Постанова 4855 № 620/219/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/219/20 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2020 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М., за участю секретаря Кірієнко Н.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Багатопрофільного приватного підприємства «Фірма «Номінал» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.03.2020, - В С Т А Н О В И Л А: Багатопрофільне приватне підприємство «Фірма «Номінал» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 03.01.2020 № 00000030500 та від 03.01.2020 № 00000040500. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що господарські операції по взаємовідносинам з контрагентами були реальними, всі первинні документи, які супроводжували господарські операції відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 адміністративний позов задоволений повністю. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. В судовому засіданні представник апелянта підтримав скаргу та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Представники позивача в судовому засіданні просили залишити без змін рішення суду першої інстанції. До суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як встановлено під час апеляційного розгляду справи, податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка Багатопрофільного приватного підприємства «Фірма «Номінал» з питань правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Аквілія Ком» за період діяльності листопад 2018 року, ТОВ «Альфа Білдінг» за період діяльності жовтень 2018 року, ТОВ «Гідропроф» за період діяльності серпень 2018 року, ТОВ «Догіс» за період діяльності серпень 2018 року, ТОВ «Лідер-Група» за період діяльності жовтень 2018 року, ТОВ «Смартбудінвест» за період діяльності червень, серпень, вересень 2018 року, ТОВ «Фторкомпонент» за період діяльності грудень 2018 року, ТОВ «Макховік Системс» за період діяльності листопад, грудень 2018 року, березень 2019 року. За результатами перевірки складений акт № 230/05/22826261 від 13.12.2019, відповідно до висновків якого, під час перевірки було встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму від`ємного значення з податку надану вартість в сумі 94639 грн., в тому числі за червень 2018 року на суму 17226 грн, за липень 2018 року на суму 17226 грн., за серпень 2018 року - 60187 грн.; занижено суму податку на додану вартість, що сплачується до державного бюджету всього у сумі 187877 грн., в тому числі за вересень 2018 року на суму 71970 грн., за жовтень 2018 року на суму 60530 грн., за листопад 2018 року на суму 31936 грн., за грудень 2018 року на суму 23441 грн. Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що перевіркою позивача не встановлено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Аквілія Ком», ТОВ «Альфа Білдінг», ТОВ «Гідропроф», ТОВ «Догіс», ТОВ «Лідер-Група», ТОВ «Смартбудінвест» та ТОВ «Фторкомпонент». Вказано, що позивач отримав від контрагентів паперові носії за формою первинних документів, в яких наведені відомості, що не відповідають фактичним (реальним) обставинам справи, оскільки вони складені на підставі недійсності господарських операцій та відповідно не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку. Зазначено, що контрагенти позивача є учасниками кримінальних проваджень, передбачених частиною третьою статті 212, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, мають ознаки фіктивних та залучені до документального оформлення безтоварних операцій тощо. 19.12.2019 позивачем було подано заперечення до вищевказаного акту, на які листом № 4173/10/25-01-05-0608 від 27.12.2019 відповідачем надано відповідь, згідно якої аргументи позивача не були враховані для визначення результатів перевірки (т. а.с. 73-86). На підставі акту перевірки та відповіді на заперечення Головним управлінням ДПС у Чернігівській області було винесено: - податкове повідомлення-рішення від 03.01.2020 № 00000040500, яким нараховано грошове зобов`язання на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмір 94639 грн. - податкове повідомлення-рішення від 03.01.2020 № 00000030500, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальній сумі 234846,25 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 187877,00 грн; за штрафними санкціями - 46969,25 грн. Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з відповідним позовом до суду. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не наведено жодних обставин та не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій із вказаними контрагентами цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що в даному випадку за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Вказує, що у контрагентів позивача були відсутні трудові ресурси, відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності щодо поставки товарів, надання послуг. Первинні документи на думку апелянта, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для відображення господарських операцій. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1. статті 44 Податкового кодексу України). Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. В розумінні ст. 1 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 , господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, належить з`ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право податкового обліку у платника податків виникає за наявності: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зареєстрована та підписана уповноваженою особою. Тобто, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У ході апеляційного розгляду встановлено, що між ТОВ «Аквілія Ком» (постачальник) та Багатопрофільним приватним підприємством «Фірма «Номінал» (замовник) було укладено договір про надання послуг № 14/03-01 від 01.06.2018, відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобов`язання по наданню комплексних послуг перевезення, доставки, утилізації та інших транспортних послуг та договір поставки № 17/01-7 від 28.08.2018, згідно якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором (т. 1 а.с. 87-94). На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем були надані суду: податкові накладні № 106,107, 108 від 16.12.2018; видаткові накладні № 467 від 16.11.2018, № СФ-0000317 від 16.11.2018, рахунки на оплату № 224 від 28.08.2018, № СФ-00362301 від 19.07.2018, № 22 від 11.06.2018, платіжні доручення № 1016 від 20.12.2018, № 1017 від 20.12.2018, № 1015 від 20.12.2018, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1002828 від 16.11.2018 (т. 1 а.с. 95-106). Також між позивачем (замовник) та ТОВ «Смартбудінвест» (постачальник) було укладено договір поставки № 4 від 30.05.2018, згідно якого постачальник передає у власність замовника, а замовник оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною. Постачальник передає у власність замовника товар на умовах, зазначених у договорі, яким є плитка гумова 500*500**20 для спортивних майданчиків (т. 1 а.с. 107-112). На підтвердження виконання умов договору позивачем було надано податкові накладні № 20 від 01.06.2018, № 13 від 14.08.2018 та № 1 від 12.09.2018, видаткову накладну № 360 від 12.09.2018, рахунок на оплату № 266 від 31.05.2018, платіжне доручення № 820 від 11.09.2018, № 755 від 14.08.2018, № 601 від 01.06.2018, а також товарно-транспортну накладну № 1209 від 12.09.2018 (т. 1 а.с. 113-121). До перевірки позивачем також було надано договір № 1-2 від 22.05.2018, укладений з ТОВ «Альфа Білдінг» (підрядник), згідно якого підрядник зобов`язується виконати за завданням замовника, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити роботу: капітальний ремонт даху (заміна покрівлі) Управління казначейської служби України в Новгород-Сіверському районі (т. 1 а.с. 122-124). В результаті виконання умов договору були складені податкова накладна № 88 від 30.10.2018, календарний графік виконання робіт на 2018 рік, розрахунок договірної ціни, довідку про вартість виконання будівельних робіт та витрати за жовтень 2018 року, акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року, рахунок-фактуру № 15-1 від 30.10.2018, платіжні доручення № 934 від 16.11.2018, № 938 від 20.11.2018, № 944 від 21.11.2018, № 957 від 30.11.2018, № 974 від 04.12.2018 (т. 1 а.с. 125-139). Також на підтвердження права на формування податкового кредиту було надано договір купівлі-продажу № 06-05/1 від 06.06.2018, укладений між ТОВ «Гідропроф» (продавець) та Багатопрофільним приватним підприємством «Фірма «Номінал» (покупець), згідно умов якого продавець зобов`язується постачати і передавати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах і на протязі терміну дії цього договору. Характеристика та номенклатура товару визначена в специфікації № 1 (т. 1 а.с. 140-142). Позивачем на підтвердження виконання умов вказаних договорів були надані суду: податкову накладна № 32 від 10.08.2018, видаткова накладна № 27 від 10.08.2018, рахунок фактура № 207 від 06.06.2018, платіжні доручення № 818 від 10.09.2018, № 836 від 20.09.2018 (т. 1 а.с. 143-147). Також між замовником Багатопрофільним приватним підприємством «Фірма «Номінал» та виконавцем ТОВ «Догіс» було укладено договір про надання послуг № 19 від 01.07.2018, згідно якого за завданням замовника виконавець надає замовнику послуги з оренди спецтехніки в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а саме послугу оренди автогрейдера, катка земельного, бульдозера (т. 1 а.с. 148-149) На підтвердження виконання умов договору позивачем було надано податкову накладну № 30 від 10.08.2018, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1002831 від 10.08.2018, рахунок на оплату № 22 від 11.06.2018, платіжні доручення № 866 від 04.10.2018, № 876 від 12.10.2018 (т. 1 а.с. 150-154). Судом також було встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Лідер-група» (підрядник) було укладено договір № 1-2 від 15.05.2018 на виконання ремонтно-будівельних робіт по реконструкції та переобладнання спортивних майданчиків ЗНЗ № 35 для масового заняття фізкультурою та спортом жителів мікрорайону «Масани» на шкільному подвір`ї у м. Чернігові по вул. Незалежності, 42 а (т. 1 а.с. 155-157). Позивачем на підтвердження виконання умов вказаних договорів були надані суду: податкову накладну № 19 від 04.10.2018, календарний графік виконання робіт на 2018 рік, довідку про вартість виконання будівельних робіт та витрати за жовтень 2018 року, акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року, розрахунок договірної ціни, рахунок-фактуру № 15-1 від 04.10.2018, платіжне доручення № 897 від 25.10.2018 (т. 1 а.с. 158-169). Також позивачем (покупець) з ТОВ «Фторкомпонент» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу товарів від 10.10.2018, на підтвердження виконання якого було надано податкову накладну № 46 від 04.12.2018, видаткову накладну № 7 від 04.12.2018, рахунок-фактуру № СФ-0000017 від 10.10.2018, платіжне доручення № 1039 від 11.01.2019 (т. 1 а.с. 170-176). Досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами. Не підтвердження руху товару по ланцюгу базуються лише на інформації, отриманій з Єдиного реєстру податкових накладних, однак правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами. При цьому, наявність помилок в оформленні окремих документів не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. Водночас, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити, визначені законом. Апелянт посилається на наявність кримінальних проваджень, у яких фігурантами є контрагенти позивача, однак, факт наявності кримінального провадження, без ухвалення судового рішення, яким би було встановлено певні обставини, не може свідчити про фіктивну діяльність підприємств, та сам по собі не вказує на зв`язок кримінального провадження безпосередньо з діяльністю позивача. При наданні цьому оцінки колегія суддів також враховує, що за правовою позицією Верховного суду викладеної у постанові від 26.06.2018 № 826/5522/14, факт порушення кримінальної справи не доводить складу податкового правопорушення за наявності факту подальшого використання придбаного товару/послуги. Отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках кримінальної справи, вирок суду, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду кримінальної справи відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов`язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Вказане не є доказом протиправного формування витрат чи податкового кредиту позивача і не тягне за собою правових наслідків. В свою чергу, надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій із контрагентами позивача, первинні документи, копії яких містяться у матеріалах справи, повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій, відповідають господарським цілям та завданням статутної діяльності підприємств, що є свідченням добросовісності дій позивача при здійсненні вказаних операцій. Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог ст. 77 КАС України не було доведено та надано доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними. Враховуючи викладене у сукупності, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги. Інші доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі вказаного не спростовують, тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з`ясувавши обставини справи. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 за адміністративним позовом Багатопрофільного приватного підприємства «Фірма «Номінал» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко Повний текс постанови виготовлено 06.08.2020