Ухвала КАС ВС № 400/3652/19

УХВАЛА 05 серпня 2020 року Київ справа № 400/3652/19 адміністративне провадження № К/9901/18877/20 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2020 у справі №400/3652/19 за позовом Комунального підприємства «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Вперше касаційну скарга у цій справі була направлена Головним управлінням ДПС у Миколаївській області 19.06.2020, яку Верховний Суд ухвалою від 07.07.2020 повернув на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила викладання підстав для оскарження постанови апеляційного суду в касаційному порядку. 31.07.2020 до суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - скаржник), направлена до суду поштою 27.07.2020. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що повторно подана касаційна скарга, фактично, дублює зміст тієї, яку суд вже визнав неналежно оформленою. Скаржник посилається на ті ж самі постанови Верховного Суду як на підставу касаційного оскарження пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Натомість, Верховний Суд звертав увагу скаржника на те, що наведені ним витяги з постанов Верховного Суду стосуються надання правової оцінки тому чи іншому аргументу контролюючого органу, що не є свідченням застосування судом норм матеріального права без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах. Суд визнав, що доводи касаційної скарги зводяться до того, що на переконання скаржника суд апеляційної інстанції неправильно оцінив наявні у матеріалах справи докази, що не є належним обґрунтуванням наведеної скаржником підстави для касаційного оскарження судового рішення - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин. Аналіз постанови суду апеляційної інстанції свідчить про те, що її висновки ґрунтуються на тому, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. У касаційній скарзі не зазначено, чому на переконання скаржника такий висновок щодо застосування норм права не відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у наведених ним постановах, враховуючи ту обставину, що саме досліджуючи реальність господарських операцій шляхом надання правової оцінки наявним первинним документам у сукупності із встановленими обставинами справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Отже, аналогічно попередньо поданій касаційній скарзі, обґрунтування формально наведеної скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень зводиться до викладення обставин справи, цитування висновків акта перевірки та норм Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Скаржнику було роз`яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Ухвалою Верховного Суду від 07.07.2020 скаржнику було надано вичерпні роз`яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав. Зауважено, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Враховуючи, що скаржник, подаючи вдруге касаційну скаргу так і не врахував роз`яснень Верховного Суду і не виправив виявлені судом недоліки, касаційна скарга Головного управління ДПС у Миколаївській області підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2020. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2020 у справі №400/3652/19 за позовом Комунального підприємства «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, повернути скаржнику. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя М.М. Гімон