Постанова 4857 № 460/3002/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/3002/19 пров. № А/857/3513/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Затолочного В.С., Іщук Л.П., з участю секретаря судових засідань Гром І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі за його позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування податкових повідомлень-рішень, суддя у І інстанції Недашківська К.М., час ухвалення рішення 15 год 44 хв, місце ухвалення рішення м. Рівне, дата складення повного тексту судового рішення 10 лютого 2020 року, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ГУ ДФС) від 09 серпня 2019 року: - № 0008911304, яким йому збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів» (далі - ПДВ) на 9955,14 грн, з яких 7964,11 грн за основним платежем та 1991,03 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; - № 0008921304 про збільшення суму грошового зобов`язання за платежем «мито на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами» (далі - Мито) на 4525,06 грн, з яких 3620,05 грн за основним платежем та 905,01 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі № 460/3002/19 у задоволенні позову було відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що позивачем при митному оформленні імпортованого автомобіля за митною декларацією від 03 вересня 2018 року №UA204010/2018/218295 були подані документи, що містять недостовірні дані щодо його вартості, що призвело до заниження митної вартості товару. Дійсна фактурна вартість автомобіля становила 6600 євро, що призвело до заниження податкового зобов`язання з Мита на 3620,05 грн та з ПДВ на 7964,11 грн. Тому відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення та нараховано належні до сплати митні платежі та ПДВ. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити його позов у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовував тим, що перевірка дотримання позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи була проведена відповідачем у зв`язку із отриманням від митних органів Литовської Республіки документів, які свідчать про те, що вартість товару є вищою, ніж та, що була задекларована при митному оформленні. Для митного оформлення ним було надано інвойс від 28 серпня 2018 року № 264, виданий UAB «CarPLATZ LTD», відповідно до якого вартість імпортованого транспортного засобу становить 3600 євро. Фактична купівля транспортного засобу відбулася 28 серпня 2019 року, що підтверджено договором, який був досліджений під час перевірки. Первинні документи докладно відображають який саме товар був придбаний, місце та час придбання. У експортній декларації вказано дійсно фактурну вартість автомобіля на рівні 3600 євро і жодних підстав для сумніву у її дійсності не було. Суд помилково взяв до уваги експортну декларацію від 29 серпня 2018 року №18LTVC0100ЕК1С4821, складену у Литовській Республіці, оскільки її походження та існування позивачу невідоме. Не оспорюючи правомірність господарської операції, фіскальний орган фактично поклав на нього вину за порушення вимог податкового законодавства, хоча він не зобов`язаний контролювати діяльність продавця з дотриманням ним вимог податкового та іншого законодавства у своїй країні. Законодавством України не передбачено його відповідальності за зобов`язаннями іншої юридичної особи, а тому він не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, допущені продавцем, оскільки він купив транспортний засіб 28 серпня 2019 року. У вказаному договорі є його підписи, надрукований номер договору та всі дані внесені друком, є всі відомості про автомобіль, однак договір від 29 серпня 2019 року містить відомості внесені як друком, так і вручну. У поданому інвойсі (рахунку-фактурі) № 264 від 28 серпня 2018 року внесене найменування організації, юридична адреса (UAB «Car Platz LTD» J.Savickio g. 4, LT-01108, Vilnius, Lietuva), експортер (Pilip Astrouski ), назва покупця (Kruten Ivan), найменування товару (Volkswagen Passat ідентифікований номер кузова № НОМЕР_1 , дата реєстрації (Primos registracijos data) 29 квітня 2014 року. Документ містить його прізвище, ім`я, по-батькові та підпис, вказано експорт і загальна вартість (viso kaina, EURO ), країна походження (kilmes salis - EU) . У рахунку фактурі від 29 серпня 2018 року, яку надає ГУ ДФС, змінена дата із 28 серпня 2019 року на 29 серпня 2019 року, внесене тільки найменування організації, юридична адреса (UAB «Car Platz LTD»), дописано ручкою номер договору, не вказано самого експортера, найменування товару вказане без дати першої реєстрації, не відображені написані ним прізвище, ім`я, по-батькові та підпис, вказано експорт і не загальну вартість, а тільки вартість ( kaina EURO). Також із невідомих причин у даному документі вказано, що він громадянин України, зареєстрований у «Ровно» по АДРЕСА_1 , однак місце реєстрації скаржника не змінювалося із моменту внесення реєстрації у паспорт і містить відомості про реєстрацію у АДРЕСА_2 . Отримані Рівненською митницею ДФС засобами електронного зв`язку документи, що були долучені до справи, не можуть вважатись належними та допустимими доказами, оскільки є копіями, які належним чином не були завірені та не мають перекладу, а отже не можуть братись судом до уваги при вирішенні цієї справи. Основні умови покупки товару визначаються міжнародними правилами. Загальна сума до оплати вказується в валюті, вказаній у контракті ( договорі ). Якщо ж в контракті ціна вказана в одній валюті, а іноземний покупець буде платити в іншій валюті, то необхідно вказати за яким курсом і на яку дату буде здійснюватися перерахунок. При купівлі продажу Volkswagen Passat ідентифікований номер кузова № НОМЕР_1 він дотримався усіх умов передбачених законодавством Республіки Литва. Лист митних органів Литовської Республіки є лише рекомендацією посадовій особі митниці більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для висновку про встановлення порушення при оформленні товару за самостійно заявленою митною вартістю. Законом не передбачено також і співставлення заявленої декларантом вартості товару із тією, що генерується АСАУР ДФС, як методу перевірки правильності визначення заявленої вартості. Позивач ОСОБА_1 у ході апеляційного розгляду підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача ГУ ДФС, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду вкотре не прибув, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого. Як безспірно встановлено судом першої інстанції, у період з 10 липня 2019 року по 12 липня 2019 ГУ ДФС проведено документальну невиїзну перевірку дотримання громадянином ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товару з поданням митної декларації від 03 вересня 2018 року № UA204010/2018/218295, за результатами якої складено акт перевірки від 26 липня 2019 року №1526/17-00-13-04/ НОМЕР_2 . У ході вказаної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 при декларуванні транспортного засобу «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT» (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), нарахуванні та сплаті платежів за митною декларацією від 03 вересня 2018 року № UA204010/2018/218295 порушено вимоги статті 49, частини 1 статті 51, статті 52, частини 2 статті 53, статті 257, частин 1 та 2 статті 270, частини 1 статті 272, частини 2 статті 277, статті 278, статті 289 Митного кодексу України (далі - МК), пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі - ПК), що проявилося у невідповідність відомостей заявленої у декларації від 03 вересня 2018 року №UA204010/2018/218295 митної вартості ввезеного транспортного засобу дійсній вартості цього транспортного засобу, наданої уповноваженим органом іноземної держави, у результаті чого було занижено податкове зобов`язання по сплаті Мита у розмірі 3620,05 грн та ПДВ у розмірі 7964,11 грн. Позивач не погодився із такими висновками відповідача і 01 серпня 2019 року подав заперечення на акт перевірки, за результатом розгляду яких ГУ ДФС надіслало відповідь від 08 серпня 2019 року № 7892/ФОП/17-00-13-04-04 про залишення висновків акту перевірки без змін (а.с.35-40). Відтак, з урахуванням результатів зазначеної документальної невиїзної перевірки позивача ГУ ДФС 09 серпня 2019 року було прийнято оспорювані ППР №0008911304 та №0008921304, які за результатом адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 18 жовтня 2019 року №7916/К/99-99-11-06-03-25 залишені без змін, а скарга ОСОБА_1 - без задоволення (а.с.48-53). При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пункту 190.1 статті 190 ПК базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. Згідно із підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях. Відповідно до пункту 54.4 статті 54 ПК у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Відповідно до статті 49 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 1 статті 51 МК передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Пунктом 4 частини 5 статті 54 МК встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску. Відповідно до приписів пункту 2 частини 2 статті 52 МК декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Згідно Із частиною 4 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Приписами статті 248 МК встановлено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Згідно із частиною 8 статті 264 МК з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Частиною 1 статті 351 цього ж Кодексу визначено, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 351 МК документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України. Згідно із положеннями статті 352 МК посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України. Частиною 7 статті 54 МК встановлено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Як свідчать матеріали справи, документальна невиїзна перевірка дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань державної митної справи, результати якої були покладені в основу, оспорюваних у межах даної справи ППР ГУ ДФС, була проведена у зв`язку з отриманням від митних органів Литовської Республіки копій документів, які вказували на те, що вартість товару імпортованого позивачем автомобіля була вищою, ніж задекларована ним при митному оформленні. Так, декларантом позивача до Рівненської митниці ДФС 03 вересня 2018 року було подано митну декларацію №UA204010/2018/218295 з метою митного оформлення автомобіля марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , рік виготовлення 2014, тип палива дизельний, об`єм двигуна 1598 см3, що був у вжитку, із застосуванням резервного методу вартістю 181002,53 грн, що на дату проведення митного оформлення складало 5500 євро. (а.с.82). Одночасно до митного оформлення було подано інвойс від 28 серпня 2018 року № 264, виданий UAB «CarPLATZ LTD», відповідно до якого вартість транспортного засобу становить 3600 євро (а.с.80). За результатами митного оформлення вказаного транспортного засобу позивачем сплачено Мито та ПДВ із вартості цього товару, що була ним задекларована. 07 травня 2019 року Департаментом організації протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Державної фіскальної служби України отримано лист від митного департаменту при Міністерстві фінансів Литовської Республіки щодо проведення перевірки по продажу та експорту транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с.80 зворотній бік). 27 травня 2019 року Державна фіскальна служби України звернулася до Рівненської митниці ДФС для проведення перевірки, оскільки відповідно до копії експортної митної декларації від 29 серпня 2018 року №18LTVC0100EK1C4821, наданої митними органами Литовської Республіки, у графі відправник товару або експортер вказано: UAB «CarPLATZ», у графі одержувач товару зазначено ім`я та прізвище позивача на іноземній мові, код країни відправлення: LT - тобто Литва, код країни призначення товару: UA - тобто Україна, марка автомобіля «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT» та ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . Фактурна вартість автомобіля визначена на рівні 6600 євро. Окрім того, митні органи Литовської Республіки надали інвойс від 29 серпня 2018 року №264, виданий UAB «CarPLATZ LTD» на ім`я ОСОБА_1 , де вартість автомобіля «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , становить 6600 (а.с.81). На підставі аналізу отриманих від митних органів Литовської Республіки копій документів контролюючий орган дійшов висновку, що при митному оформленні вказаного автомобіля за митною декларацією від 03 вересня 2018 року №UA204010/2018/218295 позивачем були подані документи, що містять недостовірні дані щодо його вартості, що призвело до заниження митної вартості товару, оскільки дійсна фактурна вартість указаного автомобіля становила 6600 євро, що у свою чергу призвело до заниження податкового зобов`язання за Митом на суму 3620,05 грн та ПДВ на суму 7964,11 грн. 11 коп. Разом із тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, шо у ході судового розгляду справи контролюючим органом не було доведено того, що під час здійснення митного оформлення автомобіля позивача у його розпорядженні були документи, копії яких працівниками контролюючого органу було взято до уваги при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень. Сам ОСОБА_1 категорично заперечує те, що йому було відомо про іншу вартість придбаного ним транспортного засобу та надав суду документальні докази на підтвердження придбання такого саме за ціною 3600 євро. Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що при митному оформленні згаданого транспортного засобу його митна вартість була визначена за резервним методом, тобто не за ціною, вказаною у інвойсі (рахунку-фактурі) № 264 від 28 серпня 2018 року, і у митного органу з цього приводу не було жодних зауважень. Водночас, апеляційний суд звертає увагу на наявні розбіжності щодо анкетних даних позивача у документах, копії яких отримані від митних органів Литовської Республіки, а також недоліки у заповненні рахунку фактури від 29 серпня 2018 року, що взята до уваги контролюючим органом, на яких акцентує увагу позивач та які не були логічно обґрунтовані відповідачем під час розгляду справи, а також на відсутність перекладу таких документів на українську мову. Додатково слід наголосити на тому, що постановою судді Рівненського міського суду Рівненської області від 20 вересня 2019 року у справі № 569/15008/19, яка вступила у законну силу, було закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 483 МК за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. При цьому відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Водночас судом апеляційної інстанції також враховано, що адміністративний суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління». Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. Підсумовуючи викладене, на переконання апеляційного суду, у ході судового розгляду справи контролюючий орган не довів належними, допустимими та достатніми доказами правомірності оспорюваних позивачем податкових повідомлень-рішень та не спростував його доводів про безпідставність таких. Відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На погляд апеляційного суду, під час вирішення публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішення, обставинам справи, що призвело до помилкового ухвалення рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Окрім того, на підставі приписів частин 1 та 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції судовий збір у розмірі 768+1152=1920 грн. Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі № 460/3002/19 та задовольнити позов ОСОБА_1 . Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 09 серпня 2019 року № 0008911304 та № 0008921304. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1920 (одна тисяча дев`ятсот двадцять) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, 33023, Рівненська область, м. Рівне, вул. Відінська, 12). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням приписів пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді В. С. Затолочний Л. П. Іщук Постанова у повному обсязі складена 10 серпня 2020 року.