Ухвала КЦС ВС № 552/1759/19

Ухвала Іменем України 04 серпня 2020 року м. Київ справа № 552/1759/19 провадження № 61-10248ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Полтавського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 552/1759/19 за позовом Головного територіального управління юстиції у Полтавській області в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про забезпечення повернення малолітньої дитини до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 11 травня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області, до ОСОБА_1 про забезпечення повернення малолітньої дитини до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії відмовлено. Додатковим рішенням Київського районного суду м. Полтави від 07 червня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 25 900 гривень 00 копійок (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот гривень нуль копійок) на відшкодування понесених судових витрат на правову допомогу. Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року, рішення Київського районного суду м.Полтави від 11 травня 2019 року скасовано. Ухвалено нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про забезпечення повернення малолітньої дитини до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії задоволено. Визнано незаконним вивезення та утримування ОСОБА_1 на території України малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано ОСОБА_1 повернути малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця її постійного проживання - Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії. У разі невиконання рішення суду в добровільному порядку зобов`язано ОСОБА_1 передати малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батькові ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для забезпечення повернення дитини до постійного місця проживання до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії. Витрати, пов`язані з поверненням малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії покладено на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 457 гривень 81 копійку в рахунок компенсації судових витрат. У грудні 2019 року ОСОБА_1 подано до Полтавського апеляційного суду заяву про перегляд вказаного рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами. Заяву обґрунтовує тим, що 1 грудня 2019 року за результатами чергового обстеження у лікаря-ортопеда малолітньої ОСОБА_3 встановлено, що остання хворіє на антеролістез S1, дисплазія поперекового відділу хребта і лікарем рекомендовано: консультація невролога, ЛФК, масаж, нашивка напівжорстокого корсету, обмеження сидіння та активних ігор. Наведена обставина є нововиявленою і має істотне значення для вирішення цього спору, оскільки перевезення дитини до місця її постійного помешкання поставить її під загрозу заподіяння шкоди (фізичної чи психічної), може створити для неї нетерпиму обстановку. Постановою Полтавського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовлено. У липні 2020 року до Верховного Суду ОСОБА_1 направлено касаційну скаргу на зазначене судове рішення, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржуване судове рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення її заяви у повному обсязі. Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити їй строк на касаційне оскарження посилаючись на те, що оскаржувану постанову вона не отримувала, зі змістом постанови ознайомилась 10 червня 2020 року, про що є відмітка в матеріалах справи. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID - 19» від 11 березня 2020 № 211 з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин, який продовжено відповідними нормативними актами і діє по теперішній час. Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції пункту 12 розділу І Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», станом на час подання касаційної скарги): під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину». Ураховуючи те, що закінчення тридцятиденного строку на касаційне оскарження судового рішення припадав на період дії карантину, а тому Верховний Суд вважає, що строк на касаційне оскарження підлягає поновленню. Перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з огляду на таке. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно зі статтею 25 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Відповідно до частини 4 статті 429 ЦПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови суду від 18 вересня 2019 року Полтавським апеляційним судом помилково ухвалено постанову, яка за своєю суттю в розумінні ЦПК України є ухвалою, що не впливає на правильність висновків апеляційного суду. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Підставою касаційного оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року заявник вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність нововиявленої обставини, яка може бути підставою для перегляду судового рішення. Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Із оскаржуваного судового рішення, доданих до скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Полтавського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначена заявником підстава для перегляду судового рішення не нововиявленою обставиною і не спростовує правильність висновків, покладених в основу постанови Полтавського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 552/1759/19. Судом апеляційної інстанції за матеріалами справи установлено, що відповідач посилалася виключно на негативну характеристику особи позивача, його негативну поведінку і вчинки відносно відповідача і самої дитини. Ці доводи перевірені судом і зроблений висновок про їхню недоведеність. Під час розгляду справи питання щодо стану здоров`я дитини, наявності у неї хвороб, у зв`язку з чим її переміщення до країни постійного помешкання могло б поставити під загрозу її життя, здоров`я, судом не досліджувалося, відповідні докази учасниками справи суду не подавалися. Подана заява обгрунтована тим, що у грудні 2019 року, тобто після ухвалення судом остаточного рішення у цій справі, у дитини виявлене захворювання, яке створює загрозу заподіяння шкоди здоров`ю дитини у разі її транспортування до країни постійного проживання. У наданому ОСОБА_1 консультативному висновку спеціаліста відсутні дані про те, коли хвороба виникла у дитини, отже неможливо стверджувати, що ця обставина існувала на час розгляду справи судом. Цей висновок не містить також даних про можливість чи неможливість (заборону) переміщення дитини у транспортних засобах, а сама по собі указівка про існування обмежень щодо сидіння і активних ігор не дає підстав для обґрунтованого висновку про існування загрози життю чи здоров`ю дитини у разі її переміщення до країни постійного проживання. Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (див. mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» («Sokurenko and Strygun v Ukraine») від 20 липня 2006 року, заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24). Згідно змісту статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Нововиявленими обставинами є юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права і обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи могли ці обставини спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, від 18 листопада 2004 року). Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Полтавського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 552/1759/19, вірно застосувавши положення статей 423, 429 ЦПК України, дійшов правильного висновку про те, що наведені заявником підстави та обставини у розумінні положень ЦПК України не є нововиявленими, а тому вплинути на висновки суду при ухваленні рішення не могли. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними, на правильність висновків суду апеляційної інстанцій не впливають. Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга ОСОБА_4 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 20 травня 2020 року є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та додержання норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить із того, що у даній справі сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованого та правильного висновку суду апеляційної інстанції. Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Оскільки правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись статтею 136, 390 ЦПК України, частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанову Полтавського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Полтавського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 552/1759/19 за позовом Головного територіального управління юстиції у Полтавській області в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про забезпечення повернення малолітньої дитини до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров С. Ю. Мартєв В. М. Сімоненко