Постанова Дніпровський апеляційний суд № 180/2434/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4652/20 Справа № 180/2434/19 Головуючий у першій інстанції: Тананайська Ю. А. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2020 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В., при секретарі Догоновій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 28 січня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків, ВСТАНОВИЛА: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 11 листопада 2004 року з ним стався нещасний випадок на виробництві, в результаті якого він отримав перелом виростків великогомілкової кістки та головки малогомілкової кістки. Внаслідок отриманої виробничої травми при первинному огляді МСЕК від 10 листопада 2008 року позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності 15%. Крім того, позивач працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійні захворювання. Довідкою МСЕК від 17 жовтня 2019 року позивачу з 24 вересня 2019 року встановлено третю групу інвалідності та 65% втрати професійної працездатності первинно, з який первинно 50% втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням та повторно 15% втрати професійної працездатності у зв`язку із травмою на виробництві у 2004 році. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він змушений тривалий час проходити численні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури, лікування. Тому, позивач просив стягнути з відповідача 180273,60 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків, без утримання податку з доходів фізичних осіб. Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 28 січня 2020 року частково задоволено позовні вимоги, вирішено стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб; стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення в частині розміру стягнутої суми відшкодування моральної шкоди, збільшивши суму з 20000,00 грн. до 180273,60 грн. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що у Марганецькому гірничо-збагачувальному комбінаті, який з 12.01.1996 року було перетворене у Відкрите акціонерне товариство Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат, а з 07.04.2011 року було перейменоване на Публічне акціонерне товариство Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат ОСОБА_1 працював з 20.09.1988 року по 30.11.1988 року за спеціальністю підземний гірник, з 19.08.1991 року по 19.11.1992 року за спеціальністю підземний гірник очисного забою, з 05.04.1993 року по 04.08.2000 року за спеціальністю підземний гірник очисного забою, з 01.07.2003 року по 09.06.2005 року за спеціальністю підземний гірник очисного забою, з 17.10.2005 року по 16.10.2018 року за спеціальністю підземний гірник очисного забою, що підтверджується трудовою книжкою позивача (а.с.45-51). Згідно актів форми Н-5 та Н-1 № 52/3 від 14 листопада 2004 року, 11 листопада 2004 року о 21-10 год. з ОСОБА_1 при виконанні трудових обов`язків стався нещасний випадок: сталося перекидання кінцевого барабану зі зміщенням у сторону, внаслідок чого позивач отримав травму голені лівої ноги (а.с.28-35). Згідно висновку МСЕК від 09.06.2010 року при первинному огляді позивачу встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв`язку з виробничою травмою (а.с. 32). Згідно виписки з акта огляду МСЕК від 10.11.2008 року, ОСОБА_1 встановлено 15 % втрати професійної працездатності первинно у зв`язку із травмою на виробництві від 11.11.2004 року (а.с.40). З п.17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23 липня 2019 року вбачається, що ОСОБА_2 працюючи на підприємстві відповідача отримав професійне захворювання, у зв`язку з тривалою роботою в умовах дії шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту, неефективність засобів індивідуального захисту. Відповідно п.18 Акту, причиною виникнення хронічного професійного захворювання визначено, що еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 6 дБ перевищував нормативні параметри вимог ДСН 3.3.6.039-99 Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації і складав 82 дБ при нормативному значенні 76 дБ; маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну складала 40 кг при допустимому значенні - до 30 кг, робоча поза - незручна 57,3% при допустимому значенні - 25% згідно з Державними санітарними нормами та правилами Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затверджених наказом МОЗ України від 08.04.2014 року №248; концентрація в повітрі робочої зони перевищувала нормативні значення згідно ГОСТ 12.1.005-88 Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны»: в 2,9 рази по вмісту пилу (5,88 мг/м3 при нормативному значенні - 2,0 мг/м3), в 1,66 рази по вмісту оксиду марганцю (0,498 мг/м3 при нормативному значенні - 0,3 мг/м3); еквівалентний рівень шуму на 7 дБА перевищував нормативні параметри вимог ДСН 3.3.6.037-99 Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку і складав 87 дБА при нормативному значенні 80 дБА (а.с.22-25). 17 жовтня 2019 року при повторному огляді, згідно висновку МСЕК позивачу встановлено всього 65% втрати професійної працездатності: первинно 30% вібраційна хвороба, 10% радикулопатія, 5% ХОЗЛ, 5% туговухість в зв`язку з професійними захворюваннями та повторно 15% внаслідок виробничої травми 2004 року, встановлено третя група інвалідності, з наступним переоглядом 01.09.2020 року (а.с.41). Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Згідно ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що позивач зазнав ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ним трудових обов`язків в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача, з 20.09.1988 року по 16.10.2018 року, що становить 23 роки 09 місяців, у зв`язку з чим отримав 65% втрати професійної працездатності; встановивши, що третю групу інвалідності позивачу присвоєно на строк по 01.09.2020 року, - місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди, яка спричинена втратою здоров`я, отриманням професійного захворювання під час перебування в трудових стосунках з відповідачем. При визначенні розміру компенсації спричиненої позивачу моральної шкоди колегія виходить зі ступеню, тривалості та характеру моральних переживань, що пов`язані з перенесенням позивачем фізичного болю, необхідністю відвідувати медичні заклади та проходити діагностику і лікування, необхідністю вжиття позивачем додаткових зусиль для організації свого життя у зв`язку зі встановленням групи інвалідності та частковою втратою працездатності. Крім того, колегія приймає до уваги, що третя група інвалідності встановлена позивачу тимчасово - по 01.09.2020 року. Враховуючи наведене, колегія дійшла висновку, що розмір моральної шкоди у сумі 20000,00грн. є заниженим, тому, з урахуванням вимог справедливості, співмірності та розумності, наявні підстави для зміни оскаржуваного рішення, збільшення присудженої до стягнення моральної шкоди до 80000,0 грн. Крім того, в оскаржуваному судовому рішенні місцевим судом неправильно визначено розмір судового збору, тому рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині розміру стягнутого з АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судового збору, зменшивши його з 840,80 грн. на 373,15 грн. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 28 січня 2020 рокув частині розміру стягнутої з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, змінити з 20000,00 грн. на 80000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп.; та в частині розміру стягнутого з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судового збору змінити з 840,80 грн. на 373 (триста сімдесят три) грн. 15 коп. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Судді