Постанова 4805 № 274/4844/17

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №274/4844/17 Головуючий у 1-й інст. Замега О. В. Категорія 20 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Шевчук А.М., Талько О.Б. з участю секретаря судового засідання Драч Т.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №274/4844/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Якименко Олексій Олексійович на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 березня 2020 року, як постановлена суддею Корбут В.В. у м. Бердичів в с т а н о в и в: У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення вимог від 18.02.2019 року, просила визнати недійсним договір купівлі-продажу частини будинку від 22 грудня 2007 року, зареєстрований в реєстрі № 09912 та в ДКП «Бердичівському МБТІ» в книзі № 6, запис № 1 від 13 лютого 2008 року, який укладено між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо купівлі-продажу 1/2 ідеальної частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 лютого 2020 рокупозов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 22 грудня 2007 року, зареєстрований в реєстрі № 09912 та в ДКП «Бердичівському МБТІ» в книзі № 6, запис № 1 від 13 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про купівлю-продаж 1/2 ідеальної частини житлового будинку АДРЕСА_1 . 18 лютого 2020 року представник позивача ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені під час розгляду справи витрати на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 березня 2020 року у складі головуючого судді Корбута В.В. у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення відмовлено. У поданій апеляційній скарзі, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Якименко О.О., посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 березня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що висновок суду про неможливість ухвалити додаткове рішення через звільнення у відставку судді Замеги О.В., який ухвалював рішення по суті спору, є помилковим та таким, що не відповідає засадам і завданням цивільного судочинства. Крім того, суддя Корбут В.В. в порядку п.13 ч.33 ЦПК України був визначений головуючим у даній справи, а тому мав усі повноваження для ухвалення додаткового рішення. А тому вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідачі не скористалися. В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 та його представник просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом під час розгляду справи було встановлено, що 10 лютого 2020 року Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області у складі головуючого судді Замеги О.В. ухвалено у справі рішення по суті спору між сторонами. 18 лютого 2020 року представник позивача ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у даній цивільній справі. Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 лютого 2020 року визначено суд у складі головуючого судді Корбута В.В. для розгляду вищевказаної заяви. Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що при автоматизованому розподілі для розгляду цієї заяви визначено суд у складі головуючого судді Корбута В.В., відмінному від суду у складі судді Замеги О.В., який головував під час розгляду цієї справи та за результатами розгляду якої ухвалив рішення по суті спору між сторонами. Утворити той самий склад суду, який ухвалював рішення у справі, було неможливо з підстав відсутності у штаті суду (на час надходження до суду заяви про ухвалення додаткового рішення) судді Замеги О.В., який рішенням Вищої ради правосуддя від 11.02.2020 року звільнений у відставку. Вказане, на думку районного суду, з огляду на приписи статті 270 ЦПК України, унеможливлює ухвалення додаткового рішення у цій справі. Такий висновок суду є помилковим виходячи з наступного. Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Згідно із ч. 3 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Стаття 270 ЦПК України не встановлює беззаперечного обов`язку ухвалення додаткового рішення виключно в такому самому складі суду (суддів), що ухвалив рішення, оскільки законодавець використовує формулу «суд, що ухвалив рішення», що означає суд як інституцію, а не конкретних суддів. Головне значення додаткового рішення полягає в забезпеченні повного та всебічного розгляду справи шляхом процесуального виправлення недоліків, допущених судом унаслідок неналежного виконання вимог ч. 1 ст. 264 ЦПК України. Процесуальна можливість ухвалення судом додаткового рішення у складі, відмінному від складу судді, що ухвалив рішення у справі, забезпечена, зокрема, приписами п. 19 Положення про автоматизовану систему документообігу суду в редакції, затвердженій рішенням Ради суддів України від 12 квітня 2018 року № 16, що дозволяє проводити автоматизований розподіл заяви про ухвалення додаткового рішення у разі відсутності раніше визначеного в судовій справі головуючого судді (судді-доповідача). Крім того, ч. 3 ст. 270 ЦПК України встановлено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Таким чином, цивільний процесуальний закон не забороняє визначеним при автоматичному розподілі суддям знайомитися з матеріалами справи, у тому числі з дослідженими при судовому розгляді доказами, прослуховувати записи технічної фіксації судового процесу, уточнювати певні питання в учасників справи, яких у разі необхідності суд може викликати в судове засідання (ч. 4 ст. 270 ЦПК України). Крім того, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі від 16 грудня 1992 року «Жоффр де ля Прадель проти Франції»). При таких обставинах, приймаючи до уваги викладене та з огляду на принцип верховенства права, колегія суддів приходить до висновку, що не є допустимим занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог, оскільки забезпечення реального доступу до правосуддя є одним із основних обов`язків держави (Постанова Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі №759/9300/13-ц (провадження № 61-35409св18). Однак, суд першої інстанції зазначене не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що відсутність головуючого судді, що ухвалював у справі судове рішення, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Відповідно до п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З наведеного вбачається, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Якименко Олексій Олексійович, задовольнити. Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 березня 2020 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 05 серпня 2020 року. Головуючий: Судді: