Постанова 4854 № 400/428/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 серпня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/428/19 Головуючий в І інстанції: Гордієнко Т.О. Дата та місце ухвалення рішення: 25.02.2020 р. м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді - доповідача - Шеметенко Л.П. судді - Стас Л.В. судді - Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (замінено правонаступником - ДПС у Миколаївській області), в якому, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просив: - визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.11.2018 року № 74944-17, від 10.12.2018 року № 74944-17, від 10.01.2019 року № 74944-17, від 18.02.2019 року № 74944-17, від 06.03.2019 року № 74944-17, від 20.05.2019 року № 32769-17, від 06.06.2019 року № 32769-17, від 13.08.2019 року № 48837-17, від 12.09.2019 року № 48837-17, від 03.10.2019 року № 48837-17, від 04.11.2019 року № 3144-10, від 12.12.2019 року № 3144-10; - видалити з інформаційної системи органу доходів і зборів відомості про наявність у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що зареєстровані в системі за № 74944-17, № 32769-17, № 48837-17, № 3144-10. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він з 01.11.2010 року зареєстрований як фізична особа-підприємець та станом на дату отримання вимог про сплату боргу є платником єдиного податку третьої групи без найманих працівників. Видами його діяльності серед інших є 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування, який згідно КВЕД-2010 включає діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів). 24.05.2013 року він отримав свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого та став обліковуватись в органах ДФС як фізична особа-підприємець з ознакою арбітражний керуючий, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 23.12.2013 року. Позивач вважає, що оскільки його діяльність як фізичної особи-підприємця за КВЕД включає діяльність арбітражних керуючих, то відсутні підстави вважати дану підприємницьку діяльність відмінною від незалежної професійної діяльності (арбітражного керуючого), а отже відсутні підстави для зобов`язання його вести подвійний облік доходів та витрат. При цьому, позивач зазначив, що, являючись ФОП з ознакою незалежної професійної діяльності, ним був нарахований та сплачений єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017 рік у сумі 8448 грн., а за 2018 рік - 9828,72 грн., тобто у повному обсязі виконано зобов`язання зі сплати єдиного внеску, а отже вимоги ДФС у Миколаївській області про сплату боргу є протиправними. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 року позов задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги Головне управління ДПС у Миколаївській області посилалось на те, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Апелянт вважає, що законодавець розмежовує платників єдиного внеску фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, тобто це є два різних платника єдиного внеску. Апелянт вважає, що в даному випадку відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 01.11.2010 року зареєстрований як фізична особа-підприємець. Основним видом його діяльності є діяльність у сфері права (код КВЕД 69.10), а також, зокрема, консультування з питань комерційної діяльності й керування (код КВЕД 70.22). 02.11.2010 року позивач взятий на облік платника податків, як фізична особа-підприємець та 08.11.2010 року - як платник єдиного внеску. 24.05.2013 року ОСОБА_1 отримав Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Згідно довідки від 23.12.2013 року № 1314020700062, позивач взятий на облік як фізична особа-підприємець, арбітражний керуючий. Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що позивач є самозайнятою особою, що здійснює незалежну професійну діяльність та зареєстрований фізичною особою підприємцем. За 2017 рік позивач самостійно нарахував та задекларував свої зобов`язання зі сплати єдиного внеску у сумі 8448,00 гривень, за 2018 рік - 9828,72 грн., що підтверджується наданими звітами про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску. Сплата сум єдиного внеску підтверджується наданими квитанціями (а.с.20-29). 16.11.2018 року відповідач сформував та направив позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ф-74944-17 на суму 15812,89 грн. Також відповідач сформував та направив позивачу наступні вимоги: 10.12.2018 року № 74944-17 - на суму 14993,83 грн., від 10.01.2019 року № 74944-17 - на суму 14174,77 грн., від 18.02.2019 року № 74944-17 - на суму 18270,07 грн., від 06.03.2019 року № 74944-17 - на суму 17351,97 грн., від 20.05.2019 року № 32769-17 - на суму 2450,45 грн., від 06.06.2019 року № 32769-17 - на суму 1532,39 грн., від 13.08.2019 року № 48837-17 - на суму 2450,45 грн., від 12.09.2019 року № 48837-17 - на суму 1532,39 грн., від 03.10.2019 року № 48837-17 - на суму 614,33 грн., від 04.11.2019 року № 3144-10 - на суму 2450,45 грн., від 12.12.2019 року № 3144-10 - на суму 1532,39 грн. Не погоджуючись з вказаними вимогами, вважаючи їх протиправними та незаконними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про їх скасування. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , вважає їх правильними та такими, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне. Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», арбітражні керуючі є суб`єктами незалежної професійної діяльності. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку встановлено нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI (далі - Закон №2464-VI). Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ передбачено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, що обрали спрощену систему оподаткування, а також самозайняті особи, зокрема, і арбітражні керуючі, які здійснюють незалежну професійну діяльність. Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Закон № 2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску. Позивач є платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, тобто є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI. Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 2464-VI облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом. Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону № 2464-VI). Відповідно до статті 5 Закону № 2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330, (далі - Порядок № 1162). Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку № 1162). Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 (пункт 3 розділу І Порядку № 1162). Згідно пункту 4 розділу ІІ Порядку № 1162, взяття на облік фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV). Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162). Суд встановив, що позивач як фізична особа-підприємець із 08.11.2010 року перебуває на обліку як платник єдиного внеску, що підтверджується повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску. Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №1162). Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» Порядок №1162 не передбачає. Крім того, пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб. Державний реєстр створюється для забезпечення, зокрема, ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації (частина перша статті 16 Закону № 2464-VI). Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац третій частини першої статті 20 Закону № 2464-VI). Відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац третій частини другої статті 20 Закону № 2464-VI). Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562, затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Положення №10-1), яке відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб. Системний аналіз норм Закону № 2464-VI та Положення № 10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Верховний Суд у рішенні від 02.09.2019 року у справі № 540/3939/19 залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року, дійшов висновку, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Закон № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачає. При цьому у вказаних рішеннях Суд дійшов висновку, що приписи пункту 16 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, про обов`язок формування та подання звіту фізичною особою-підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI. Суд зазначив, що особи, визначені цими пунктами, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати, а тому поєднання нормотворцем двох різних статусів платників єдиного внеску на рівні підзаконного нормативно-правового акта призводить до невідповідності норм Порядку положенням Закону. Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що хоча процедура щодо обліку платників єдиного внеску й була встановлена підзаконним нормативно-правовим актом, однак у частині визначення видів платників єдиного соціального внеску вона суперечить Закону № 2464-VI, тому немає підстав вважати, що дії органу, який використовував таку процедуру, узгоджуються з принципом належного врядування, оскільки надано перевагу приписам нормативно-правового акта, нижчому за ієрархією від указаного Закону. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було нараховано ОСОБА_1 єдиний внесок за період 2017-2018 років: як фізичній особі-підприємцю, в тому числі яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, та за цей же період і в тій же сумі нараховано єдиний внесок як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність, тобто позивачу нараховано єдиний внесок за один і той самий період у подвійному розмірі, що є неправомірним та суперечить вимогам чинного законодавства. Однак, як зазначалось вище, фізичні особи-підприємці, а також особи, які провадять незалежну професійну діяльність, є окремими платниками єдиного внеску, та враховуючи, що позивач не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник, таке нарахування контролюючим органом єдиного внеску позивачу колегія суддів вважає необґрунтованим. У період перебування позивача на обліку як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця відповідач не повинен здійснювати нарахування йому єдиного внеску як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність. Згідно наданих позивачем квитанцій, ним було сплачено за спірний період суми єдиного внеску, як фізичною особою-підприємцем. Зазначене підтверджується також доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов. Так, з поданого відзиву вбачається, що позивачем щоквартально здійснюється сплата єдиного внеску, у зв`язку з чим, за результатами коригувань щоквартальних нарахувань, сума заборгованості позивача була зменшена. Враховуючи все вищезазначене колегія суддів приходить до висновку, що спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.11.2018 року № 74944-17, від 10.12.2018 року № 74944-17, від 10.01.2019 року № 74944-17, від 18.02.2019 року № 74944-17, від 06.03.2019 року № 74944-17, від 20.05.2019 року № 32769-17, від 06.06.2019 року № 32769-17, від 13.08.2019 року № 48837-17, від 12.09.2019 року № 48837-17, від 03.10.2019 року № 48837-17, від 04.11.2019 року № 3144-10, від 12.12.2019 року № 3144-10 прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню, як вірно встановлено судом першої інстанції. Позивач у своєму позові також просив видалити з інформаційної системи органу доходів і зборів відомості про наявність у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що зареєстровані в системі за № 74944-17, № 32769-17, № 48837-17, № 3144-10. Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що з метою повного захисту прав позивача, з огляду на встановлення в ході розгляду даної справи протиправності дій відповідача щодо визначення позивачу боргу зі сплати єдиного внеску, що не спростовано відповідачем, необхідним є зобов`язання відповідача видалити з ІКПП ОСОБА_1 дані про наявність боргу з ЄСВ, що існувала станом на день складання вимоги № 3144-10 від 12.12.2019 року. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення. За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 06.08.2020 р. Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Л.В. Стас Суддя: І.О. Турецька