Постанова Запорізький апеляційний суд № 337/197/16-ц

Дата документу 27.07.2020 Справа № 337/197/16-ц ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 337/197/16 Головуючий у 1 інстанції: Котляр А.М. № 22-ц/807/2377/20 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Кухаря С.В. Полякова О.З. секретар: Остащенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі відділення № 3 Філії «Запорізьке РУ «АТ «Банк Фінанси та кредит» про стягнення втрат від інфляції, відсотків за користування коштами, ВСТАНОВИВ В січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі відділення № 3 Філії «Запорізьке РУ «АТ «Банк Фінанси та кредит» про стягнення втрат від інфляції, відсотків за користування коштами. В обґрунтування позову зазначав, що 30.09.2013 року між ним та ПАТ «Банк» Фінанси та Кредит» було укладено договір заява №11003X370-13 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» в національній валюті , в сумі 67 000 гри. під 19,10 % річних. Після поповнення рахунку, на депозитному рахунку Позивача № НОМЕР_1 сума вкладу становила 76 000,00 грн. Строк дії даного договору до 05.10.2014 рі Після закінчення строку дії договору , він звернувся до відповідача про повернення вкладу, однак йому було відмовлено. Рішенням Хортнцького районного суду м. Запоріжжя від 15.10.2015 р. з відповідача було стягнуто суму вкладу у розмірі 76 000,00 гривень. Лише 05.11.2015 року відповідач повернув позивачу борг у сумі 76000,00 грн. Збитки від інфляції за весь час прострочення , а саме за період з 05.10.2014 року по 17.09.20015 року склали у сумі 41575,04 гривні з урахуванням 3% річних від суми боргу , відсотки за використання коштів за період 05.10.2014 року по 17.09.2015 року в сумі 2173,81 гривень. Посилаючись на зазначені обставини просив суд, стягнути з відповідача втрати від інфляції в розмірі 41575,04 гривні та відсотків за користування коштами в розмірі 2173,81 гривень, а також судові витрати. Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 втрати від інфляції у сумі 41575,04 грн. гривень 04 копійки. Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 відсотки за користування коштами у сумі 2173,81 грн. гривні 81 копійку. Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 судовий збір з розмірі 437 гривень 48 копійок. Не погоджуючись з рішенням суду, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, про відмову в задоволенні позову. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. За ст. 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення не відповідає таким вимогам. Судом першої інстанції встановлено, що з 30.09.2013р. між ПАТ «Банк» Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір - заява №11003\370-13 про банківський строковий вклад (депозит) :Пенсійний» в національній валюті в сумі 67 000 грн., під 19,10 % річних. Згодом позивачем було здійснено поповнення вкладу. Після поповнення рахунку, на депозитному рахунку Позивача № НОМЕР_2 .2.042613.001 сума вкладу становила 76 000,00 грн. Строк дії даного договору до 05.10.2014 р. Після звернення до відповідача про повернення вкладу , йому було відмовлено. Відмова банку у поверненні грошових коштів з банківського вкладу позивачу суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, статті 41 Конституції України, статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також статтям 1058, 1060 ЦК України та умовам укладеного між сторонами договору. Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 15.10.2015 р. було стягнуто з відповідача на користь позивача вклад у розмірі 76 000,00 гривень. 05.11.2015 року відповідач повернув позивачу боргу сумі 76000,00 гривень. Задовольняючи позв, суд першої інстанції виходив з положень ч. 2 ст. 625 ЦК України за якими боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого Індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Також судом першої інстанції було задоволено позов в частині стягнення інфляційний втрат з наведенням відповідного розрахунку. Згідно розрахунку наданого позивачем , індекс інфляції за період з 05.10.2014 року по 17.09.2015 року склав суму в розмірі 41575,04 гривні. Таким чином, проаналізувавши всі надані докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі, а тому підлягають стягненню: втрати від інфляції у сумі 41575,04 гривень, відсотки за користування коштами у сумі 2173,981 гривень та судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 437,48 гривень. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Постановою Правління національного Банку України від 17.09.2915 року № 612, тобто до ухвалення оскаржуваного судового рішення, відповідно до ст. 76 Закону Україхни « Про банки і банківську діяльність», ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» визнано неплатоспроможним У зв`язку з цим Фонд гарантування вкладів фізичних осіб прийняв рішення від 17 вересня 2015 року № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», за яким в банку запроваджено тимчасову адміністрацію. На підставі постанови Правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року № 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»" відкликано банківську ліцензію та прийнято рішення про ліквідацію банку. Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Згідно з частинами першою, другою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Положеннями статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. Разом з тим згідно з частиною першою статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. Тобто випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені у спеціальному законі. Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредиті призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", є чинними, тому ліквідаційна процедура відповідача відбувається. Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо введення тимчасової адміністрації та початку процедури ліквідації у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит`прийняті не лише на підставі рішень Національного банку України, а і в силу приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та на підставі і на виконання плану врегулювання". Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону № 4452-VI тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону № 4452-VIліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. При цьому регулювання процедури тимчасової адміністрації передбачено Розділом VIІ "Тимчасова адміністрація", а ліквідації банку - Розділом VIІІ вказаного Закону. Статтею 36 Закону № 4452-VI врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідно з пунктами 1, 2 частини п`ятої цієї статті під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку. Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 36 Закону № 4452-VI обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої цієї статті, не поширюється на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті. Тобто передбачені частиною п`ятою статті 36 Закону № 4452-VI обмеження не поширюються на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, однак лише у період тимчасової адміністрації. Поряд з цим на час звернення позивача з цим позовом та на час вирішення справи в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» вже було розпочато процедуру ліквідації банку. Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону № 4452-VI протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду. Пунктами 1-3 частини другої та абзацом першим частини третьої статті 46 Закону № 4452-VI, якою врегульовано наслідки початку процедури ліквідації банку, визначено, що з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку; банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Наведеною статтею Закону не передбачено, що встановлені нею обмеження не поширюються на зобов`язання банку щодо виплати не лише коштів за вкладами вкладників за договорами, а й інфляційних втрат та процентів за користування банком грошовими коштами, як це має місце під час тимчасової адміністрації. Згідно з частиною першою статті 52 Закону № 4452-VI кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у певній черговості, зокрема до четвертої черги віднесені грошові вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом. У спорах, пов`язаних з виконанням банком (в якому запроваджена тимчасова адміністрація та/або розпочата процедура ліквідації) зобов`язань перед кредиторами, норми Закону № 4452-VI є спеціальними; цей Закон є пріоритетним щодо інших нормативних актів України у цих правовідносинах. У постанові від 30 травня 2018 року у справі № 757/2216/15 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що після початку процедури ліквідації банку та введення тимчасової адміністрації стягнення коштів за зобов`язаннями цього банку можливе лише у спосіб, передбачений Законом № 4452-VI. При цьому банк, який перебуває на стадії ліквідації, діє через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб або уповноважену особу Фонду та не може поза процедурою, визначеною вказаним Законом, відповідати за зобов`язаннями за договорами банківського вкладу. Таким чином, оскільки на час пред`явлення позову і розгляду цієї справи в суді першої інстанції в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит`вже було розпочато процедуру ліквідації, то стягнення коштів, в тому числі за прострочення виконання судового рішення та за договорами, строк яких закінчився, в будь-який інший спосіб, аніж це визначено Законом № 4452-VI, є неможливим. Порядок задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів під час ліквідації банку не передбачає можливості задоволення вимог конкретного кредитора поза процедурою, встановленою Законом № 4452-VI. Початок процедури ліквідації банку як юридичної особи зумовило настання для позивача певних правових наслідків, зокрема необхідність застосування спеціальної процедури пред`явлення майнових вимог до банку та їх задоволення у передбачених Законом № 4452-VI порядку та черговості. З наведених підстав заявлений позов не підлягає задоволенню. Отже, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» грошових коштів за прострочення виплати грошових коштів,які були розміщені як вклад, процентів за користування ними та інфляційних втрат, не ґрунтується на законі. З огляду на викладене, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити. Заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2016 року по цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі відділення № 3 Філії «Запорізьке РУ «АТ «Банк Фінанси та кредит» про стягнення втрат від інфляції, відсотків за користування коштами - залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 10 серпня 2020 р. Головуючий О.В. Крилова Судді: С.В. Кухар О.З. Поляков