Постанова Київський апеляційний суд № 369/12960/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 липня 2020 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А., за участю: захисника адвоката Ковбасюка В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 4 листопада 2019 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, В С Т А Н О В И Л А: Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що 24 вересня 2019 року о 14.25 год. керував автомобілем марки «Opel Omega» державний номерний знак НОМЕР_1 в с. Неграші Києво-Святошинського району Київської області з ознаками наркотичного сп`яніння (порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло, неприродна блідість обличчя), від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився у присутності двох свідків - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що з винесеною постановою не згоден, та вважає її такою, що підлягає скасуванню. Так апелянт зазначає, що 24 вересня 2019 року в Києво-Святошинському районі поблизу населеного пункту села Негроші транспортний засіб, яким він керував - автомобіль Opel Omega номерний знак НОМЕР_2 , зупинила патрульна поліція. На його питання щодо причин зупинки інспектор не відповів, а пішов обходити транспортний засіб для їх виявлення. Підстава була вигадана на місці. Інспектор повідомив про,нібито погану видимість номерного знаку. Вказані обставини одразу викликали сумніви в об`єктивності працівників поліції та наявності реальних підстав для зупинки. Згодом були безпідставні прохання відкрити капот автомобіля та звірити номера вузлів та агрегатів, що і було виконано. Переконавшись, що з транспортним засобом все у порядку, інспектор почав натякати на хабар, сказавши, що процедура перевірки відбувалась не на камеру, показуючи при цьому порожню внутрішню кишеню верхнього одягу. Після чого, інспектор взяв його документи на автомобіль і, сказавши, що йому потрібно щось перевірити, не пояснивши при цьому, що саме, пішов у свій службовий автомобіль. Після деякого часу очікування, він ( ОСОБА_1 ) сам підійшов до машини поліції та сказав, що поспішає, бо до зупинки він прямував на роботу, де його чекали з важливими комплектуючими до робочого проекту. Після того, як інспектор почув, що він поспішає, то вийшов із службової машини та запропонував проїхати з ними для проходження огляду відповідно до встановленого порядку, на що він відповів, що готовий пройти експертизу на місці, але отримав відмову. Він ( ОСОБА_1 ) дійсно дуже поспішав, бо завжди ставиться відповідально до своєї роботи та не звик примушувати керівництво чекати. В той час на підприємстві сталася надзвичайна ситуація, вирішення якою потребувало його особистої присутності, що підтверджується відповідною довідкою. З посиланням на ст. 18 КУпАП, апелянт зазначає, що перебував у стані крайньої необхідності, а відтак не скоював адміністративне правопорушення. Як наголошує апелянт, інспектор поліції з самого початку не мав причин зупинки його транспортного засобу, а придумував їх на місці, знаходячи кожен раз різні підстави, придираючись до кожної дрібниці. Крім цього йому ( ОСОБА_1 ) не були озвучені ознаки, згідно з якими була необхідність проведення огляду. Інспектор поліції склав відносно нього протокол про адміністративні правопорушення, вилучив його водійське посвідчення та видав йому тимчасовий дозвіл на право користування транспортним засобом за відсутності жодних ознак, на які посилався інспектор, не було. Наркотичних засобів він не вживав. Свідкам при цьому також не називалися жодні ознаки стану наркотичного сп`яніння. Направлення на медичний огляд здійснювалося вже після оформлення протоколу, оскільки направлення було складено об 14.50 год. в той час, як протокол вже було складено о 14.45 год. На думку апелянта, вказані обставини свідчать про явно упереджене ставлення до нього з боку інспекторів поліції. Окрім того, як зазначає апелянт, протягом всього часу спілкування з інспекторами поліції умисно не велась відеофіксація. У зв`язку з цим, на думку апелянта, на даний момент у суду не має змоги об`єктивно встановити всі обставини справи. Також, як зазначає апелянт, судом не викликалися свідки. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що, всупереч вимог п. 7 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів пре адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожньогс руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» у протоколі є явні виправлення в графі «місце проживання», де ручкою іншого кольору виправлено назву населеного пункту, що є неприпустимим. Апелянт наголошує на тому, що суд визнав його вину фактично на підставі складених матеріалів поліції, без виклику свідків, не було взято до уваги, що письмові пояснення свідків складено одним почерком самого інспектора. Не взято до уваги, що у матеріалах справи відсутня відеофіксація, яка зазвичай присутня у даній категорії справ. При цьому, апелянт вказує, що місцевим судом справу розглянуто не всебічно, порушено принцип презумпції невинуватості, і суд не може ініціювати дослідження доказів обвинувачення, та не може брати на себе функцію в доказуванні обґрунтованості прийнятого працівниками патрульної поліції рішення, та самостійно виправдовувати протокол, складений працівниками поліції. До апеляційної скарги також було подане клопотання про передачу справи на розгляд трудового колективу. В судові засідання ОСОБА_1 з`явився 10 січня 2020 року та 7 лютого 2020 року. Проте у вказані дні судовий розгляд відкладено за клопотанням ОСОБА_1 про надання йому часу для пошуку захисника. У подальшому ОСОБА_1 в судові засідання не з`являвся, як і його захисник, яка представилась у телефонному режимі адвокатом Дубиною О.О. В судовому засіданні 23 червня 2020 року за клопотанням захисника Ковбасюк В.А. розгляд відкладений для надання часу захиснику для ознайомлення з матеріалами справи. В судове засідання 20 липня 2020 року ОСОБА_1 в черговий раз не з`явився. Захисник Ковбасюк В.А. в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити клопотання та передати справу на розгляд трудового колективу за місцем роботи ОСОБА_1 . При цьому захисник зазначив про те, що ОСОБА_1 , дійсно поспішав у той день на роботу, де виникла аварія. У ОСОБА_1 не було жодних ознак будь-якого сп`яніння, тим більше, він повідомив, що сам пройде такий огляд. Директор підтримав клопотання ОСОБА_1 про передачу матеріалів для розгляду трудового колективу. Заслухавши доповідь головуючого, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримані. Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, встановлених судом, суд першої інстанції послався на наявні у справі та досліджені докази, а саме: відомості, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ № 200358 від 24 вересня 2019 року, письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в присутності яких водій ОСОБА_1 відмовився 24 вересня 2019 року від проходження огляду на стан сп`яніння, направлення на такий огляд та відео, на якому зафіксований факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння (ас. 10). З таким висновком суду першої інстанції погоджується й суд апеляційної інстанції. Згідно з п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 200358 від 24 вересня 2019 року, складеного щодо ОСОБА_1 , останній 24 вересня 2019 року о 14.25 год. в с. Неграші Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_1 керував автомобілем марки «OpelOmega» державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння (порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло, неприродна блідість обличчя). Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. У графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 власноручно зазначив, що «з думкою поліції не згодний. Відмовився проходити медогляд з причини ЧП на виробництві та з відсутність часу на такі дії, так як вирішив, що його стан тверезий. Т . з. залишає на місці без порушень». З переглянутого відеозапису з нагрудного відеореєстратора, який міститься у матеріалах справи, вбачається, що у присутності двох свідків інспектор патрульної поліції пояснює, що був зупинений автомобіль, у водія якого під час спілкування були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, та, звертаючись до водія, пропонує йому пройти огляд для визначення стану наркотичного сп`яніння у лікаря - нарколога у найближчому медичному закладі, на що ОСОБА_1 зазначає, що він дуже поспішає по робочим питанням. він пропонує не їхати до медичного закладу, що він самостійно після того, як вирішить робочі питання, обов`язково звернеться до медичного закладу (ас. 5). Таким чином, обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та встановлені під час розгляду справи в суді першої інстанції, знайшли своє підтвердження відеозаписом подій, який є об`єктивним доказом у справі, незалежним від суб`єктивного сприйняття будь-якої особи, на якому зафіксовано обставини, які спростовують доводи апеляційної скарги та пояснення його захисника в суді апеляційної інстанції щодо обставин події. При цьому апеляційний суд враховує, що наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 9 листопада 2015 року за № 1452/735 затверджена Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду. Вказаною Інструкцією визначено, що ознаками алкогольного сп`яніння є: · запах алкоголю з порожнини рота; · порушення координації рухів; · порушення мови; · виражене тремтіння пальців рук; · різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; · поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Розділу 1 Інструкції). Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: · наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); · звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; · сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; · почервоніння обличчя або неприродна блідість (п. 4 Розділу 1 Інструкції) Тобто, працівник поліції може встановити тільки ознаки виду сп`яніння. Перебування особи безпосередньо у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, встановлюється відповідно до положень ст. 266 КУпАП та зазначеної Інструкції. Відповідно до наявних у справі даних працівниками поліції у ОСОБА_1 встановлені ознаки: порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, що розцінено поліцейськими як ознаки наркотичного сп`яніння у водія, про що зазначено як у направленні на огляд, так і у протоколі про адміністративне правопорушення (ас. 1, 4). Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп`яніння, а також дії поліцейського в разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені статтею 266 КУпАП, пунктом 6, 7 Розділу 1, Розділами П та Ш Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року за № 1452/735. Згідно з п. п. 8, 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 9 листопада 2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Встановивши у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, з метою підтвердження або спростування стану сп`яніння працівник поліції запропонував ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння, на що останній відмовився. Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що направлення водія на проходження огляду на стан сп`яніння виписане після оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, є слушними, проте не впливають на висновок суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, встановлених судом. Окрім того, сам бланк направлення (додаток 1 до Інструкції) не містить будь-яких даних щодо відмови водія від проходження огляду у медичному закладі, у зв`язку з чим, навіть, відсутність вказаного направлення не є беззаперечним доказом порушення з боку працівника поліції порядку направлення водія для огляду на стан наркотичного сп`яніння, та не спростовує порушення п. 2.5 ПДР України водієм транспортного засобу, щодо якого є підстави вважати, що він перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також не тягне за собою безумовне скасування прийнятого судового рішення. Окрім того, з відеозапису вбачається, що на вимогу працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі ОСОБА_1 відповів відмовою. Доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис проведено не за весь час виявлення та фіксування правопорушення, а лише декілька секунд, з якого вбачається лише пропонування ОСОБА_1 працівником поліції у присутності двох свідків пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, від чого він відмовився, є слушними. Проте, жодним чином не спростовують обставини відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, що не заперечується й самим ОСОБА_1 як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і в апеляційній скарзі. Посилання в апеляційній скарзі на те, що у протокол внесені зміни в графу «місце проживання (перебування)» є слушними, разом з тим, вказані виправлення свідчать про уточнення назви міста проживання ОСОБА_1 та жодним чином не впливають на доведеність його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення. Наданий до суду першої інстанції сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду від 2 листопада 2019 року (ас. 9), не може бути взятий до уваги, оскільки відповідно до ч.4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. В даному ж випадку огляд проведений більше ніж через місяць. За обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, не встановлено з боку працівників патрульної поліції порушення порядку направлення водія для огляду на стан наркотичного сп`яніння, які б слугували безумовною підставою для скасування судового рішення. Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 перебував у стані крайньої необхідності, відмовляючись від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі та довідка ТОВ «ЖКГ Лівобережжя», не можуть бути взяті до уваги, оскільки будь-яких об`єктивних доказів на підтвердження зазначених обставин а ні ОСОБА_1 , а ні його захисником суду апеляційної інстанції не надано, і, окрім того, не підтверджено повноваження ОСОБА_1 як головного інженера в ТОВ «ЖКГ Лівобережжя». Що стосується клопотання ОСОБА_1 про передачу матеріалів трудовому колективу ТОВ «ЖКГ Лівобережжя», то, на переконання апеляційного суду, воно не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до ст. 21 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу. Під час апеляційного розгляду стороною захисту не надано будь-яких документів, в т.ч. протоколу загальних зборів колективу ТОВ, в якому, нібито, працює ОСОБА_1 , клопотання вказаного колективу про те, що колектив ТОВ згоден взяти на поруки ОСОБА_1 , а також не надано переконливих доказів, які б свідчили про доцільність та можливість застосування до ОСОБА_1 положень ст. 21 КУпАП. Окрім того, за наявності відомостей про те, що ОСОБА_1 працює головним інженером вказаного підприємства, тобто, є посадовою особою, то статтею 21 КУпАП передбачена пряма заборона для прийняття такого рішення. Окрім того, відповідно до матеріалів справи та встановлено під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 вчинив грубе порушення порядку користування спеціальним правом - правом керуванням транспортними засобами. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. З огляду на викладене під час апеляційного розгляду справи не встановлена невідповідність постанови місцевого суду вимогам закону, матеріалам чи обставинам справи, а всі обставини вчинення адміністративного правопорушення місцевим судом досліджені повно та об`єктивно, у зв`язку з чим апеляційний суд доходить висновку, що постанова судді місцевого суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, та підстави для її скасування відсутні, а, відтак, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, - П О С Т А Н О В И Л А : Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 листопада 2019 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду М.А. Васильєва