Постанова Чернівецький апеляційний суд № 715/591/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 серпня 2020 року м. Чернівці справа № 715/591/20 Провадження № 22-ц/822/635/20 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Литвинюк І.М. суддів: Одинака О.О., Половінкіної Н.О. секретар Конецька Д.Г. за участю: представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 20 травня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання спадкового договору, головуючий у І-й інстанції Григорчак Ю.П., ВСТАНОВИВ: У березні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання спадкового договору. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 06 вересня 2019 року між ним та ОСОБА_2 укладений спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Чернівецької області Кінащук Н.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2461. Вказував на те, що за цим договором ОСОБА_2 , як набувач, зобов`язалася виконувати передбачені в ньому розпорядження і в разі його смерті набути право власності на належне йому нерухоме майно, а саме, житловий будинок літ. «А» житловою площею 12,30 кв.м, загальною площею 45,90 кв.м убиральню літ. «Б», навіс літ. «В», навіс літ. «Д» гараж літ. «Г», сараї літ. «Е», «Є», «Ж», літню кухню літ. «З», колодязь №1, огорожу № 2-3, вимощення І, загальною вартістю 183 610 грн, які розміщені в АДРЕСА_1 . Однак, всупереч умовам спадкового договору, ОСОБА_2 не виконує своїх обов`язків. Проживаючи в с. Шубранець Заставнівського району Чернівецької області, вона жодного разу навіть не відвідала його. Просив розірвати спадковий договір, укладений 06 вересня 2019 року між ним та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального кругу Кінащук Н.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2461. Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 20 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. На зазначене рішення суду позивач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Аргументує апеляційну скаргу тим, що з часу укладення спадкового договору відповідачка ОСОБА_2 не виконує істотних та інших умов договору, які передбачені чинним законодавством і є необхідними для заключення договору та згідно з якими між ним та відповідачкою була досягнута згода. Умовами спадкового договору не передбачалося передання частини прав і обов`язків, взятих на себе ОСОБА_2 третій особі, тобто без його відома відповідачка передала виконання обов`язків по договору третій особі. На апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_4 подала відзив, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. У відзиві зазначає, що саме позивач ОСОБА_3 був ініціатором укладення спадкового договору. В кінці січня 2020 року відносини між сторонами договору погіршились і позивач відмовився від прийняття виконання набувачем взятих на себе обов`язків за договором. Умовами договору не заборонено залучення до виконання обов`язків за договором третіми особами, зокрема п. 2.1. передбачає залучення інших осіб до виконання зобов`язань за договором. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на наступне. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що безпідставне розірвання спадкового договору в порядку односторонньої вимоги позивача призведе до порушення правомірних очікувань набувача за договором, що грунтуються на нормах закону та положеннях укладеного між сторонами договору, на які він має право у зв`язку з належним виконанням взятих на себе зобов`язань. Позивачем належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами не доведено заявлені позовні вимоги. З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду. Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 06 вересня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Чернівецької області Кінащук Н.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2461. Згідно з пунктом 1.1 Спадкового договору за цим договором «Набувач» зобов`язується виконувати передбачені в ньому розпорядження «Відчужувача» і в разі його смерті набуває право власності на належне «Відчужувачу» майно: житловий будинок літ. «А» житловою площею 12,30 кв.м, загальною площею 45,90 кв.м, убиральню літ. «Б», навіс літ. «В», навіс літ. «Д», гараж літ. «Г», сараї літ. «Е», «Є», «Ж», літню кухню літ. «З», колодязь №1, огорожу № 2-3, вимощення І, загальною вартістю 183 610 грн, які розміщені в АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 2.1. Спадкового договору за життя «Відчужувача» на «Набувачу» за цим договором покладається обов`язок виконувати такі дії: -у разі хвороби Відчужувача забезпечити згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами незалежно від їх вартості; -виконувати дрібний ремонт житлового будинку з господарськими будівлями та споруд згідно з існуючим Переліком робіт, що належить до дрібного ремонту житлового будинку, затвердженим в порядку, встановленим чинним законодавством; -протягом весняно-осіннього періоду власними силами або за допомогою залучення обробляти земельну ділянку, що на якій розташований предмет цього договору, вживати заходів по знищенню бур`янів та шкідників садово-городніх культур; -сплачувати у встановлені строки земельний податок, вартість послуг за користування електроенергією, та всі необхідні платежі; -забезпечувати потреби Відчужувача у продуктах харчування, необхідному одязі; -на вимогу Відчужувача виконувати господарсько-хатню роботу (приготування їжі, прибирання в житловому будинку з господарськими будівлями і спорудами, надання прально-банних послуг; -відвідувати Відчужувача у випадку влаштування його до лікарні. Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Стаття 1217 ЦК України визначає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до частини першої статті 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача. Отже, спадковий договір має подвійну правову природу: він одночасно є і розпорядженням на випадок смерті, і договором, змістом якого обумовлюються його істотні умови. Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (стаття 1304 ЦК України). Перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування. За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 1308 ЦК України визначено, що спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Таке ж положення міститься і в пункті 6.3 спадкового договору. Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Частинами 1 та 2 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Матеріалами справи, а також змістом апеляційної скарги підтверджено, що ОСОБА_3 погодився, щоб відповідачка два-три рази на тиждень приїжджала до нього, а решта обов`язків за договором виконувала її дочка ОСОБА_5 , що спростовує доводи апелянта про те, що між сторонами не було досягнуто згоди і не було передбачено можливості передання частини прав і обов`язків, взятих на себе ОСОБА_2 , третім особам. Крім того, п. 2.1. Спадкового договору передбачено залучення інших осіб до виконання зобов`язань за цим договором. Суд першої інстанції правильно застосував наведені вище норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для розірвання спадкового договору, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів невиконання відповідачем умов спадкового договору. Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 237/4652/17). Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду. Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що належних та допустимих доказів на спростування висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, передбачених статтями 76, 77, 78 ЦПК України, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення відповідно до статті 376 ЦПК України, апеляційна скарга не містить. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Враховуючи наведене, відповідно до вимог статті 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 20 травня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 07 серпня 2020 року. Головуючий І.М. Литвинюк Судді: О.О. Одинак Н.Ю. Половінкіна