Постанова Одеський апеляційний суд № 510/1354/19

Номер провадження: 33/813/821/20 Номер справи місцевого суду: 510/1354/19 Головуючий у першій інстанції Гончарова-Парфьонова О. О. Доповідач Дрішлюк А. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.08.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі головуючого судді Дрішлюка А.І. при секретарі судового засідання - Павлючук Ю.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ренійського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2019 року в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП щодо ОСОБА_1 , - ВСТАНОВИВ: 08 жовтня 2019 року постановою Ренійського районного суду Одеської області (головуючий - суддя Гончарова-Парфьонова О.О. ) ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одна тисяча сімсот) грн та стягнуто з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн 20 коп. в дохід держави (а.с. 60). Не погоджуючись з вказаною постановою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду через Ренійський районний суд Одеської області, яка була отримана судом першої інстанції 27 грудня 2019 року (а.с. 67-71), однак у зв`язку з тим, що апелянтом не було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, який апелянтом був пропущений, постановою Одеського апеляційного суду (головуючий - суддя Кадегроб А.І.) апеляційну скаргу було повернуто особі, що її подала (а.с. 75-76). 19 лютого 2020 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Одеського апеляційного суду з апеляційної скаргою на вказану вищу постанову Ренійського районного суду Одеської області, заявивши клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження. В обґрунтування поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 зазначила, що вперше апеляційну скаргу на постанову Ренійського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2019 року подала до суду 26 грудня 2019 року, однак постановою Одеського апеляційного суду від 22 січня 2020 року апеляційну скаргу було повернуто особі, яка її подала, оскільки не було порушено питання про поновлення строку. На підставі чого, ОСОБА_1 19 лютого 2020 року вдруге звернулась до суду з апеляційною скаргою, зазначивши, що її діти постійно хворіли та потребували її індивідуального догляду, тому вона не мала можливості подати апеляційну скаргу у визначений законом строк, у підтвердження надавши відповідні довідки (а.с. 82-96). Постановою Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року (головуючий - суддя Драгомерецький М.М.) наведені в клопотанні причини пропуску строку визнані не поважними та не достовірними, з огляду на що в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ренійського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2019 року - відмовлено, апеляційну скаргу повернуто особі, що її подала (а.с.102-104). 30 квітня 2020 року ОСОБА_1 втретє подала апеляційну скаргу на постанову Ренійського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2019 року, яка була отримана судом першої інстанції 06 травня 2020 року. Апелянт вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки судді, викладені в постанові, на думку апелянта не відповідають обставинам справи. Апелянт також вказує на малозначність діяння, вчиненого нею, наголошуючи, що мала поважні причини на подання щорічної декларації за 2018 рік з запізненням на 13 годин 07 хвилин. Апелянт також посилається на пропуск встановлених законодавством строків складання протоколу та притягнення її до адміністративної відповідальності, на неврахування судом обставин, що пом`якшують відповідальність. Зі змісту апеляційної скарги вбачається клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке апелянт посилаючись на практику ЄСПЛ в контексті недопущення обмеження доступу до суду, обґрунтовує тим, що при поданні попередніх апеляційних скарг не користувалась послугами адвоката, оскільки єдиним джерелом доходу була допомога при народженні дитини, про що вона надала відповідні довідки. Крім того, апелянт обґрунтовує неможливість звернутись до апеляційного суду в строк тим, що на її утриманні перебувають двох малолітніх дітей: старшому сину 3 роки, молодшому - рік. До апеляційної скарги також додані адвокатські запити до родичів апелянта з відповідними їх поясненнями щодо неможливості допомогти апелянту у догляді за її дітьми в період пропуску нею строку на апеляційне оскарження та ряд медичних довідок щодо хвороб дітей апелянта, на які вона посилається як на підставу пропуску строку апеляційного оскарження (а.с. 107-167). Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Як було вище вказано, постанова Ренійського районного суду Одеської області була винесена 08 жовтня 2019 року, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення міститься помітка про отримання апелянтом копії вказаної постанови 10 жовтня 2019 року. Однак, беручи до уваги викладені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини, їх доведеність додатками до апеляційної скарги та з метою забезпечення апелянту доступу до суду, суд апеляційної інстанції, рішення якого носить характер кінцевого, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, ухвалою від 30 червня 2020 року поновив апелянту строк апеляційного оскарження та відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ренійського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2019 року в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП щодо ОСОБА_1 . 21 липня до Одеського апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності особи, що притягається до відповідальності, в якій ОСОБА_1 просила суд провести розгляд справи за участю її представників: адвоката Мастістого І.А. або адвоката Рабзі О.Ю. Однак, в судове засідання 21 липня 2020 року адвокати ОСОБА_1 не з`явились, у зв`язку з чим з метою дотримання процесуальних прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, судове засідання було відкладено на 04 липня 2020 року. В судове засідання 04 липня 2020 року з`явився представник ОСОБА_1 - Мастістий І.А., який підтримав апеляційну скаргу та надав свої пояснення по суті справи. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції (суддя Чернецька Н.С.) виходив з того, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП - несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними в матеріалах справи доказами. Так, ствердження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про те, що не працював Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави спростовується наявними у матеріалах справи довідками ДП «Українські спеціальні системи», а саме: у період з 08 жовтня 2018 року по лютий 2019 року доступ до Реєстру було обмежено лише один раз - з 08 години 00 хвилин до 10 години 08 хвилин 11 грудня 2018 року, іншим часом Реєстр функціонував у штатному режимі. Посилання ОСОБА_1 на перебування у декретній відпустці та наявності у неї малолітньої дитини також не може бути прийнято судом до уваги, оскільки, у неї було майже три місяці на подачу електронної декларації та перевірку електронного ключа. Крім того, для входу в Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави, не обов`язково мати доступ до комп`ютера, а можна скористатися будь-яким іншим приладом, який має доступ до мережі інтернет. Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх передчасними виходячи з наступного. Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Разом з тим, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції не було дотримано зазначених вимог закону та визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо допущеної неповноти розгляду справи, яка призвела до передчасного висновку суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Апеляційним судом встановлено, що перебуваючи на посаді державного реєстратора відділу реєстрації апарату виконавчого комітету Ренійської міської ради Одеської області у порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 несвоєчасно, а саме 02 квітня 2019 року, тобто з запізненням на 13 годин 07 хвилин від встановленого законодавством часу, подала декларацію до НАЗК. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 22.05.2017 № 223-943/0/4-17 зазначив, що, вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, слід врахувати об`єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об`єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації. Конструктивною ознакою цього правопорушення є також несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх відповідальність за вищезазначеною статтею виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха, технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням під вартою. Водночас, судом першої інстанції не було досліджено ряд фактичних обставин справи, які, зокрема, знайшли своє підтвердження у ході апеляційного розгляду в результаті дослідження наступних доказів: копій свідоцтв про народження ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), з яких слідує, що ОСОБА_1 має двох малолітніх синів; копії довідки КНП «Центральна районна лікарня Ренійської районної ради Одеської області» від 23.04.2020 року, з якої слідує, що ОСОБА_1 була взята на облік вагітних 29 січня 2019 року в терміні 20 тижнів вагітності; копії відомостей про суми виплачених доходів та утриманих податків, копії довідки № 280, копії довідки № 281, копії довідки № 282, копії довідки № 2297 від 27.03.19 р., копії довідки № 279, з яких слідує, що єдиним джерелом доходу ОСОБА_1 були соціальні виплати при народженні дитини; копії адвокатського запиту до ОСОБА_5 та копії відповіді на адвокатський запит від ОСОБА_5 , копії адвокатського запиту до ОСОБА_6 , копії відповіді на адвокатський запит від ОСОБА_6, копії адвокатського запиту до ОСОБА_7 , копії відповіді на адвокатський запит від ОСОБА_7 , копії адвокатського запиту до ОСОБА_8 , копії відповіді на адвокатський запит від ОСОБА_8 , копії адвокатського запиту до ОСОБА_9 , копії відповіді на адвокатський запит від ОСОБА_9 , з яких слідує, що родичі ОСОБА_1 не мали змоги у період з 01 січня 2019 року по 01 квітня 2019 року доглядати за малолітніми дітьми ОСОБА_1 , що значною мірою ускладнювало процес подання нею декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік. Вищеописані обставини також свідчать про те, що ОСОБА_1 не мала на меті приховати свій майновий стан та пропустила строк на подання щорічної декларації на 13 годин 07 хвилин без явного умислу. У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 року № 13 «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов`язані з корупцією» судам роз`яснено, що у справах даної категорії суди повинні забезпечувати своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне дослідження всіх обставин, передбачених ст.ст. 247 і 280 КУпАП. При цьому, особливу увагу необхідно звертати на з`ясування в кожній справі питань, з-поміж іншого, чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені ст. 38 КУпАП. Відповідно до ч. 3, ч.5 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. Для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, важливу роль відіграють як день вчинення, так і день виявлення правопорушення. Будь-якого продовження перебігу строків накладення адміністративного стягнення законом не передбачено, тому у разі їх закінчення провадження у справі підлягає закриттю. Разом з тим, судом першої інстанції питання строків розгляду справи під час судового розгляду охоплено не було. З огляду на вищенаведене, апеляційний суд звертає увагу суду першої інстанції на те, що в кожному конкретному випадку суд зобов`язаний оцінити обставини конкретної справи та визначити дату виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією. Зокрема, у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП щодо ОСОБА_1 , суду слід було врахувати, що посилання посадової особи МВ №3 УЗЕ в Одеській області на 5 сторінці Протоколу № 601 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, щодо того, що датою виявлення правопорушення, пов`язаного з корупцією, є дата завершення збору доказів, встановлення особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, фактичних даних для висновку про наявність в діях особи вини у вчиненні правопорушення, встановлення складу адмінправопорушення та складання і оголошення протоколу за участю особи, є суб`єктивною позицією уповноваженої на складання протоколу особи, яка спростовується рядом фактичних обставин. Так, 04.04.2019 року виконавчим комітетом Ренійської міської ради Національному агентству з питань запобігання корупції було надіслано повідомлення №02/468 про факт неподання чи несвоєчасного подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до якого повідомлялось про встановлення факту несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації. 11.04.2019 вказане повідомлення було зареєстровано Національним агентством з питань запобігання корупції за №06/28281/19, про що свідчить відповідна відмітка на ньому (а.с. 12). Таким чином, оскільки у вищеописаному повідомленні містилась інформація про встановлення факту несвоєчасного подання декларації, саме 11.04.2019 року в даному випадку є днем виявлення правопорушення і саме в межах 3 календарних місяців з моменту виявлення правопорушення повинен був відбуватись збір доказів, встановлення особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, фактичних даних для висновку про наявність в діях особи вини у вчиненні правопорушення, встановлення складу адмінправопорушення, складання і оголошення протоколу за участю особи, що притягається до відповідальності, та винесення обґрунтованого рішення суду про притягнення або непритягнення такої особи до адміністративної відповідальності. Таким чином, адміністративне стягнення за вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 cт. 172-6 КУпАП могло бути накладено судом до 11.07.2019 року, тому на момент прийняття оскаржуваної постанови (08.10.2019 року) провадження підлягало закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, згідно з положеннями якого провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення. Окремо апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що ЄСПЛ вирішуючи питання застосування ст. 6 Конвенції не ставить в залежність виведення з під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень віднесених до юрисдикції інших органів, посадових осіб. Виходить, що у справах про адміністративні правопорушення на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користується гарантіями ст. 6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів) ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо скасування оскаржуваної постанови, як такої, що винесена з порушенням норм процесуального права та неповним дослідженням обставин справи. Керуючись ст. 294 КУпАП України, Одеський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ренійського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2019 року - задовольнити частково. Постанову Ренійського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2019 року -скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП щодо ОСОБА_1 - закрити. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк