Постанова 4857 № 380/4399/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/4399/20 пров. № А/857/7347/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Ільчишин Н.В., Шинкар Т. І. секретар судового засідання Максим Х.Б., представник позивача представник відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року про відмову у відкритті провадження у справі № 380/4399/20 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Львівська Тютюнова Фабрика ЛТД» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,- суддя в 1-й інстанції - Брильовський Р.М., час ухвалення рішення - не зазначено, місце ухвалення рішення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення - не зазначено,- В С Т А Н О В И В: 05.06.2020 Головне управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області) звернулось в суд із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Львівська тютюнова фабрика ЛТД» (далі - Товариство). Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року відмовлено у відкритті провадження. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з даними КП «Діловодство спеціалізованого суду» Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Львівська тютюнова фабрика ЛТД» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення від 05.06.2020 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Львівська Тютюнова Фабрика ЛТД» адміністративного арешту майна платника податків. (справа № 380/4477/20). Суд першої інстанції встановив, що 11.06.2020 ухвалою судді відкрито провадження у справі №380/4477/20. Суд першої інстанції дійшов висновку, що незгода платника з рішенням про застосування адміністративного арешту майна платника податків підтверджує існування спору про право в цих правовідносинах. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що Головним управлінням ДПС у Київській області 05.06.2020 о 11 год. прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яке направлено Товариству засобами поштового зв`язку. Скаржник вказує, що заява про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків подана в межах строку, встановленого законодавством. Також зазначає, що фактично Головне управління ДПС у Київській області усунуло недоліки заяви ще 09.06.2020, тобто коли підстави для відмови у відкритті провадження були відсутні, в свою чергу суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження лише 12.06.2020. В судовому засіданні при апеляційному розгляді справи представник позивача в режимі відеоконференції Обертас Р.О. апеляційну скаргу підтримала з підстав зазначених у скарзі, просила ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Представник відповідача Гойдик В.М. щодо апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у Київській області на підставі підпунктів 80.2.5, 80.2.7 пункту 80.2 статті 82 Податкового кодексу України прийнято наказ від 06.05.2020 №801 «Про проведення фактичних перевірок» суб`єктів господарювання (об`єктів) згідно з додатком №1, зокрема, ТОВ «Торговий дім «Львівська тютюнова фабрика ЛТД» (аркуші справи 5-6). На підставі вказаного наказу та направлень на перевірку від 21.05.2020 №193, №194 головним державним ревізором-інспектором Агабєговим І.М. та завідувачем сектору Івановим Д.О. здійснено вихід на перевірку за адресою здійснення господарської діяльності ТОВ «Торговий дім «Львівська тютюнова фабрика ЛТД»: Київська область, Білоцерківський р-н, смт Терезине, вул. Селекційна,

32. З метою здійснення контролю за діяльністю суб`єктів господарювання у сфері виробництва та обігу підакцизної продукції, відповідно до вимог пункту 1 розділу 4 Порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів ДФС України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертиз та досліджень ДФС час під час проведення досліджень (аналізів, експертиз), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.12.2016 №1058, в.о. начальника ГУ ДПС у Київській області Олександром Загорським прийнято рішення про відбір зразків тютюнових виробів на об`єкті ТОВ «Торговий дім «Львівська тютюнова фабрика ЛТД» від 04.06.2020 №3, яке вручене посадовими особами ГУ ДПС у Київській області керівнику структурного підрозділу ТОВ «Торговий дім «Львівська тютюнова фабрика ЛТД» Бугайову М.В. 04.06.2020 (аркуш справи 11). Оскільки керівник структурного підрозділу ТОВ «Торговий дім «Львівська тютюнова фабрика ЛТД» Бугайов М.В. відмовився від відбору зразків продукції, посадовими особами ГУ ДПС у Київській області складено акт відмови посадової особи платника податків ТОВ «Торговий дім «Львівська тютюнова фабрика ЛТД» від проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення від 04.06.2020 №104/10-36-32-00-10/36929041, один примірник якого отримано Бугайовим М.В. (аркуш справи 12). Враховуючи те, що акт відмови від проведення фактичної перевірки складено 04.06.2020 о 15 годині 10 хвилин, ГУ ДПС у Київській області прийнято рішення від 05.06.2020 о 11:00 годині про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Львівська Тютюнова Фабрика ЛТД» адміністративного арешту майна платника податків, про обґрунтованість якого подано заяву в межах строку, встановленого законодавством. Вказану заяву ГУ ДПС у Київській області подано через ЄСІТС «Електронний суд» 05.06.2020 о 15:02 та одночасно відправлено до Львівського окружного адміністративного суду кур`єрською доставкою «Нова Пошта». Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з приписами частини 4 статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутись до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Право звернення до суду суб`єктом владних повноважень - податковим органом визначено статтею 94 Податковим кодексом України (далі - ПК України), а саме: на суд покладено обов`язок перевірити обґрунтованість рішення контролюючого органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Для здійснення судового контролю за рішенням податкового органу, яке зачіпає права та інтереси платника податків, податковий орган зобов`язаний звернутись до суду. Пункт 94.1 статті 94 ПК України встановлює, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом. Згідно з підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, в тому числі, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Таким чином, зверненню податкового органу до суду передує процедура застосування адміністративного арешту, встановлена статтею 94 ПК України, відповідно до якої контролюючим органом може бути накладено арешт на майно платника податків, який полягає в обмеженні або забороні платнику податків у реалізації прав розпорядження або користування його майном. Адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом (пункт 94.1 статті 94 ПК України). Статтею 283 КАС України врегульовані особливості провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Цей порядок є альтернативним загальному порядку розгляду справ. Так, відповідно до приписів статті 283 КАС України податковим органом заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі (частина друга). Такою обставиною в цьому випадку є дата прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна. У разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків. Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів (частина третя). Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 283 КАС України суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо: 1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті; 2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право. Відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку (частина 5 статті 283 КАС України). Ухвалу про відмову в прийнятті заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 24 годин з моменту її постановлення (частина 6 статті 283 КАС України). Обчислення строку для розгляду заяви судом відбувається в годинах, та суд повинен прийняти рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин, відлік якого розпочинається з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду (частина 7 статті 283 КАС України). Отже, податковий орган, звертаючись до адміністративного суду, самостійно визначає порядок такого звернення: в загальному порядку або відповідно до статті 283 КАС України з метою термінового розгляду, про що обов`язково зазначається в позовній заяві (заяві). Законодавцем визначено, що в порядку статті 283 КАС України податковий орган може звернутись виключно у разі безспірності таких вимог, оскільки в протилежному випадку суд зобов`язаний відмовити у відкритті провадження відповідно до частини 4 статті 283 КАС України у зв`язку з наявністю спору про право. Спір про право в контексті зазначеної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 283 КАС України. Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для подання відповідного позову. Слід зазначити, що КАС України не містить переліку будь-яких критеріїв незгоди з рішенням контролюючого органу як підстави для висновку про існування спору про право. Отже, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд оцінює наявність існування такого спору з огляду на спосіб вираження відповідної незгоди учасником провадження. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу необхідних дій для відновлення порушеного права. В будь-якому випадку, спір про право повинен бути не уявним, а реальним, та суду необхідно надати докази про звернення за вирішенням спору в адміністративному чи судовому порядку. Як встановлено судом першої інстанції, 10.06.2020 о 13 год. 20 хв. Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позов Товариства до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення від 05.06.2020 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Львівська Тютюнова Фабрика ЛТД» адміністративного арешту майна платника податків (справа № 380/4477/20). Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень (автоматизованої системи збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень) ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року відкрито провадження у справі №380/4477/20. У адміністративному позові у справі №380/4477/20 серед іншого Товариство зазначило, що 27.05.2020 посадовими особами ГУ ДПС у Київській області проведено перевірку структурного підрозділу ТОВ «Торговий Дім «Львівська тютюнова фабрика ЛТД» без оформлення результатів фактичної перевірки. Під час перевірки ГУ ДПС у Київській області жодних порушень законодавства не встановлено. 04.06.2020 працівники ГУ ДПС у Київській області повторно прибули до відповідного структурного підрозділу та ознайомили керівника Товариства з рішенням про необхідність відбору зразків тютюнових виробів. ТОВ «Торговий Дім «Львівська тютюнова фабрика ЛТД» відмовилося від надання відповідних зразків з підстав, що контролюючим органом не дотримано вимог ПК України. Відповідні обставини стали підставою для складання ГУ ДПС у Київській області акта від 04.06.2020 про відмову від проведення фактичної перевірки. Стверджує, що фактична перевірка проведена 27.05.2020, однак контролюючим органом всупереч п.86.5 ст.86 ПК України не оформлено результатів такої перевірки. Зазначає, що відмова від надання взірців на підставі необґрунтованого рішення, за відсутності призначеної експертизи та поза предметом фактичної перевірки не є недопуском посадових осіб контролюючого органу до перевірки, тому не може бути підставою для застосування до майна Товариства адміністративного арешту. Наведені обставини зумовили звернення позивача до суду з оскарженням рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (аркуші справи 63-66). На переконання суду апеляційної інстанції, із вказаного можна дійти висновку, що між сторонами існує спір про право, предметом якого є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування адміністративного арешту майна платника податків та внесення відповідної заяви по даній справі в порядку статті 283 КАС України, оскільки платник податків фактично заперечує рішення від 05.06.2020 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Львівська Тютюнова Фабрика ЛТД» адміністративного арешту майна платника податків та вчиняє дії направлені на відновлення порушеного, на його думку, права, шляхом оскарження такого рішення, безвідносно до подальшого провадження за вказаним позовом. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність спору про право та, як наслідок, про наявність підстав для відмови у відкритті провадження за заявою, оскільки така не може бути розглянута в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за зверненням податкового органу на підстав заяви такого органу. Наведене вище спростовує аргументи апеляційної скарги про невідповідність ухвали суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що відмова у відкритті провадження відповідно до частини 5 статті 283 КАС України дає право податковому органу звернутись в порядку загального провадження. Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 26 лютого 2019 року по справі №640/20138/18, від 28 листопада 2019 року по справі №640/9094/19, від 12 грудня 2019 року по справі №815/4321/16, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, у пункті 58 Рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції при постановленні ухвали дотримано норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність ухвали не впливають. Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає. Керуючись ч. 3 ст. 243 ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року про відмову у відкритті провадження у справі № 380/4399/20 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у відповідності до вимог п.2,3 статті 328 КАС України Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Н. В. Ільчишин Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 10.08.2020, у зв`язку з перебуванням судді Шинкар Т.І. у відпустці з 30.07.2020 по 07.08.2020.