Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/8579/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8579/19 Головуючий у 1 інстанції - Федорчук А.Б. Суддя-доповідач - Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 серпня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2020 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промисловий концерн "Вітязь" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: ТОВ "Фінансово-промисловий концерн "Вітязь" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві № 0106001206 від 11.02.2019, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 15 066, 31 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.02.2020 позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних підприємством - товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промисловий концерн "Вітязь" за 2018 рік, за результатами якої складено акт перевірки №382/26-15-12-06-16/37284412 від 18 січня 2019 року, яким встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних за 2018 рік в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: податкової накладної №232 від 24 жовтня 2018 року з датою її реєстрації 29 листопада 2018 року на суму ПДВ 150 663,07 грн. (14 днів затримки). В результаті виявленого порушення, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0106001206 від 11.02.2019, яким за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 150 663,07 грн. застосовано штраф у розмірі 10 % у сумі 15 066,31 грн. Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0106001206 від 11.02.2019 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки штрафні санкції відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, можуть застосовуватися лише в разі, якщо платник податків - продавець товарів/послуг зобов`язаний скласти та зареєструвати податкову накладну в зв`язку з настанням однієї з подій: постачання товарів/послуг або надходження коштів від покупця як авансу, але податкова накладна № 232 від 24 жовтня 2018 року помилково виписана на ту ж саму господарську операцію, а інших відповідних господарських операцій, що є підставою для складання податкових накладних між позивачем та його контрагентом, не здійснювалися, а отже, позивачем не допущено порушення вимог податкового законодавства. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції було неповно та неналежним чином досліджено обставини справи, що призвело до неправомірного застосування норм матеріального права, та вказано, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідно до норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Крім того, апелянтом зауважено, що Податковим кодексом України визначено два випадки, які звільняють платника податків від відповідальності за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних: 1) «податкова накладна не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування»; 2) «податкова накладна не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які оподатковуються за нульовою ставкою». Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: - для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; - для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Положенням пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів. Пунктом 120-1.2 статті 120.1 ПК України визначено, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу. Отже, штрафні (фінансові) санкції, згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, можуть бути застосовані лише у разі, якщо платник податків - продавець товарів/послуг був зобов`язаний, відповідно до вимог цього кодексу, скласти та зареєструвати податкову накладну/розрахунок корегування до податкової накладної у зв`язку з постачанням товарів/послуг, надходженням коштів від покупця як авансу, зміною компенсації їх вартості, які впливають (зменшують чи збільшують) на суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість платника податку-продавця та підлягають відображенню у податковій звітності з ПДВ. При цьому, у відповідності до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Таким чином, у разі відсутності у платника обов`язку складати та реєструвати податкову накладну/розрахунку коригування (помилкове виписування, тощо), звільняє такого платника від відповідальності у вигляді штрафу за пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України. В контексті викладеного, суд першої інстанції вірно встановив, що 24.10.2018 позивачем складено на користь покупця - приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство-15339" податкову накладну № 232 на суму 903 978,43 грн., в т.ч. ПДВ 150 663,07 грн. 30.11.2018 вказану податкову накладну № 232 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією № 1. 29.11.2018 позивачем подано розрахунок коригування кількісних та якісних показників № 1 до податкової накладної №232 від 24 жовтня 2018 року, яким скориговано суму податкового зобов`язання та податкового кредиту в розмірі 150 663,07 грн. внаслідок повернення товару або авансових платежів. Розрахунок коригування кількісних та якісних показників №1 до податкової накладної № 232 від 24.10.2018 року зареєстровано 29.11.2018. Наведені обставини свідчать, що позивачем помилково складено та зареєстровано податкову накладну № 232 від 24.10.2018 на суму 903 978,43 грн., в т.ч. ПДВ 150 663,07 грн. Відповідно до листа Приватного акціонерного товариства "АТП-15339" від 07.05.2019 № 453, 24.10.2018 між фірмами не було жодних операцій купівлі-продажу - поставки, оплати товарів, а тому податкова накладна № 232 від 24.10.2018 є помилковою та жодним чином не впливає на розрахунок ПДВ. Крім того, відсутність факту здійснення господарських операцій 24.10.2018 підтверджується випискою по банківському рахунку № НОМЕР_1 за 24.10.2018, а також звітом про дебетові і кредитові операції по рахунку НОМЕР_2 , актом звіряння взаємних розрахунків за жовтень-листопад 2018 року. За змістом пункту 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних накладаються на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації. За наведених обставин, за податковою накладною № 232 від 24.10.2018 у позивача не виникло податкових зобов`язань, оскільки жодних подій, передбачених пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України не відбулося. Враховуючи те, що оскільки господарських операцій між позивачем та Приватним акціонерним товариством "АТП-15339" 24.10.2018 не відбулось, відповідно і обов`язку щодо реєстрації податкової накладної № 232 від 24.10.2018 в ЄРПН у платника податку не виникає, а відтак відсутні і підстави для застосування штрафних санкцій за недотримання покладеного на платників податку обов`язку щодо своєчасної реєстрації податкових накладних. Аналогічна правова позиція в межах подібних правовідносин викладена в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 813/4556/16 та від 22.08.2018 у справі № 804/1366/17. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Апелянтом жодним чином не спростовано мотиви, якими керувався суд першої інстанції, та не навів підстав за яких вищевикладені висновки Верховного Суду не підлягають врахуванню в межах спірних правовідносин. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність доводів контролюючого органу щодо правомірності застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної, що свідчить про неправомірність податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві № 0106001206 від 11 лютого 2019 року та обґрунтоване скасування такого судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про те, що Податковим кодексом України визначено два випадки, які звільняють платника податків від відповідальності за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, позаяк у даній справі обов`язку з реєстрації податкової накладної у ТОВ "Фінансово-промисловий концерн "Вітязь" взагалі не виникло в зв`язку з відсутністю господарської операції. При цьому, інші аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.02.2020 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Кузьменко В.В. Шурко О.І.