Постанова 4803 № 210/1141/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2995/20 Справа № 210/1141/18 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2020 року м.Кривий Ріг справа № 210/1141/18 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання: Євтодій К.С. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 грудня 2019 року, яке ухвалено суддею Ткаченко С.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 21 грудня 2019 року, - ВСТАНОВИВ: В березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, в обґрунтування якого вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка була рідною сестрою його дружини ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Факт родинних відносин між сестрами підтверджується свідоцтвами про їх народження. Померла ОСОБА_3 була самотньою людиною, не мала ні чоловіка ні дітей, до смерті своєї матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 мешкала разом з нею у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 та на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14.10.2008 року стала власницею вказаної квартири. Наприкінці 2009 року ОСОБА_3 тяжко захворіла та їй стало складно себе обслуговувати, тому позивач з дружиною забрали ОСОБА_3 до свого помешкання, де разом мешкали більше шести років, вели спільне господарство, мали добрі родинні стосунки, за сумісні кошти купували ліки, продукти, тощо. Всі витрати, пов`язані з похованням ОСОБА_3 ,. він взяв на себе. Той факт, що ОСОБА_3 проживала із позивачем та його дружною у період з січня 2010 року до дня смерті дружини, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та залишилася мешкати і далі з позивачем до дня свої смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартирі АДРЕСА_2 , підтверджується актом з місця мешкання. У видачі свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , йому було відмовлено у зв`язку з тим, що не підтверджені відносини між ним та померлою ОСОБА_3 . Також йому стало відомо, що з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулася її двоюрідна сестра (відповідач) ОСОБА_2 . На підставі наведеного вище позивач просив суд встановити факт сумісного проживання однією сім`єю не менше ніж 5 років його із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з січня 2010 року до дня її смерті. Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду та постановлення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції допущено неповне з`ясування фактичних обставин справи. Так, суд не взяв до уваги, що ОСОБА_3 була самотньою людиною, наприкінці 2009 року вона тяжко захворіла та заради піклування заОСОБА_3 позивач з дружиною забрали її до свого помешкання, де вони всі разом мешкали більше шести років, вели спільне господарство, мали добрі родинні стосунки, за сумісні кошти купували ліки, продукти, тощо. Всі витрати, пов`язані з похованням ОСОБА_3 , позивач взяв на себе. Той факт, що ОСОБА_3 проживала із позивачем та його дружною у період з січня 2010 року до дня смерті дружини, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та залишилася мешкати і далі з ним до дня свої смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартирі АДРЕСА_2 , підтверджується актом з місця проживання, який підписаний мешканцями будику АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та начальником дільниці № 4 Тихонюк С.Д . Також вказані обставини можуть підтвердити свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 . У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_18, які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити,відповідача ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_15 , які, кожна окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 23 листопада 2016 року, виданого Дзержинським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.6). Дружина позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є сестрами, що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с.7-8). Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20654960 від 21.10.2008 року ОСОБА_3 належить на праві власності квартира АДРЕСА_4 (а.с. 11). Постановою держаного нотаріуса Третьої Криворізької держаної нотаріальної контори від 07 березня 2018 року ОСОБА_17 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 з тих підстав, що не підтверджені відносини між ним та померлою ОСОБА_3 (а.с.16). Звертаючись до суду з позовом про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, позивач посилався на те, що ОСОБА_3 проживала із позивачем та його дружною однією сім`єю у період з січня 2010 року до дня смерті дружини, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та залишилася мешкати і далі з позивачем до дня свої смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартирі АДРЕСА_2 . Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що померла проживала з ним однією сім`єю, вони були пов`язані спільним бюджетом, побутом, мали взаємні права та обов`язки, спільно несли витрати по утриманню житла, покупок речей домашнього вжитку. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до статті 1264 Цивільного кодексу України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. При вирішенні спору про право на спадщину особи, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), колегія суддів враховує правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив встановити факт його спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 в період з з січня 2010 року по день смерті останньої -22.11.2016 року. Заявник посилався на те, що спільно проживав з померлою однією сім`єю, вони мали спільний бюджет і побут, вели спільне господарство, допомагали один одному та спільно несли витрати. Суд першої інстанції вірно виходив з того, що для набуття права на спадкування за законом, на підставі статті 1264 ЦК України, необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю. Обов`язковою умовою для визнання членами сім`ї, крім, власне, факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Таким чином, у справі підлягали встановленню, як факт проживання позивача однією сім`єю разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, так і тривалість такого проживання - щонайменше п`ять років. Для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов`язків. Відповідно частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Як вбачається із матеріалів справи, позивач, як на підставу для задоволення позову, посилається на те, ОСОБА_3 проживала із позивачем та його дружною однією сім`єю у період з січня 2010 року до дня смерті дружини, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та залишилася мешкати і далі з позивачем до дня свої смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартирі АДРЕСА_2 . Однак, колегія суддів вважає, що обставини, на які посилається позивач, не підтверджені належними та допустимими доказами по справі. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви дійшов правильного висновку про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження обставин, які свідчать про проживання позивача з особою, яка померла, однією сім`єю щонайменше п`ять років. Не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 була самотньою людиною, наприкінці 2009 року вона тяжко захворіла та заради піклування за ОСОБА_3 позивач з дружиною забрали її до свого помешкання, де вони всі разом мешкали більше шести років, вели спільне господарство, мали добрі родинні стосунки, за сумісні кошти купували ліки, продукти, всі витрати, пов`язані з похованням ОСОБА_3 позивач взяв на себе, оскільки вказані обставини не підтверджені наявними в матеріалах справи доказами. При цьому Акт, який підписаний мешканцями будинку будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та начальником дільниці № 4 Тихонюк С.Д. , на який апелянт посилається в своїй апеляційній скарзі, про те, що ОСОБА_3 проживала із позивачем та його дружною однією сім`єю у період з січня 2010 року до дня смерті дружини, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та залишилася мешкати і далі з позивачем до дня свої смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартирі АДРЕСА_2 , не є належним підтвердженням того, що позивач, його дружина та ОСОБА_3 вели спільне господарство, мали спільні витрати, спільний бюджет, спільне харчування, купували майно для спільного користування, брали участь у витратах на утримання житла, його ремонт, що є необхідною умовою для встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Натомість, як вбачається із матеріалів справи, відповідно до довідки ТОВ «НоваКом», ОСОБА_5 вносились показники лічильників та сплачувалась вартість спожитих нею комунальних послуг в період з січня 2010 року по 22.11.2016 року у належній їй квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , що свідчить про проживання ОСОБА_3 в належній їй квартирі (а.с.39-45). Крім того, як вбачається з відповіді КЗ «Криворізька станція швидкої медичної допомоги`ДОР», в період з 01.01.2015 року по 23.11.2016 року було здійснено два виклику бригад швидкої медичної допомоги - 29.08.2016 року та 07.10.2016 року до ОСОБА_3 та виїзди були здійснені до хворої за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.46). Також, факт того, що ОСОБА_3 до смерті постійно сама, без інших осіб, проживала у належній їй квартирі підтверджується актом мешканців будинку АДРЕСА_1 , який не спростований позивачем по справі. Посилання в апеляційній скарзі на те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, можуть підтвердити свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , про допит яких було заявлено клопотання в суді апеляційної інстанції, колегією суддів не приймаються до уваги та вказане клопотання колегією суддів відхилене, оскільки позивачем та його представником не обґрунтовано необхідність допиту вказаних свідків та не зазначено, які саме пояснення по суті позову вони можуть надати. При цьому слід зауважити, що матеріали справи не містять належних та допустимих письмових доказів на підтвердження заявлених позивачем позовних вимог, а саме доказів ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов`язків, а пояснення свідків в даному випадку, не можуть бути підтвердженням наведених вище обставин. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 10 серпня 2020 року. Головуючий: Судді: