Постанова Дніпровський апеляційний суд № 183/1424/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3150/20 Справа № 183/1424/18 Суддя у 1-й інстанції - Городецький Д. І. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В., за участю секретаря - Мамедової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, - ВСТАНОВИЛА: У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеною заявою, обгрунтовуючи її тим, що 06 вересня 2016 року о 19-58 годині на відрізку під`їзної дороги з м. Дніпро до м. Новомосковськ на відстані 17,5 м. від стели «Новомосковськ» ОСОБА_2 , перебуваючи на узбіччі дороги здійснювала погон худоби. Означену худобу - корову, ОСОБА_2 не втримала, внаслідок чого корова вибігла на дорогу, в результаті чого відбулося зіткнення корови з автомобілем, який належить йому, ОСОБА_1 , на правці власності. В результаті дорожньо-транспортної пригоди корова загинула, а належний йому автомобіль «Фольксваген» державний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, розмір матеріальної шкоди становить 69 281,06 грн. Заявник зазначив, що відносно ОСОБА_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, але постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2016 року провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 було закрите, в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Стан справ після винесення судом постанови грубо порушує його права, так як він перебуває у правовій невизначеності: з одного боку він є учасником дорожнього руху, а з іншого - ОСОБА_2 начебто не є учасником дорожнього руху. Така невизначеність обмежує його права на стягнення заподіяної йому шкоди та вимагає правової визначеності. В зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 просив суд встановити факт, який має юридичне значення, а саме те, що 06.09.2016 р. ОСОБА_2 відповідно до Правил дорожнього руху України, перебувала в статусі погонича тварин. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2019 року у задоволенні заяви відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат. Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та на неправильне застосування норм матеріального права. ОСОБА_2 своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу, не скористалася. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін, з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля «Фольксваген Гольф» державний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Встановлено, що 07.09.2016 р. відносно ОСОБА_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ознаками ст. 124 КУпАП, відповідно до якого, 07.09.2016 р. о 19-58 годині на відрізку під`їзної дороги з м. Дніпро до м. Новомосковськ на відстані 17,5 м. від стели «Новомосковськ» у темний час доби, в неосвітленому та не призначеному для цього місці, погонич тварин ОСОБА_2 самостійно переганяла тварину - корову через проїзну частину та не забезпечила безпечний перетин, внаслідок чого стався наїзд на тварину автомобілем «Фольксваген» державний номер НОМЕР_1 під керування водія ОСОБА_1 , в результаті чого тварина загинула, а автомобіль отримав механічні пошкодження, завдана матеріальна шкода. Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2016 року провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 було закрите, в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. У відповідності до постанови, судом встановлено, що ОСОБА_2 , здійснюючи погон худоби, не є учасником дорожнього руху. Судом встановлено, що Правилами дорожнього руху України чітко визначається правовий статус учасників дорожнього руху, вимоги до зазначених осіб. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції посилався на те, що подія дорожньо-транспортної пригоди; транспортні засоби, учасники ДТП; їх правовий статус (водій, пішохід, погонич тварин тощо); наявність або відсутність провини кожного з учасників в наслідках дорожньо-транспортної пригоди, визначаються судом при розгляді адміністративних, цивільних або кримінальних справ, а тому, факт перебування особи в статусі учасника дорожнього руху (погонича тварин) окремому встановленню не підлягає. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення суду фактично позбавляє його права на правову визначеність, яка суттєво впливає на його права та обов`язки на дорозі та перешкоджає реалізації його прав. Однак, колегія суддів не погоджується з такими доводами апеляційної скарги, з наступних підстав. Крім того, у відповідності до ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Частиною 1 статті 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. На підставі ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Таким чином, в судовому порядку підлягають встановленню не всі факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, а лише ті, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Законодавством України - Правилами дорожнього руху України (надалі ПДР) чітко визначається правовий статус учасників дорожнього руху. Пунктом 1.10 ПДР визначено, що учасник дорожнього руху - особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному; Також, п.7 ПДД встановлені вимоги до осіб, які керують гужовим транспортом і погоничів тварин, відповідно до яких:

1. Керувати гужовим транспортом та переганяти тварин по дорозі дозволяється особам, не молодшим 14-річного віку. 7.2. Гужовий віз (сани) повинен бути обладнаний світлоповертачами: спереду білого кольору, ззаду - червоного. 7.3. Для руху в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості на гужовому транспорті необхідно увімкнути ліхтарі: спереду - білого кольору, ззаду - червоного кольору, що встановлюються з лівого боку воза (саней). 7.4. У разі виїзду на дорогу з прилеглої території або з другорядної дороги в місцях з обмеженою оглядовістю водій воза (саней) повинен вести тварину за вуздечку, повід. 7.5. Перевозити людей гужовим транспортом дозволяється за наявності умов, які б виключали можливість перебування пасажирів за боковими та заднім габаритами транспортного засобу. 7.6. Переганяти стадо тварин по дорозі дозволяється лише у світлу пору доби, при цьому залучається така кількість погоничів, щоб можна було направляти тварин якомога ближче до правого краю дороги і не створювати небезпеку та перешкод іншим учасникам дорожнього руху. 7.7. Особам, що керують гужовим транспортом, і погоничам тварин забороняється: а) рухатися по автомобільних дорогах державного значення (за можливості рухатися автомобільними дорогами місцевого значення); б) використовувати вози, не обладнані світлоповертачами, без ліхтарів у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості; в) залишати на смузі відведення дороги тварин без нагляду та випасати їх; г) вести тварин по дорогах з удосконаленим покриттям, якщо поруч є інші дороги; ґ) переганяти тварин по дорогах у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості; д) переганяти тварин через залізничні колії і дороги з удосконаленим покриттям поза спеціально відведеними місцями. 7.8. Особи, які керують гужовим транспортом, і погоничі тварин зобов`язані виконувати вимоги інших пунктів цих Правил, що стосуються водіїв і пішоходів і не суперечать вимогам цього розділу.є Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2016 року, яка не оскаржувалася та набрала законної сили, встановлено, що під час подій дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , здійснюючи погон худоби, не була учасником дорожнього руху, зазначені обставини не підлягають доказуванню в порядку окремого провадження. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду ухвалене на повно з`ясованих обставинах справи з дотриманням норм процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду. А тому, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішення. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2019 року- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.П. Варенко О.В. Лаченкова