Постанова 4857 № 500/1384/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/1384/19 пров. № А/857/2355/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Іщук Л.П., Затолочного В.С., з участю секретаря судових засідань Гром І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року у справі за його позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення, суддя у І інстанції Мірінович У.А., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Тернопіль, дата складення повного тексту судового рішення 06 грудня 2019 року, ВСТАНОВИВ: У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» (далі ТОВ «Домобудівник») звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі ППР) Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі ГУ ДФС) № 0065341207 від 24 вересня 2018 року, яким до товариства застосовано штраф у розмірі 215247,92 грн з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (далі ПДВ) за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних (далі ПН) у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року у справі № 500/1384/19 у задоволенні позову було відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що перевіркою було встановлено порушення позивачем граничних термінів в реєстрації ПН у ЄРПН на загальну суму ПДВ 987017,62 грн. Позивач не спростовує факту порушення ним податкового законодавства щодо несвоєчасності реєстрації ПН у ЄРПН, а лише покликається на те, що контролюючий орган вийшов за межі предмету камеральної перевірки, у зв`язку із чим акт такої перевірки не може бути належним та допустимим доказом щодо встановлення порушень граничних термінів реєстрації ПН у ЄРПН. При цьому надані контролюючому органу повноваження проводити камеральні перевірки на підставі даних ЄРПН охоплюють, у тому числі, питання дотримання термінів реєстрації ПН у ЄРПН. Відповідач не порушив терміни проведення камеральної перевірки щодо даних податкової звітності з ПДВ та даних ЄРПН ТОВ «Домобудівник» за період з 28 лютого 2017 року по 21 січня 2019 року, оскільки перевіркою охоплено період у 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку реєстрації ПН. У апеляційній скарзі ТОВ «Домобудівник» просило скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити його позов у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що проведеною відповідачем 04 лютого 2019 року камеральною перевіркою даних податкової звітності з ПДВ та даних ЄРПН встановлено, що ТОВ «Домобудівник» порушено граничні терміни реєстрації 263-х ПН. Згідно із розрахунком штрафу перша ПН № 38 складена 28 лютого 2017 року зареєстрована 12 липня 2017 року, а 263-тя ПН № 33 складена 31 травня 2018 року зареєстрована 18 червня 2018 року. В силу приписів пунктів 76.1, 76.3 статті 76 Податкового кодексу України (далі ПК) камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Аналогічні положення містяться у Методичних рекомендаціях щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платника податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 червня 2013 року №

165. Згідно із пунктом 202.1 статті 202 ПК для платників ПДВ звітним періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених Податковим кодексом України, календарний квартал. Вся звітність із ПДВ подавалась у кінці місяця, у якому зареєстрована ПН, а суми ПДВ та інших платежів, визначені у ПН, товариством включені до складу податкового кредиту спірного періоду з відображенням у деклараціях. Тому контролюючий орган мав провести камеральну перевірку протягом 30 календарних днів, що настали за останнім днем строку подання податкових декларацій, і ГУ ДФС не мав права проводити камеральну перевірку з порушенням 30-денного календарного строку. Перевірку було проведено 04 лютого 2019 року. Тому предметом камеральної перевірки у 2019 році не можуть бути порушення щодо граничних термінів реєстрації ПН, зареєстрованих у період з 12 липня 2017 року по 18 червня 2018 року. Оскільки контролюючий орган вийшов за межі предмету камеральної перевірки, то акт такої перевірки є доказом, здобутим з порушенням Закону, що призводить до визнання прийнятого на підставі його висновків ППР правомірними. Окрім того, всупереч статті 58 ПК та додатку 13 до наказу Міністерства фінансів України № 1204 від 28 грудня 2015 року оскаржуване ППР датоване 24 вересня 2018 року, однак винесене на підставі акту камеральної перевірки від 04 лютого 2018 року. Хоча податковим органом надіслано лист платнику податків про те, що у спірному ППР допущено помилку в даті, однак ПК не визначено права контролюючого органу коригувати дату винесення рішень відомчими листами, що залишено без реагування судом першої інстанції. Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду неодноразово не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого. Як безспірно встановлено судом першої інстанції, відповідач провів камеральну перевірку даних, податкової звітності з ПДВ та даних ЄРПН ТОВ «Домобудівник» за період з 28 лютого 2017 року по 21 січня 2019 року, результати якої оформлено актом від 04 лютого 2019 року № 674/19-00-54-05/01268970, у якому зазначено про порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 ПК щодо своєчасності реєстрації ПН у ЄРПН. За порушення термінів реєстрації 263 ПН у ЄРПН на загальну суму ПДВ 987017,62 грн відповідач оспорюваним ППР № 0065341207 від 24 вересня 2018 року застосував до позивача штраф у розмірі 215247,92 грн. Листом ГУ ДФС від 09 квітня 2019 року № 1464/10-5/19-00-54-05/8393 (а.с. 47) ТОВ «Домобудівник» повідомлено, що у зв`язку із технічними причинами оскаржуване ППР слід вважати винесеним 26 лютого 2019 року за № 0015955405. При цьому саме такі реквізити було зазначено і у розрахунку штрафу, доданому цього ППР. ТОВ «Домобудівник» не погодилося із застосуванням до нього штрафу відповідачем та звернулося до адміністративного суду із цим позовом. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України). Як свідчать матеріали справи, позивачем не наведено доказів на спростування висновків контролюючого органу щодо несвоєчасного проведення ним реєстрації ПН у ЄРПН, що викладені у акті камеральної перевірки від 04 лютого 2019 року № 674/19-00-54-05/01268970, а також правильності арифметичного обчислення розміру штрафних санкцій оспорюваним ППР № 0065341207 від 24 вересня 2018 року. При цьому суть даного публічно-правового спору зводиться до наявності у відповідача належних повноважень щодо можливості перевірки своєчасності реєстрації позивачем ПН у ЄРПН у період з 12 липня 2017 року по 18 червня 2018 року у ході проведеної камеральної перевірки. Приписами пункту 75.1 статті 75 ПК передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Згідно із пунктом 76.1 статті 76 ПК камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Відповідно до матеріалів справи ГУ ДФС 04 лютого 2019 року було проведено камеральну перевірку даних податкової звітності з ПДВ та даних ЄРПН ТОВ «Домобудівник», що узгоджується із наведеними правовими нормами. За правилами пункту 76.3 статті 76 ПК 76.3 камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу. Як передбачено у пункті 102.1 статті 102 ПК контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Виходячи із наведених правових норм апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, за днем їх фактичного подання, а з питань своєчасність реєстрації ПН у ЄРПН протягом 1095 днів. Відтак, контролюючий орган не порушив терміни проведення камеральної перевірки щодо даних ЄРПН ТОВ «Домобудівник» за період з 28 лютого 2017 року по 21 січня 2019 року. При цьому судом першої інстанції обґрунтовано в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховано правову позицію, висловлену Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 лютого 2019 року (справа № 819/1569/16). Одночасно апеляційний суд відхиляє доводи скаржника щодо необхідності задоволення його позовних вимог з огляду на невідповідність дати та номера оскаржуваного ППР фактичним обставинам справи та неможливості їх виправлення контролюючим органом відомчим листом, оскільки допущення контролюючим органом механічної описки у реквізитах прийнятого ППР не спростовує наявність у діях позивача порушень вимог податкового законодавства та можливість притягнення його до передбаченої приписами пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК відповідальності. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року у справі № 500/1384/19 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з урахуванням приписів пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук В. С. Затолочний Постанова у повному обсязі складена 10 серпня 2020 року.