Постанова КАС ВС № 520/17677/14-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 серпня 2020 року м. Київ справа № 520/17677/14-а адміністративне провадження № К/9901/11853/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Дашутіна І.В., суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М., розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на постанову Київського районного суду міста Одеси від 04 вересня 2015 року у складі суду Луняченка В.О. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року у складі колегії суду: Скрипченка В.О. (головуючий), Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В. у справі №520/17677/14-а за позовом ОСОБА_1 до Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про скасування постанови про накладення штрафу, ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, в якому просила визнати неправомірними дії головного державного виконавця та скасувати постанову №В-4/133 від 18.07.2012 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 170 гривень за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення.

2. Постановою Київського районного суду міста Одеси від 04 вересня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено. 2.1. Визнано неправомірними дії державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Шевчука А.М. про накладення штрафу за невиконання рішення без поважних причин. Скасовано постанову №В-4/133 від 18.07.2012 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 170 гривень за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення винесене державним виконавцем Першого Київського ВДВС Одеського МУЮ Шевчуком А.М.

3. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року постанову Київського районного суду міста Одеси від 04 вересня 2015 року залишено без змін.

4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено: 4.1. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15.07.2010 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відновити в`їзд на ділянку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , шириною 3,47 м.; відновлено у подальшому ширину тупикового проїзду від в`їзду на ділянку ОСОБА_2 , довжиною 21,64 м., до існуючої ширини в`їзду до тупикового проїзду. Накладено на ОСОБА_1 земельний сервітут щодо надання ОСОБА_2 права вільного доступу та проходу через земельну ділянку ОСОБА_1 , до зовнішніх стін прибудови «б-7» та приміщення 4-2 літ. «Б-1», шириною 1 м., з влаштуванням проходу і розподільчої огорожі біля кута прибудови літ. «б-7». Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_2 у встановленні й обслуговуванні кровлі та системи водовідводу з їх даху, будування вимощення до зовнішніх стін прибудови літ. «б-7», приміщення 4-2 літ. «Б-1» та влаштування проходу через розподільчу огорожу до зовнішніх стін своєї будівлі. 4.2. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 20.10.2010 рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.07.2010 було змінено. Зобов`язано ОСОБА_1 , перенести огорожу на межі земельних ділянок АДРЕСА_2 , які належать на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в сторону земельної ділянки ОСОБА_1 , на ширину 0,5 м., довжиною 10,35 см. до кута прибудови «б-7». Виконання робіт з переносу огорож, згідно з рішенням суду, накладено на ОСОБА_1 . В іншій частині рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.07.2010 у від 15.07.2010 залишено без змін. 4.3. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26.10.2010 виправлено описку у рішенні Апеляційного суду Одеської області від 20.10.2010 в частині зобов`язання ОСОБА_1 , перенести огорожу на межі земельних ділянок АДРЕСА_2 , які належать на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в сторону земельної ділянки ОСОБА_1 , на ширину вказавши замість - « 0,5 м.», вірне - « 1,02 м.», довжиною 10,35 см. до кута прибудови «б-7». 4.4. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 28.02.2011 рішення Апеляційного суду Одеської області від 20.10.2010 залишено без змін. 4.5. Постановами головного державного виконавця Першого Київського відділу ДВС ОМУЮ від 19.07.2011 та від 09.12.2011 Шевчука А.М. було відкрито три виконавчих провадження: ВП №27745774, ВП №30356975 та ВП №27746478 щодо примусового виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.07.2010 і рішення Апеляційного суду Одеської області від 20.10.2010. 4.6. 18 липня 2012 року за невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення суду, державним виконавцем винесено постанову №В-4/133 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 170 грн.

5. Вважаючи дії державного виконавця та постанову про накладення штрафу протиправною та незаконною позивач звернулася до суду з зазначеним позовом.

6. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що відповідач діяв не в межах та не у спосіб, визначений законодавством, відтак необґрунтовано наклав на позивача штраф за невиконання рішення суду. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

7. Відповідач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву залишити без розгляду.

9. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судом першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права.

10. Скаржник наголошує, що судами попередніх інстанції дана невірна оцінка обставинам справи, оскільки, судами порушена предметна підсудність та зазначений спір не має розглядатись за правилами адміністративного провадження. 10.1. Крім того, скаржник зазначає про пропуск строку звернення позивача до суду та вважає, тому позовна заява має бути залишена без розгляду. 10.2. Також вказує, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови діяв у межах та у спосіб визначений законом.

11. Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. 11.1. На обґрунтування заперечення вказує, що оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

12. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

14. Згідно зі статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов`язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

15. Учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання (стаття 7 Закону України «Про виконавче провадження»).

16. Пунктом 12 частини 3 статті 11, пунктом 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання. Державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

17. Статтею 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що для з`ясування та роз`яснення питань, які виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання. Як експерт або спеціаліст, може бути запрошена будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі. Експерт або спеціаліст зобов`язаний надати письмовий висновок, а суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові державного виконавця, а також надати усні рекомендації щодо дій, які виконуються за його присутності.

18. З пункту 2.9 Розділу 2 «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802, вбачається, що для з`ясування та роз`яснення питань, які виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), для оцінки майна (майнових прав) - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання, а також у разі потреби - перекладача. У постанові про призначення експерта або спеціаліста, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання зазначаються питання, на які ці особи повинні надати письмовий висновок (звіт), або вид та характеристика майна, яке необхідно ідентифікувати, оцінити тощо, строки здійснення відповідних дій.

19. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою головного державного виконавця Першого Київського ВВС ОМУЮ Шевчука А.М. від 26.06.2012 було залучено спеціалістів ПП «Фірми «Меридіан-Р» для з`ясування, яким чином повинно бути виконане рішення суду. Цією постановою було призначено спеціаліста ПП «Фірми «Меридіан-Р» - Ольховського В.М., якому необхідно було встановити можливість виконання вимог, викладених у виконавчих листах за рішеннями судів, згідно з якими ОСОБА_1 було зобов`язано вчинити відповідні дії та встановити межові знаки на спільній межі між ділянками АДРЕСА_2 , та між земельною ділянкою АДРЕСА_3 , та проїзною дорогою.

20. Постановою головного державного виконавця Першого Київського ВДВС ОМУЮ від 05.07.2012 було залучено спеціалістів Української державної науково-виробничого інституту зйомок міста та геоінформатики ім. А.В. Шаха «УкрГЕОІНФОРМ» для з`ясування, яким чином повинно бути виконане рішення суду та встановити можливість виконання ОСОБА_1 вимог, викладених у виконавчих листах за рішеннями судів, згідно з якими її було зобов`язано вчинити відповідні дії та встановити межові знаки на спільній межі між ділянками та проїзною дорогою.

21. Незважаючи на відсутність висновків спеціалістів, залучених для вирішення питання про встановлення можливості виконання рішення суду, державний виконавець, за участю залучених спеціалістів та сторін виконавчого провадження 10.07.2012 склав акт про винос в натурі меж земельних ділянок, та запропонував ОСОБА_1 до 17.07.2012 в добровільному порядку виконати рішення суду, відповідно до вказаного акту.

22. ОСОБА_1 зверталась 13.07.2012 до державного виконавця із листом про незгоду із виносом в натурі меж земельної ділянки та необхідністю висновків залучених спеціалістів. Проте, 18.07.2012 державний виконавець Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Шевчук А.М. виніс постанову №В-4/133 від 18.07.2012 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 170 гривень за невиконання без поважних причин рішення суду.

23. Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що спеціаліст Ольховський В.М. у своєму звіті від 19.07.2012 звернув увагу на те, що згідно з державним актом, площа земельної ділянки ОСОБА_1 становить 0,0297 га, після виносу в натурі, згідно з рішенням суду від 15.07.2010, площа ділянки ОСОБА_1 становить 0,0286 га, спільна межа не співпадає з винесеною межею за постановою Першого Київського ВДВС ОМУЮ від 26.06.2012, спільна межа земельних ділянок знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_1 і зменшує площу її земельної ділянки на 11 кв.м.

24. Технічний звіт ПП «Фірми «Меридіан-Р» був виготовлений 16.07.2012, наданий до ДВС 19.07.2012. Технічний звіт Одеського відділення Українського державного науково-виробничого інституту зйомок міста та геоінформатики ім. А.В. Шаха був виготовлений 30.07.2012, однак дані відсутні, коли саме він був наданий до ДВС.

25. З огляду на викладене, станом на час винесення оскаржуваної постанови (18.07.2012) були відсутні звіти спеціалістів, яки були залучені самим державним виконавцем для встановлення можливості виконання рішення суду.

26. Аналіз наведених норм та встановлених судами попередніх інстанції обставин дає підстави вважати, що відповідач діяв не на підставі, поза межами та не у спосіб, визначений законом.

27. Тому, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що дії державного виконавця та постанова від 18.07.2012 №В-4/133 є протиправною та підлягає скасуванню.

28. Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

29. Доводи відповідача про порушення судами попередніх інстанцій предметної підсудність та твердження, що зазначений спір не має розглядатись за правилами адміністративного провадження є безпідставними та відхиляються судом.

30. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

31. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

32. Згідно з частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

33. Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені й Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

34. Водночас частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

35. З урахуванням вищенаведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

36. Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 0340/1792/18 від 19 травня 2020 року у справі № 754/2223/15-ц.

37. Крім того колегія, суддів відхиляє посилання скаржника на пропуск строку звернення позивача до суду та наявність підстав для залишення позову без розгляду, оскільки ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24.04.2015 було визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 при визнання неправомірними дій головного державного виконавця Першого Київського ВДВС Одеського МУЮ Шевчука А.М. по винесенню постанови №В-4/133 від 18.07.2012 та скасування вищезазначеної постанови.

38. З огляду на встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини, доводи відповідача про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального не знайшли свого підтвердження.

39. Частиною 1 статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

40. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції - залишенню без змін.

41. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

42. Касаційну скаргу Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції - залишити без задоволення.

43. Постанову Київського районного суду міста Одеси від 04 вересня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року у справі №520/17677/14-а за позовом ОСОБА_1 до Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про скасування постанови про накладення штрафу - залишити без змін.

44. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Cуддя-доповідач І.В. Дашутін Судді О.О. Шишов М.М. Яковенко