Постанова 4823 № 750/2274/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 10 серпня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/2274/18 Головуючий у першій інстанції - Коверзнев В. О. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/720/20 Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді - Бобрової І.О., суддів Висоцької Н.В., Мамонової О.Є., учасники справи: позивач за первинним позовом - відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , відповідач за первинним позовом - позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 , відповідач за первинним позовом - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за зустрічним позовом - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору за первинним позовом та зустрічним позовом - Чернігівська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за первинним позовом - відповідач за зустрічним позовом - Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області, розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 02 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області про усунення перешкод в користуванні власністю, місце ухвалення судом першої інстанції рішення -м. Чернігів, дата складення судом першої інстанції повного тексту рішення -02.03.2020 , У С Т А Н О В И В: У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому після уточнення позовних вимог (а.с.159 т.1), остаточно просив зобов`язати відповідачів в десятиденний строк з часу набрання рішенням суду законної сили знести : - замінити та перенести огорожу згідно з висновком судової експертизи, - самочинне будівництво - господарську будівлю (теплицю) згідно з висновком судової експертизи, - самочинне будівництво - господарську будівлю (дерев`яну бесідку) згідно з висновком судової експертизи, - самочинне будівництво - зливну яму для нечистот згідно з висновком судової експертизи, а також стягнути з відповідачів на свою користь судові витрати. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він на підставі договору дарування від 21.05.1982 є власником жилого будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 , в якому зареєстрований та проживає. Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ЧН від 01.06.1994 він є власником земельної ділянки площею 525 кв.м. за цією ж адресою. Суміжними землевласниками є відповідачі по справі, яким за адресою АДРЕСА_1 належать земельна ділянка та житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами. Між земельними ділянками сторін є збудована відповідачами огорожа у вигляді частково з бетонного фундаменту висотою приблизно 90 см з надбудовою з плоского шиферу і частково у вигляді металевої сітки «рабиця». Відповідачами також побудовані господарські будівлі - теплиця, бесідка, зроблена зливна яма. Позивач вважає, що відповідачі порушують його права власності на земельну ділянку, оскільки зайняли її частину, так як фактично він має у власності не 525 кв.м., а всього 512 кв.м. Огорожа, бесідка, теплиця та зливна яма побудована і розташовані з порушенням ДБН до межі між земельними ділянками сторін. У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому після уточнення позовних вимог (а.с.263 т.1), остаточно просила зобов`язати відповідача в десятиденний строк з часу набрання рішенням законної сили знести самочинне будівництво - господарську будівлю, дворову вбиральню та дерево згідно з висновком судової експертизи, стягнути з відповідача судові витрати та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн, а також зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області внести зміни до Держгеокадастру та нанести земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:02:013:5673 відповідно до фактичного користування (розташування) без зміни її площі. Свої вимоги позивачка за зустрічним позовом обґрунтовувала тим, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЧН №024281 від 27.07.1998 ОСОБА_5 був власником земельної ділянки площею 525 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , від якого вона 25.11.2006 прийняла в дар 1\2 частину земельної ділянки. У 2012 році виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та присвоєння кадастрового номера, згідно з якою позивачка має у власності земельну ділянку площею не 525 кв.м., а 512 кв.м. Зазначає, що на земельній ділянці сусіда ОСОБА_1 росте велике дерево, яке затінює належну їй земельну ділянку, чим створює незручності та порушує її права та законні інтереси. На зауваження з цього приводу відповідач жодним чином не реагує. Крім того, на земельній ділянці відповідача розташована дворова вбиральня, яка збудована з порушенням вимог ДБН, а до огорожі, яка розділяє спірні земельні ділянки прибудована самовільна господарська споруда для тварин, розміром приблизно 2х3, яка має фундамент з бетону та металевий каркас. Також позивач зазначала, що її земельна ділянка внесена до національної кадастрової системи не у відповідності з її фактичним розташуванням, що порушує її права та законні інтереси як власника землі. Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 10 травня 2018 року об`єднано в одному провадженні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю, для їх спільного розгляду. Замінено статус Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області з третьої особи на співвідповідача. Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 27 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог і заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Антоненко Л.А. про збільшення позовних вимог повернуто заявникам. Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 02 березня 2020 року провадження в цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 в частині зобов`язання ОСОБА_1 в десятиденний строк від дня набрання рішенням суду законної сили знести дерево - закрито. Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 02 березня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_6 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні його позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, вважаючи рішення суду в оскаржуваній частині незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинам справи. Скаржник зазначає, що його вимоги були повністю підтверджені висновком судової експертизи №11-19 від 20.12.2019. Так згідно із висновком експертизи встановлено, що він користується земельною ділянкою площею 511 кв.м., а відповідачі - площею 513 кв.м., що є меншим, ніж перебуває у власності кожної із сторін, тобто лінійні розміри та місце розташування меж його земельної ділянки та земельної ділянки відповідачів не відповідають виданим сторонам Державним актам на право власності на землю, а саме накладаються одна на одну. Для приведення до відповідності зведеної огорожі (паркану), який є фактичною межею двох земельних ділянок до межі земельної ділянки відповідно до державного акту, потрібно існуючу огорожу змістити. Також скаржник зазначає, що огорожа не відповідає вимогам чинних ДБН України. Невідповідність розташування теплиці та альтанки від межі земельної ділянки № НОМЕР_1 може бути усунена шляхом переносу теплиці від межі на відстань 1 метра в бік земельної ділянки АДРЕСА_2 . На думку скаржника, суд проігнорував висновки судового експерта, які не були спростовані доказами іншої сторони. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить частково скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в частині знесення самочинного будівництва - господарської будівлі. Скаржниця наполягає на тому, що відповідно до доповнення та пояснення до висновку експерта за результатами проведення судових земельно-технічної та будівельно-технічної експертиз від 24.12.2019 господарська будівля, розташована на земельній ділянці ОСОБА_1 , не обліковується у технічному паспорті, є самочинною, і її можна перенести таким чином, щоб до межі із земельною ділянкою АДРЕСА_2 була відстань в 1 метр. ОСОБА_2 також посилається на те, що між нею та ОСОБА_1 встановлений порядок землекористування існував майже 20 років, тобто фактична межа не змінювалась протягом відповідного періоду часу, проте цей факт судом не був взятий до уваги. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_2 просить відхилити його апеляційну скаргу, вважаючи її необгрунованою, такою що не відповідає дійсним обставинам справи. Зміст доводів відзиву зводиться до того, що експертом ОСОБА_7 не враховані всі фактичні дані та обставини, які мають значення для виготовлення висновку експерта, дослідження проведено однобічно та в інтересах ОСОБА_1 . Суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги вищезазначений висновок як такий, що не відповідає дійсним обставинам справи, письмовим доказам, а також містить суперечливі висновки. На думку ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 вводить суд в оману щодо причинно-наслідкового зв`язку порушення його прав з боку відповідача, оскільки про порушення свого права ОСОБА_1 дізнався у 2012 році, а не у 2015. Відносно показів свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 відкрито кримінальне провадження (завідомо неправдиве показання свідка). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення суду від 02.03.2020 відповідає. Відмовляючи у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що судовою експертизою встановлено допущення помилок під час введення даних про земельні ділянки сторін, за допомогою яких виконано прив`язку цих земельних ділянок до картографічної основи Державного земельного кадастру під час передачі їх у власність, та що усунення цих невідповідностей можливе лише за зверненням власників земельних ділянок до Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, проте з такими заявами позивачі не звертались, а отже їх позови є передчасними. Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0525 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7410100000:02:013:5601), що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 01.06.1994 (а.с.6 т.1). Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є співвласниками по 1\2 частині земельної ділянки площею 0,0512 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , про що свідчать Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №689881 (том 4 а.с.48-49) та Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (том 4 а.с.50-52). Земельні ділянки сторін мають спільну межу. Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 посилався на порушення своїх прав ОСОБА_2 як іншим суміжним землевласником, оскільки на її земельній ділянці розташовані господарські споруди, які порушують його законні права та інтереси. ОСОБА_2 в свою чергу також посилалась на те, що господарські будівлі, розташовані на земельній ділянці ОСОБА_1 , порушують її законні права та інтереси. Одними із основних засад цивільного судочинства є змагальність сторін (ст. 12 ЦПК України) та диспозитивність цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ст. 76 ЦПК України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. В тому випадку, коли для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, сторона має право заяви клопотання про призначення експертизи або надати висновок експерта, який є доказом в розумінні ст. 76 ЦПК України. Висновком експерта №03-11/19 за результатами проведення судових земельно-технічної та будівельно-технічної експертиз від 24.12.2019 (а.с.3 том 4), які були призначені за клопотанням ОСОБА_2 , встановлено, що фактичні межі земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 не відповідають межам, встановленим відповідно до координат поворотних точок єдиної державної системи просторових координат, що містяться в електронних обмінних файлах, і за допомогою яких було виконано прив`язку зазначених вище земельних ділянок до картографічної основи Державного земельного кадастру під час приватизації. Експертом також встановлено, що межі земельної ділянки АДРЕСА_1 , що внесені до єдиної системи земельно-кадастрової інформації Держгеокадастру, проходять таким чином, що за межами земельної ділянки АДРЕСА_1 , що знаходиться у власності ОСОБА_1 , розташовані гараж, вбиральня та половина теплиці, кут житлової прибудови, що належать йому на праві власності. За межами приватизованої земельної ділянки АДРЕСА_1 розташована також господарська будівля, що не обліковується в технічному паспорті. Всі перелічені будівлі, які фактично знаходяться на території земельної ділянки АДРЕСА_1 , розташовані на території земельної ділянки АДРЕСА_2 . Значна частина приватизованої земельної ділянки АДРЕСА_1 знаходиться на території, якою фактично користуються власники суміжної земельної ділянки АДРЕСА_3 . Між приватизованими земельними ділянками сторін з боку дворів знаходиться земельна ділянка площею 21,75 кв.м., яка не ввійшла під час приватизації ні до складу земельної ділянки АДРЕСА_1 , ні до складу земельної ділянки АДРЕСА_2 . Для того, щоб усунути невідповідність меж земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , координати яких занесені до єдиної земельно-кадастрової інформації Держгеокадастру під час передачі їх у власність, їх фактичним межам, власникам зазначених земельних ділянок необхідно звернутися до відділу у м.Чернігові Головного управління Держгеокадастру Чернігівської області. Висновком експерта за результатами проведення судових земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 20.12.2019 №11-19, які були призначені судом за клопотанням ОСОБА_1 , встановлено, що площі земельних ділянок фактичного користування сторін не співпадають з площами земельних ділянок, зазначених у державних актах сторін. Так, у користуванні ОСОБА_1 знаходиться земельна ділянка менша, ніж значиться у власності на 0,0014 га, а у фактичному користуванні ОСОБА_2 , ОСОБА_4 знаходиться земельна ділянка більше, ніж перебуває у власності на 0,0001 га. Також судовим експертом встановлено, що земельні ділянки сторін накладаються одна на одну, перетин становить площу 4 кв.м. (а.с.58 том 4). Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в Державних актах про право власності на земельну ділянку, виданих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 містяться технічні помилки. За визначенням у статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер земельної ділянки - це індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки (стаття 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр»). Згідно з вимогами статті 11 вказаного Закону відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів. За нормами статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку тощо. За змістом статті 16 цього Закону земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер; кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. За приписами статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі: відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь - у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками. Як передбачає стаття 23 цього Закону документація із землеустрою та оцінки земель, яка є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, подається органу, що здійснює внесення таких відомостей, також у формі електронного документа. Вимоги до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа визначаються Порядком ведення Державного земельного кадастру. Електронний документ подається Державному кадастровому реєстратору, який здійснює внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру, разом із документацією, яка є підставою для такого внесення, у паперовому вигляді. У відповідності до частин першої та другої статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа (частина четверта статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»). Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (частина шоста статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»). Аналогічні вищенаведеним приписам містяться та деталізовані у Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051. Згідно із п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок. Відповідно до п. 144 Порядку ведення державного земельного кадастру якщо факт невідповідності відомостей державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які і є підставою для внесення таких відомостей, підтверджено державний кадастровий реєстратор за допомогою програмного забезпечення державного земельного кадастру безоплатно виправляє допущену помилку. У зв`язку із цим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявлені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги є передчасними. Доводи скаржника ОСОБА_1 стосовно того, що суд фактично проігнорував його позовні вимоги щодо приведення огорожі «до вимог зазначених чинним законодавством», зокрема - зменшення висоти паркану з азбестоцементних листів по відношенню до ділянки № НОМЕР_1 та встановлення огорожі таким чином, щоб не виходила за межі ділянки згідно з правовстановлюючими документами, не є підставою для скасування судового рішення з огляду на відсутність в позовній заяві ОСОБА_1 доводів щодо порушення його прав саме висотою паркану. Щодо перенесення огорожі, то ці вимоги без визначення меж земельних ділянок сторін є передчасними, як вірно зазначив суд першої інстанції. Стосовно вимоги ОСОБА_2 про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області внести зміни до Держгеокадастру та нанести земельну ділянку кадастровий номер 7110100000:02:013:5673 відповідно фактичного користування (розташування) без зміни її площі, слід зазначити, що прийняття рішення про реєстрацію земельної ділянки, внесення відповідних змін до запису в Державному земельному кадастрі відноситься до виключної компетенції державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства, тому суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження по проведенню реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та зобов`язувати відповідача здійснити такі зміни та реєстрацію. Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, тобто в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні. Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389,390 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 02 березня 2020 року залишити без змін, а апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч.3 ст. 389 ЦПК України Судді Чернігівського апеляційного суду І.О.Боброва Н.В.Висоцька О.Є.Мамонова Повний текст постанови складений 10.08.2020.