено 15.06.2020) (суддя Шкурдова Л.М.) за скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у справі № 910/9156/19 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопоставка 3000" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 635 178,44 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст і підстави скарги на дії та бездіяльність державного виконавця.

1. Державне підприємство "Національна акціонерна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом") в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (далі - відокремлений підрозділ "Запорізька АЕС") звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця (в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження"), в якій просило суд визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Савчука Костянтина Петровича (далі - Савчук К.П.) Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині винесення постанови у виконавчому провадженні № 61451265 про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2020; визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Савчука Костянтина Петровича Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині винесення постанови у виконавчому провадженні № 61451265 про стягнення виконавчого збору, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2020 ВП № 61451265, постанову про стягнення виконавчого збору від 04.03.2020 ВП № 61451265, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 04.03.2020 ВП № 61451265.

2. Обґрунтовуючи скаргу, скаржник (боржник) зазначив, що Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" встановлена пряма заборона вчиняти виконавчі дії, в тому числі, і щодо виконання рішень судів, якими встановлено стягнення грошових коштів із боржників (за винятком, вказаним в Законі), а тому дії державного виконавця щодо прийняття постанов від 04.03.2020 є неправомірними.

3. Також скаржник зазначив, що стягувач всупереч вимогам Закону України "Про виконавче провадження" не повідомив державного виконавця про здійснення боржником виконання рішення в добровільному порядку.

4. На думку скаржника, враховуючи часткове виконання рішення суду, незаконним є визначення державним виконавцем суми виконавчого збору.

5. Скаржник вважає, що всупереч вимог ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження державним виконавцем винесено під час відкриття виконавчого провадження - 04.03.2020. Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.

6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2020 у справі № 910/9156/19 у задоволенні скарги в частині визнання неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Савчука К.П. щодо винесення постанови у виконавчому провадженні № 61451265 про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2020, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2020 - відмовлено. Провадження у справі за скаргою в іншій частині закрито, роз`яснено, що розгляд скарги в цій частині віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

7. Постановлюючи спірну ухвалу, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що приписи п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" не передбачають заборони стягнення грошових коштів з об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, а тому відсутні підстави для задоволення скарги в частині визнання неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Савчука К.П. щодо винесення постанови у виконавчому провадженні № 61451265 про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2020 та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2020.

8. Стосовно решти скарги, суд першої інстанції, з урахуванням приписів ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", вказав, що рішення та дії державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

9. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2020 у справі № 910/9156/19, ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу в частині визнання неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Савчука К.П. щодо винесення постанови у виконавчому провадженні № 61451265 про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2020, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2020. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Савчука К.П. щодо винесення постанови у виконавчому провадженні № 61451265 про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2020, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2020 ВП № 61451265.

10. Також від ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 29.05.2020 у справі № 910/9156/19.

11. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права. Так, відповідач вказує, що він перебуває у переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації згідно з Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", а згідно п. 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 145-ІХ від 02.10.2019 "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" встановлена пряма заборона вчиняти виконавчі дії, у тому числі, і щодо виконання рішень судів, якими встановлено стягнення грошових коштів із боржників. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

12. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.07.2020 апеляційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" у справі № 910/9156/19 передано колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий, Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.

13. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 задоволено заяву ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 29.05.2020 у справі № 910/9156/19 та поновлено Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" зазначений строк; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.05.2020 у справі № 910/9156/19; зупинено дію ухвали Господарського суду міста Києва від 29.05.2020 у справі № 910/9156/19 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку; розгляд апеляційної скарги призначено на 04.08.2020 о 10 год. 45 хв.; сторонам встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 31.07.2020. Позиції учасників справи. 14. 28.07.2020 до Північного апеляційного господарського суду (засобом поштового зв`язку) надійшов відзив начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на апеляційну скаргу, в якому останній проти апеляційної скарги заперечує і просить суд відмовити в її задоволенні, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

15. Від позивача (стягувача) відзив на апеляційну скаргу, у встановлений апеляційним господарським судом строк, не надійшов, що не є перешкодою для перегляду ухвали відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України). Явка представників учасників справи.

16. Позивач та Державна виконавча служба своїх представників в судове засідання, призначене на 04.08.2020, не направили, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

17. Відповідно до п. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

18. Представник відповідача (скаржника) у судовому засіданні 04.08.2020 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

19. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі № 910/9156/19 провадження в частині стягнення 201 229,99 грн основного боргу закрито. Позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопоставка 3000" (далі - ТОВ "Автопоставка 3000") 412 296,03 грн основного боргу, 4 941,81 грн процентів річних, 16 088,87 грн втрат від інфляції та 9 518,35 грн. витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

20. На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі № 910/9156/19 видано відповідний наказ від 12.12.2019. 21. 04.03.2020 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчуком К.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61451265 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/9156/19, виданого 12.12.2019, про стягнення з Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" на користь ТОВ "Автопоставка 3000" 412 296,03 грн основного боргу, 4 941,81 грн процентів річних, 16 088,87 грн втрат від інфляції, 9 518,35 грн витрат зі сплати судового збору.

22. Згідно з п. 3 постанови про відкриття виконавчого провадження № 61451265, державним виконавцем було стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 44 284,50 грн. 23. 04.03.2020 старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчуком К.П. було винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10% від суми боргу - 44 284,50 грн. 24. 04.03.2020 старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчуком К.П. було винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, загальна сума мінімальних витрат - 457,92 грн.

25. Відповідач (боржник) вважає, що державним виконавцем в порушення вимог п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" та п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" здійснено відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 у справі № 910/9156/19. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції.

26. Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

27. Згідно з ч. 1 ст. 340 ГПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

28. Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права (ч. 1 ст. 341 ГПК України).

29. Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

30. Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

31. Таким чином, вимоги скарги щодо визнання неправомірними дії старшого державного виконавця Савчука Костянтина Петровича Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині винесення постанови у виконавчому провадженні № 61451265 про стягнення виконавчого збору, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 04.03.2020 ВП № 61451265 та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 04.03.2020 ВП № 61451265, підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

32. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

33. Таким чином, господарський суд першої інстанції правомірно закрив провадження в цій частині скарги.

34. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.05.2020 у справі № 910/9156/19 в частині закриття провадження по скарзі, відповідачем не оскаржується, а відтак, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині ухвала місцевого господарського суду в апеляційному порядку не переглядається.

35. За приписами ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

36. Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

37. Згідно з ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

38. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

39. За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

40. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

41. У рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої п. 1 ст. 6 Конвенції.

42. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

43. Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

44. Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в п. 1 ст. 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

45. Існування заборгованості, підтверджене обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "законне сподівання" на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

46. У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

47. Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

48. У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

49. Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

50. Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

51. Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

52. У пілотному рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини встановив, що було порушено п. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу через невиконання або несвоєчасне виконання остаточних судових рішень. Суд зазначив, що затримки були спричинені комбінацією чинників, включаючи відсутність бюджетних коштів, бездіяльністю державної виконавчої служби та недоліками національного законодавства, внаслідок чого пан Іванов та інші заявники у подібній ситуації не змогли добитись примусового виконання судових рішень. Всі ці чинники належали до компетенції української влади, і, отже, Україна несе повну відповідальність за таке невиконання (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009, № 40450/04, п.п. 83-85). Суд також постановив, що зазначені вище порушення є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає в систематичному невиконанні державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв`язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту (п. 4 резолютивної частини рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України").

53. У п. 3 резолютивної частини рішення від 12.10.2017 у справі "Бурмич та інші проти України", заява № 46852/13 та інші, Велика Палата Європейського суду з прав людини постановила, що п`ять заяв та 12 143 заяви, наведені в додатках I і II до цього рішення, мають розглядатись відповідно до зобов`язань, які випливають із пілотного рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04, рішення від 15 жовтня 2009 року), яким встановлено існування структурної проблеми, що призводить до порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

54. Отже, тривале невиконання або несвоєчасне виконання національних судових рішень, за виконання яких Україна несе відповідальність, є структурною та системною проблемою, яку визначено в пілотному рішенні Європейського суду з прав людини, і запровадження ефективних засобів юридичного захисту стосовно відповідних порушень є прямим обов`язком держави.

55. Таким чином, виходячи з практики з Європейського суду з прав людини, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

56. З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі № 910/9156/19, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

57. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

58. Виходячи зі змісту частини першої статті 33 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

59. Як встановлено вище, 04.03.2020 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61451265 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 у справі № 910/9156/19 про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ТОВ "Автопоставка 3000" 412 296,03 грн основного боргу, 4 941,81 грн процентів річних, 16 088,87 грн втрат від інфляції, 9 518,35 грн витрат зі сплати судового збору.

60. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження").

61. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

62. Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

63. Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, який регулює порядок вчинення виконавчих дій, при цьому детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

64. Пункти 4 та 5 розділу ІІІ цієї Інструкції регламентують дії державного виконавця, які передують відкриттю виконавчого провадження, а саме: - виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа; - у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

65. Судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для повернення виконавчого документа, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, а тому з огляду на наведені правові норми колегія суддів дійшла висновку, що державний виконавець, при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження, діяв у відповідності до норм чинного законодавства.

66. Стосовно посилань скаржника на заборону, що міститься в Законі України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" як на підставу задоволення скарги на дії та бездіяльність державного виконавця, суд апеляційної інстанції зазначає таке. 67. 20.10.2019 набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (далі - Закон № 145-ІХ).

68. Згідно з п. 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" заборонено вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

69. Колегією суддів встановлено, що до додатку 2 "Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані" до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" станом на 20.10.2019 включено відповідача.

70. Колегія суддів зазначає, що з урахуванням заборони, встановленої пунктом 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", в комплексі з іншими заборонами та мораторіями на звернення стягнення на майно боржників - державних підприємств, встановленими на момент прийняття Закону № 145-ІХ, законодавцем в основу положення, визначеного пунктом 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 145-ІХ, було покладено як принцип обов`язковості виконання рішень, закріплений Конституцією України, так і необхідність збереження об`єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", у зв`язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур. Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

71. Тобто вказаною нормою Закону № 145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, грошові кошти.

72. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 904/5697/18 та в ухвалах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.07.2020 у справі № 904/3535/16, від 03.08.2020 у справі № 910/7176/19.

73. Вказані обставини спростовують доводи скаржника про заборону на звернення стягнення на кошти боржника - відповідача у виконавчому провадженні № 61451265.

74. З огляду на викладене, обставини щодо неправомірних дій державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савчука К.П. не знайшли свого підтвердження.

75. За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення скарги ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" на дії державного виконавця в частині визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савчука К.П. щодо винесення постанови у виконавчому провадженні № 61451265 про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2020, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2020.

76. З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС". Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

77. Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

78. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

79. Згідно з ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

80. З огляду на викладені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Судові витрати.

81. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.05.2020 у справі № 910/9156/19 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.05.2020 у справі № 910/9156/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція".

4. Матеріали справи № 910/9156/19 повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту. Повний текст постанови складено 10.08.2020. Головуючий суддя А.М. Демидова Судді І.П. Ходаківська С.В. Владимиренко