Ухвала КЦС ВС № 367/6836/13-ц

Ухвала Іменем України 05 серпня 2020 року м. Київ справа № 367/6836/13-ц провадження № 61-11039ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М., розглянув касаційну скаргу тимчасово виконуючого обов`язки голови правління Державної іпотечної установи Фролова Вячеслава Петровича на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 червня 2020 року про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Тренд Компані», товариства з обмеженою відповідальністю «Грифон Капітал», Державної іпотечної установи, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Наталія Олександрівна, товариство з обмеженою відповідальністю «Давір-Фінанс», публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Промекономбанк» про визнання договорів іпотеки майнових прав на нерухоме майно недійсними, ВСТАНОВИВ: У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 26 січня 2017 року позов залишено без задоволення. Не погоджуючись з указаним рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Рішенням апеляційного суду Київської області від 23 травня 2017 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 січня 2017 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки майнових прав на нерухоме майно, укладений 22 серпня 2013 року між ТОВ «Тренд Компані» та Державною іпотечною установою. Визнано недійсним договір іпотеки майнових прав на нерухоме майно, укладений 03 вересня 2013 року між ТОВ «Тренд Компані» та ПАТ «КБ «Промекономбанк», правонаступником якого за договором переуступки є ТОВ «Грифон Капітал». Вирішено питання судових витрат. 28 лютого 2020 року тимчасово виконуючим обов`язки голови правління Державної іпотечної установи Фроловим В. П. до Київського апеляційного суду подано заяву про ухвалення додаткового рішення, яким просить частково змінити рішення апеляційного суду Київської області від 23 травня 2017 року та відмовити у задоволенні апеляційної скарги в частині визнання недійсними договорів іпотеки майнових прав на нерухоме майно № 29/2.1-З від 22 серпня 2013 року та № 387 від 03 вересня 2013 року в частині передачі в іпотеку об`єкту незавершеного будівництва, об`єкта житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 3 939 100,00 грн та квартир і нежитлових приміщень загальною площею 2 022,72 кв.м, розташованих в об`єкті незавершеного будівництва житлового призначення, будівництво якого не завершено, та розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 червня 2020 року у задоволенні заяви тимчасово виконуючого обов`язки голови правління Державної іпотечної установи Фролова В. П. про ухвалення додаткового рішення у даній справі відмовлено. 24 липня 2020 року тимчасово виконуючого обов`язки голови правління Державної іпотечної установи Фролова В. П. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 червня 2020 року про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, заявник просить оскаржене судове рішенняскасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що під час апеляційного розгляду справи судом вирішено питання про відсутність права Державної іпотечної установи на земельну ділянку, що була передана в іпотеку на підставі договору іпотеки майнових прав на нерухоме майно від 22 серпня 2013 року та від 03 вересня 2013 року шляхом визнання цих договорів недійсними, але не вирішено питання про права Державної іпотечної установи на інші предмети іпотеки, а саме: об`єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; квартири та нежилі приміщення загальною площею 2022,72 кв.м., розташовані в об`єкта незавершеного будівництва житлового призначення, будівництво якого не завершено та розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які є окремими предметами іпотеки. У касаційній скарзі заявник зазначає, що під час розгляду справи судами встановлено, що в іпотеку передавалась земельна ділянка та об`єкт незавершеного будівництва, проте рішення апеляційного суду Київської області від 23 травня 2017 року не містить обґрунтування підстав визнання недійсним договору іпотеки майнових прав на нерухоме майно від 22 серпня 2013 року в частині передачі в іпотеку об`єкта незавершеного будівництва, квартир та нежилих приміщень, що знаходяться в об`єкті незавершеного будівництва. На думку заявника, рішенням апеляційного суду Київської області від 23 травня 2017 року вирішено питання лише щодо одного з трьох предметів іпотеки, визначених у договорі іпотеки майнових прав на нерухоме майно від 22 серпня 2013 року, а саме земельної ділянки. Щодо інших предметів іпотеки рішення судом не ухвалювалось. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання судового рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Отже, способом усунення неповноти рішення суду є ухвалення додаткового рішення і додаткове рішення може бути ухвалене лише у випадках і за умов, передбачених статтею 270 ЦПК України. Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у даній справі, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно позовної заяви позивачем було заявлено наступні вимоги: визнати недійсним Договір іпотеки майнових прав на нерухоме майно від 22 серпня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М., реєстровий номер №2291, укладений між ТОВ «Тренд Компані» та Державною Іпотечною установою; визнати недійсним Договір іпотеки майнових прав на нерухоме майно від 03 вересня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Н. О., реєстровий номер № 387, укладений між ТОВ «Тренд Компані» та ПАТ «КБ «Промекономбанк» правонаступник за договорами переуступки ТОВ «Грифон Капітал»; стягнути з ТОВ «Тренд Компані» на користь ОСОБА_1 судовий збір. У постанові від 10 жовтня 2019 року Верховний Суд, залишаючи без змін рішення апеляційного суду Київської області від 23 травня 2017 року, дійшов висновку, що апеляційний суд з дотриманням вимог статей 212-214, 316 ЦПК України 2004 року повно та всебічно з`ясував обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договорів іпотеки недійсними, оскільки ТОВ «Тренд Компані» неправомірно передало в іпотеку нерухоме майно, зокрема, належну на праві власності ОСОБА_1 земельну ділянку, без згоди останнього. Суд апеляційної інстанції, встановивши, що апеляційним судом вирішено питання щодо всіх заявлених позовних вимог, з приводу яких сторони подавали докази і давали пояснення, а зі змісту заяви представника Державної іпотечної установи вбачається, що він просить змінити по суті рішення суду апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених частиною першою статті 270 ЦПК України, воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви тимчасово виконуючого обов`язки голови правління Державної іпотечної установи Фролова В. П. про ухвалення додаткового рішення у даній справі. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою. Частиною четвертою статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою тимчасово виконуючого обов`язки голови правління Державної іпотечної установи Фролова Вячеслава Петровича на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 червня 2020 року про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Тренд Компані», товариства з обмеженою відповідальністю «Грифон Капітал», Державної іпотечної установи, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Наталія Олександрівна, товариство з обмеженою відповідальністю «Давір-Фінанс», публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Промекономбанк» про визнання договорів іпотеки майнових прав на нерухоме майно недійсними. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун