Постанова 4856 № 120/2735/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/2735/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян Марина Бондівна Суддя-доповідач - Капустинський М.М. 04 серпня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Смілянця Е. С. Граб Л.С. , за участю: секретаря судового засідання: Колісниченко Ю.В., представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року (рішення ухвалено у м.Вінниці) у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Нива" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Нива" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування позову зазначив, що Головним управлінням ДФС у Вінницькій області було проведено документальну планову виїзну перевірку СВК «Нива» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 рік, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2018 рік та складено Акт перевірки від 17.04.2019 року №1383/1410/03734085 «Про результати документальної планової виїзної перевірки сільськогосподарського виробничого кооперативу «Нива». Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Вінницькій області, що полягають у ненаданні відповіді на заперечення до акту перевірки. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 22.05.2019 року за № 0005361401. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 22.05.2019 року за № 0005381401. Визнати протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 22.05.2019 року за № 0005371401. Стягнуто на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Нива" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області сплачений при звернені до суду судовий збір в сумі 6031,03 грн. (шість тисяч тридцять одна гривня 03 коп.). Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В апеляційній скарзі зазначає, що в порушення підпункту б) пункту 187.1 статті 187, пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України СВК "Нива" порушено граничні строки реєстрації податкових накладних: на 15 календарних днів - сума ПДВ 42600 грн., 134 календарних днів - сума ПДВ 22010 грн. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, позивачем до суду подано клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а подане клопотання - залишенню без розгляду з огляду на таке. Судом встановлено, що відповідно до направлень виданих Головним управлінням ДФС у Вінницькій області №№ 618, 619, 620, 621 від 27.02.2019 року, проведено документальну планову виїзну перевірку СВК «Нива» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 рік, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2018 рік. За результатами перевірки складено акт № 1383/1410/03734085 від 17.04.2019 року, яким встановлено порушення: - п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст.189, п. 198.5 ст. 198, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 163333 грн. - п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 209.2 ст. 209 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в періоді, що перевірявся на загальну суму 93822 грн. - п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 209.2 ст. 209 ПК України в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок підприємства до бюджету в періоді, що перевірявся на загальну суму 16556 грн. - п.п. «б» п. 187.1 ст. 187, п. 201.10 ст. 201 ПК України в результаті чого порушено граничні строки реєстрації податкових накладних на 15 календарних днів - сума ПДВ 42600 грн.; 134 календарних днів - 22010 грн. - п. 201.10 ст. 201, п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України в результаті чого протягом граничного терміну реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не було зареєстровано податкові накладні на суму ПДВ 93731 грн. Не погоджуючись із висновками Акту перевірки позивач звернувся до Головного управління ДФС у Вінницькій області із запереченням до акту перевірки №41 від 07.05.2019 року. 22.05.2019 року у Головним управлінням ДФС у Вінницькій області винесено податкові повідомлення-рішення року №0005361401, №0005381401, №0005371401, яким на СВК «Нива» накладено штрафні санкції. 10.06.2019 року СВК «Нива» звернулося до ДФС України із скаргою на податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області №0005361401, №0005381401, №0005371401 від 22.05.2019 року. Рішенням про результати розгляду скарги №38648/6/99-99-11-04-01-25 від 12.08.2019 року ДФС України податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу СВК «Нива» без задоволення. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 22.05.2019 року за №0005361401, від 22.05.2019 року за №0005381401, від 22.05.2019 року за №0005371401, є протиправними та підлягають скасуванню. Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено, суд апеляційної інстанції враховує наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України. Приписами пункту 16.1.4 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно підпункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Пунктом 75.1.2. статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Згідно пунктом 77.1 статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Пунктом 77.3 статті 77 ПК України забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам податку з доходів фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами. Згідно пункту 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки. Згідно пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Абзацом 1 пункту 86.7 статті 86 ПК України визначено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу. Пунктом 86.8 статті 86 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акту перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. Платник податку (керівник платника податків або уповноважена ним особа) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 глави 1 розділу II Податкового кодексу. За результатами розгляду заперечень та/або додаткових документів складається висновок, у якому зазначаються наведені в акті (довідці) документальної перевірки висновки, факти та дані, щодо яких надано заперечення та/або додаткові документи платником податків, короткий зміст заперечень, перелік документів та їх зміст наводиться обґрунтування позиції контролюючого органу стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях та/або додаткових документах, та підбиваються підсумки щодо обґрунтованості заперечень та/або можливості врахування додаткових документів. Висновок підписується посадовими особами контролюючих органів, що проводили перевірку, їх безпосередніми керівниками, а також іншими посадовими особами контролюючих органів, які були залучені до розгляду заперечень та/або додаткових документів, та затверджується керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою). Висновок у день його затвердження реєструється в журналі реєстрації висновків, складених за результатами розгляду заперечень та/або додаткових документів платника податків до акта (довідки) документальної перевірки (далі - Журнал реєстрації висновків) контролюючого органу, що ведеться структурним підрозділом, до функцій якого належить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції контролюючого органу. Номер висновку складається з порядкового номера у Журналі реєстрації висновків, номера акта (довідки) документальної перевірки та коду структурного підрозділу, відповідального за розгляд заперечень. Зазначений висновок є складовою частиною (додатком) матеріалів документальної перевірки, які залишаються в контролюючому органі, та враховується керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою), при їх розгляді і прийнятті податкового повідомлення-рішення. На підставі висновку складається обґрунтована письмова відповідь щодо результатів розгляду заперечень та/або додаткових документів, яка підписується керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою), та надсилається платнику податків у порядку, встановленому абзацом другим цього пункту. Отже, за наслідками проведення документальної перевірки, в ході якої виявлено порушення зі сторони платника податків, відповідний акт повинен бути в установленому порядку наданий або надісланий платникові податків. При цьому, платник податків має право, після отримання акта перевірки, надати контролюючому органу свої заперечення до акту. Та лише після цього, податковий орган вправі прийняти відповідне рішення за наслідком перевірки. Як вбачається із матеріалів справи, СВК «Нива» не погоджуючись із висновками Акту перевірки звернулося до Головного управління ДФС у Вінницькій області із запереченням до акту перевірки №41 від 07.05.2019 року. Як встановлено судом першої інстанції, висновку про результати розгляду заперечень до акту перевірки на адресу СВК «Нива» контролюючим органом надіслано не було. Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про визнання протиправними дії Головного управління ДФС у Вінницькій області у ненаданні відповіді на заперечення до акту перевірки. Щодо податкового повідомлення-рішення від 22.05.2019 року за №0005361401, колегія суддів враховує наступне. Згідно підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України). Приписами пункту 201.10. статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Тобто, підставою для складання податкової накладної є дата виникнення податкових зобов`язань, а саме дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається перша подія, тобто для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Як вбачається з матеріалів справи, 26.05.2017 року між ТОВ «Сингента» в особі генерального директора Гебхарда Рогенхофера та СВК «Нива» в особі ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг №НИВА2017. Предметом даного договору є: за вказівками та завданнями Замовника, Виконавець зобов`язується виконати (надати) агротехнічні роботи (послуги) по вирощуванню сільськогосподарських культур та надати інші супутні такому вирощуванню роботи (послуги) з метою їх дослідження та проведення дослідів. Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи. Відповідно додатку №1 до договору про надання послуг №НИВА2017 від 26.05.2017 року, сторони уклали договір на період травня-листопаду 2017року про виконання таких видів робіт (послуг): - підготовка ґрунту для вирощування культури: оранка 35,5 га - вартість 35500 грн.; - культивація 35,5 га - вартість 17750 грн.; боронування 35,5 га - вартість 35500 грн.; - внесення міндобрив сівалкою точного типу 35,5 га - вартість 35500 грн.; - заробка гербіцидів та добрив 35,5 га - вартість 42600 грн.; - закладка дослідів, в т.ч. посів коридорів культури 35,5 га - вартість 28400 грн.; захисних смуг 35,5 га - вартість 53250 грн.: - збір врожаю, в т.ч. збір врожаю культури 35,5 га-вартість 39050 грн; вивезення урожаю з поля 35,35 га - вартість 63900 грн.; - інші послуги (супутні вирощуванню): ведення фенологічних та метеорологічних 35,5 га -вартість 17750 грн.; надання висновків стосовно фаз розвитку 35,5 га - вартість 17750 грн.; забезпечення місця для зберігання техніки Замовника під час посіву та збору врожаю 35,5 га - вартість 39050 грн. Також матеріали справи містять акт здачі-приймання наданих послуг від 16.06.2017 року до договору №НИВА2017 від 26.05.2017, відповідно до якого Виконавець надав, а Замовник прийняв наступні послуги: сільськогосподарські роботи по обробці ґрунту в комплексі. Вартість наданих послуг становить 255600 грн. в т.ч. ПДВ 42600 грн.; та акт здачі-приймання наданих послуг від 27.10.2017 року до договору №НИВА2017 від 26.05.2017 року, відповідно до якого Виконавець надав, а Замовник прийняв наступні послуги: сільськогосподарські роботи по обробці ґрунту в комплексі. Вартість наданих послуг становить 255600 грн., в т.ч. ПДВ 42600 грн. Відповідно до виписки по рахунку СВК «Нива», розрахунки проведено шляхом зарахування коштів на банківський рахунок СВК «Нива» 03.07.2017 року у сумі 255600 грн.; та 09.11.2017 року у розмірі 255600 грн. Отже, СВК «Нива» правомірно виписано та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні: № 1 від 16.06.2017 року (зареєстровано 30.06.2017 року); та № 9 від 27.10.2017 року (зареєстровано 27.10.2017 року). Таким чином, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 22.05.2019 року № 0005361401, є протиправним. Щодо податкового повідомлення-рішення від 22.05.2019 року № 0005381401, суд апеляційної інстанції враховує таке. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Пункт 188.1 статті 188 ПК України зазначає, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: - товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку. У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу. Пунктом 189.1 статті 189 ПК України встановлено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання. Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК України - платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: - придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; - придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Як підтверджено матеріалами справи та встановлено в акті перевірки від 17.04.2019 року №1383/1410/03734085 заниження податкових зобов`язань із ПДВ виникла внаслідок списання матеріалів, готової та сільськогосподарської продукції, на цілі, що не пов`язанні з господарською діяльністю. Крім того, позивачем надано докази, які підтверджують використання зазначеної продукції не в господарських цілях, а саме: дані журнал Книги-головна за 2016-2018 роки, дані журналів-ордерів 8, 10, бухгалтерські проводки, листи-прохання про допомогу. Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 22.05.2019 року №0005381401 підлягає скасуванню. Щодо податкового повідомлення-рішення від 22.05.2019 року №0005371401, колегія суддів зазначає наступне. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно пункту 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Пунктами 201.1, 201.4 статті 201 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг). Згідно пунктом 201.10 статті 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару. Положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тому витрати підприємства для цілей оподаткування податком на прибуток, а податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість повинні бути підтверджений первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків. Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно з пунктом 2.2 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Згідно пунктом 2.4 вказаного Положення первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до валових витрат та до податкового кредиту. Колегія суддів вважає, що СВК «Нива» не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, коли він виконав усі, передбачені законами вимоги. Отже, наданими первинними документами підтверджується реальність взаємовідносин ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «Агрокомпакт», ТОВ «Агроіндустрія». Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 22.05.2019 року №0005371401, також є необґрунтованим та підлягає скасуванню. Щодо заявленого представником позивача клопотання про відшкодування 18050,00 грн. як витрат на правничу допомогу то суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Як встановлено судом апеляційної інстанції, стороною, якою заявляє клопотання, відповідна заява станом на час апеляційного перегляду судового рішення - не подавалась. За таких підстав клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу залишається без розгляду. Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року - без змін. Заяву Позивача щодо відшкодування 18050,00 грн. як витрат на правничу допомогу - залишити без розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 04 серпня 2020 року. Головуючий Капустинський М.М. Судді Смілянець Е. С. Граб Л.С.