Постанова Львівський апеляційний суд № 448/1943/19

Справа № 448/1943/19 Головуючий у 1 інстанції: Білоус Ю.Б. Провадження № 22-ц/811/498/20 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А. Категорія:2 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Левика Я.А., суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М., секретар: Бадівська О.О., за участі в судовому засіданні представниці позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 на ухвалу Мостиського районного суду Львівської області в складі судді Білоуса Ю.Б. від 10 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 , Мостиської міської ради Львівської області, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення, визнання договору недійсним та зобов`язання до вчинення певних дій, - в с т а н о в и л а : ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 10 грудня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 та Мостиської міської ради Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення, визнання договору недійсним та зобов`язання до вчинення певних дій, - задоволено.Забезпечено позов шляхом заборони відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Мостиської районної державної адміністрації, виконавчому комітету Мостиської міської ради та будь яким іншим фізичним і юридичним особам до вирішення справи по суті здійснювати будь які дії, спрямовані на оформлення, розгляд та затвердження паспорту прив`язки тимчасової споруди Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 що у м. Мостиська Львівській області. Вказану ухвалу оскаржила ФОП ОСОБА_3 . В апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Вважає, що ухвалу необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, не повним з`ясуванням усіх обставин та такою, що порушує її права та інтереси, у зв`язку із чим підлягає скасуванню. Вказує, що в даній справі позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності порушення своїх прав та законних інтересів, безпосереднього негативного впливу як оскаржуваного рішення виконкому Мостиської міської ради, так і договору строкового земельного сервітуту та встановлення на спірній земельній ділянці тимчасової споруди. Доводи позивача є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача. Це свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову. Зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 належить до земель комунальної власності. А це знову ж таки свідчить про те, що позивач у справі не є власником чи користувачем вказаної земельної ділянки, а відтак ним не може ставитись вимога про зобов`язання відповідачем її звільнення та демонтажу розміщеного на ній об`єкту. Також вважає, що обґрунтування суду є голослівним, шаблонним, не підкріплені правовими доводами та доказами. Суд не з`ясував найважливішого питання - про які законні інтереси позивача чи про захист яких саме законних прав позивача йде мова. А також не встановив дійсні обставини справи, не врахував відповідність виду забезпечення позову, який просила застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам та їх виду, необхідності забезпечення позову чи можливості його забезпечення в інших спосіб, тощо. Звертає увагу, що суд не врахував, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача. А в даному випадку, навіть в разі задоволення позову, рішення суду жодних правових наслідків для позивача мати не буде. Вказує, що при поданні заяви про забезпечення позову заявником не надано належних доказів на підтвердження своїх вимог, не обґрунтовано доцільність вжиття саме такого виду забезпечення позову. Як вбачається з вищенаведеного не доведено яким чином позивач дотичний до оскаржуваного рішення, договору та яким чином дані документи порушують його законні права та інтереси. В судове засідання окрім представниці позивача решта учасників справи (їх представники) не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності, зважаючи на те, що учасники справи повідомлялися про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представниці позивачки в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви осіб, що беруть участь у справі в межах доводів позовної заяви, заяви про забезпечення позову, апеляційної скарги, відзиву на неї позивача та письмових пояснень щодо апеляційної скарги відповідача Мостиської міської ради Львівської області, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.4, ч.3 ст. 12, ч.2 ст. 149, ч.1 ст. 150, ч.ч.1, 6, 7 ст. 153, ч.ч.1, 3, 4, 6 ст. 154 ЦПК України, п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», п. 43 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Шмалько проти України», та задовольняючи заяву, виходив з того, що предметом спору між сторонами у даній цивільній справі є матеріально-правові вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Мостиської міської ради Львівської області за №128 від 05.08.2019 року «Про продовження терміну дії договору оренди про встановлення особистого строкового сервітуту частки території для розташування, обслуговування та експлуатації тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності в АДРЕСА_2, приватному підприємцю ОСОБА_3 », визнання недійсним договору від 12.08.2019 року №5 про встановлення особистого строкового земельного сервітуту та зобов`язання усунути перешкоду користування проїздом шляхом демонтажу тимчасової споруди, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Суд зазначив, що на переконання сторони позивача, саме заборона відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Мостиської районної державної адміністрації, виконавчому комітету Мостиської міської ради та будь яким іншим фізичним та юридичним особам до вирішення справи по суті здійснювати будь які дії, спрямовані на оформлення, розгляд та затвердження паспорту прив`язки тимчасової споруди Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 що у м.Мостиська Львівській області забезпечить в подальшому, у випадку задоволення позову, захист його права. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вирішуючи дану заяву, суд взяв до уваги характер спірних правовідносин, вагомість поданих доказів та виходив з висунутих у цій справі позовних вимог, оскільки невжиття таких заходів може призвести до утруднення чи невиконання можливого рішення суду, а також приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача ОСОБА_1 , щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просив вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважав, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню. Враховуючи те, що обраний заявником спосіб забезпечення позову не спричинить невідновлюваної шкоди відповідачам чи третім особам, а також відсутність обставин, визначених ч.3 ст.154 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що відсутні підстави для зустрічного забезпечення. Також суд зазначив, що заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті. Крім того, заходи забезпечення позову, згідно ст.158 ЦПК України, суд може скасувати з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Колегія суддів, перевіряючи оскаржуване судове рішення в межах доводів апеляційної скарги вважає, що підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції немає. Згідно ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам, у тому числі уповноваженим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку, а також зупинення дії рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання таких рішень Кабінету Міністрів України, індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також шляхом встановлення для Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень/актів. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів) Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України, його посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій. Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), до таких банків або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Майно (активи) або грошові кошти клієнта неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних або дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), можуть бути передані приймаючому або перехідному банку у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно (активи) або грошові кошти залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції". Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру. Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», у якій судом касаційної інстанції розтлумачено схожі правовідносини, - «забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду». Згідно змісту п.4 згаданої Постанови, - розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що: -між сторонами дійсно виник спір та -існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; -з`ясувати обсяг позовних вимог, -дані про особу відповідача, а також -відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Колегія суддів, відповідно до вказаних вище вимог закону та роз`яснень схожих за змістом правовідносин, перевіряючи: чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача; відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; а також беручи до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, - вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає. Як вбачається із виділених матеріалів цивільної справи, що надійшли на розгляд до апеляційного суду, 9.12.2019р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до ФОП ОСОБА_3 , Мостиської міської ради Львівської області, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у якому просив: -визнати протиправним та скасувати Рішення виконавчого комітету Мостиської міської ради Львівської області №128 від 05.08.2019 року «Про продовження терміну дії договору оренди про встановлення особистого строкового сервітуту частки території для розташування, обслуговування та експлуатації тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності в АДРЕСА_2 , приватному підприємцю ОСОБА_3 »; -визнати недійсним договір від 12.08.2019р. №5 про встановлення особистого строкового земельного сервітуту; -зобов`язати ФОП ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні проїздом шляхом демонтажу тимчасової споруди у АДРЕСА_2 ; судові витрати стягнути з відповідачів. Також, 09.12.2019р. ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Мостиської районної державної адміністрації, виконавчого комітету Мостиської міської ради та будь яким іншим фізичним та юридичним особам до вирішення справи по суті здійснювати будь які дії, спрямовані на оформлення, розгляд та затвердження паспорту прив`язки тимчасової споруди Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 у м. Мостиська на вул. Гайдамацькій у Львівській області. В обґрунтування зазначеної заяви вказував, що предметом даного позову є матеріально-правові вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Мостиської міської ради Львівської області за №128 від 05.08.2019 року «Про продовження терміну дії договору оренди про встановлення особистого строкового сервітуту частки території для розташування, обслуговування та експлуатації тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності в АДРЕСА_2 , приватному підприємцю ОСОБА_3 », визнання недійсним договору від 12.08.2019 року №5 про встановлення особистого строкового земельного сервітуту та зобов`язання усунути перешкоду користування проїздом шляхом демонтажу тимчасової споруди, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Вказує, що зазначене протиправне рішення та договір, який він просить суд визнати недійсним стали підставою для незаконного здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 , оскільки остання всупереч Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території Мостиської міської ради, затвердженого Рішенням Мостиської міської ради №22 від 15.08.2017 року, порушила процедуру отримання дозвільних документів та не маючи паспорта прив`язки, який є підставою для встановлення тимчасової споруди, здійснила встановлення такої тимчасової споруди у АДРЕСА_2 , чим порушила його права як власника суміжної з тимчасовою спорудою земельною ділянкою. Зазначає, що подання самої позовної заяви не може забезпечити йому захист порушених прав, адже в процесі судового розгляду даної справи, ФОП ОСОБА_3 фактично не позбавлена можливості виготовити паспорт прив`язки, тобто усунути порушення, яке зумовило протиправність оскаржуваного рішення та недійсність договору та, як наслідок, здійснення ФОП ОСОБА_3 , незаконної підприємницької діяльності та порушення прав ОСОБА_1 . Також покликається на те, що оскільки скасування рішення зумовлює недійсність договору, а недійсність договору спричиняє зобов`язання щодо демонтажу незаконно встановленої тимчасової споруди, а всі ці вимоги випливають з того, що відповідачкою ОСОБА_3 , не було виготовлено паспорта прив`язки, як того вимагає Порядок, вважає за необхідне забезпечити даний позов шляхом заборони вчинення дій. Із доводів позовної заяви, апеляційної скарги та інших матеріалів справи вбачається, що між сторонами дійсно виник спір чого ніким із учасників не заперечувалось та не спростовано. Також, слід вказати про те, що забезпечення позову, шляхом заборони відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Мостиської районної державної адміністрації, виконавчому комітету Мостиської міської ради та будь яким іншим фізичним і юридичним особам до вирішення справи по суті здійснювати будь які дії, спрямовані на оформлення, розгляд та затвердження паспорту прив`язки тимчасової споруди не може впивати на можливість виконання потенційного рішення суду про задоволення позову в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування Рішення виконавчого комітету Мостиської міської ради Львівської області №128 від 05.08.2019 року та визнання недійсним договору від 12.08.2019р. №5 про встановлення особистого строкового земельного сервітуту, оскільки рішення про задоволення позову в цій частині вимог буде виконане після набрання рішенням законної сили. Однак, що стосується третьої позовної вимоги та ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернулася до суду вцілому, то слід вважати, що невжиття заходів забезпечення, про які просив позивач може вплинути (істотно утруднити чи навіть зробити неможливим) на виконання потенційного рішення суду про задоволення позову в частині вимоги про зобов`язання ФОП ОСОБА_6 усунути перешкоди у користуванні проїздом шляхом демонтажу тимчасової споруди у АДРЕСА_2 , оскільки оформлення, розгляд та затвердження паспорту прив`язки тимчасової споруди Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на АДРЕСА_2, може створити нову, додаткову підставу законності встановлення тимчасової споруди, якої стосується спір та відповідно вплинути на виконання можливого рішення про задоволення позову в частині, про яку йшлося. Тому суд першої інстанції, зробив обґрунтований висновок про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову, про які просив позивач та застосування таких заходів забезпечення є адекватним, співмірним позовним вимогам та ефективним способом забезпечення даного позову. В решті доводи скарги стосуються вирішення спору між сторонами по суті і не можуть перевірятися на стадії вирішення питання про забезпечення позову та на вирішення такого процесуального питання не впливають. Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу ж суду першої інстанції, як таку, що відповідає обставинам, які мають значення та вимогам закону слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 10 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 07.08.2020р. Головуючий : Я.А. Левик Судді: Р.В. Савуляк М.М. Шандра