Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 754/17320/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 754/17320/19 Суддя (судді) першої інстанції: Зотько Т.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Степанюка А.Г., суддів - Губської Л.В., Епель О.В., при секретарі - Ліневській В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до Волинської митниці ДФС (далі - Відповідач, Волинська митниця) про скасування постанови у справі про порушення митних правил №4687/20500/18 від 19.09.2018 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, у вигляді штрафу у розмірі 8 500,00 грн. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 28.02.2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що митне оформлення засобу із добровільною сплатою до державного бюджету коштів на суму 8 500,00 грн. не звільняє особу від обов`язку сплатити штраф накладений за вчинення правопорушень, передбачених статтями 470, 481 МК України, якщо постанова у справі про порушення митних правил набрала законної сили до дати митного оформлення транспортного засобу в режимі імпорту. При цьому підкреслив, що декларація Форми МД-2 про митне оформлення транспортного засобу датується 12.02.2019 року, а постанова винесена 19.09.2018 року, тобто фактично майже через п`ять місяців, після притягнення Позивача до адміністративної відповідальності. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що притягнення його до адміністративної відповідальності відбулось у період дії Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України», який дає підстави для звільнення від відповідальності за умови проведення митного оформлення транспортного засобу, що є обмеженням його прав з огляду на приписи статті 58 Конституції України Після усунення визначених в ухвалі від 28.05.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.07.2020 року. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року продовжено строк розгляду справи та відкладено її розгляд на 05.08.2020 року. У судовому засіданні Позивач доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю. Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення Позивача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції встановив, що 28.08.2018 року під час здійснення митних формальностей було проведено аналітично-перевірочні заходи з використанням баз даних, а саме: АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС, в ході яких встановлено, що 03.06.2018 року через митний пост «Яготин» Волинської митниці ДФС, громадянин України ОСОБА_1 , ввіз на митну територію України автомобіль «AUDI A-3», р/н « НОМЕР_1 », кузов № НОМЕР_2 . Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перевищив встановлений ч. 1 ст. 95 МК України строк транзитного перевезення транспортного засобу марки «AUDI A-3» р/н НОМЕР_1 кузов № НОМЕР_2 , ввезеного 03.06.2018 року, більш ніж на десять діб, що було виявлено на митному посту «Яготин» Волинської митниці ДФС 28.08.2018 року, у зв`язку з чим за даним фактом інспектором митниці складено протокол про порушення митних правил № 4687/20500/18 від 28.08.2018 року за ч. 3 ст. 470 МК України (а.с. 31-32). При цьому судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 рекомендованим листом № ФОП-9846/20/03-70-61/36 від 27.07.2018 року був викликаний на митний пост «Яготин» Волинської митниці ДФС для дачі пояснень встановлення обставин невивезення автомобіля марки «AUDI A-3» р/н НОМЕР_1 кузов № НОМЕР_2 , а також щодо вирішення складання протоколу про порушення митних правил (а.с. 33-34). Відповідно до відомостей копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №4500500361333 Позивач його отримав 08.08.2018 року (а.с. 34), однак у визначений термін на митний пост «Яготин» Волинської митниці ДФС не прибув. Поряд з викладеним суд першої інстанції встановив, що у зв`язку з неприбуттям ОСОБА_1 , на митний пост відносно останнього 28.08.2018 року складено протокол про порушення митних правил № 4687/20500/18 за ч. 3 ст. 470 МК України, а саме: за перевищення встановленого ст. 95 МК України строку транзитного перевезення автомобіля марки «AUDI A-3», ввезеного 03.06.2018 року, більше ніж на десять діб, що було виявлено на митному посту «Ягодин» Волинської митниці ДФС. Вищевказаний протокол про порушення митних правил був направлений рекомендованим листом від 30.08.2018 року № ФОП -3528/03-70-20 на адресу Позивача (а.с. 35). Крім того, останнього було повідомлено, що розгляд справи про порушення митних правил відбудеться 19.09.2018 року о 10:00. За наслідками розгляду справи про порушення митних правил в.о. начальника Волинської митниці ДФС 19.09.2018 року прийнято постанову в справі про порушення митних правил №4687/20500/18, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500,00 грн. (а.с. 36-37). На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 102, 192, 460 Митного кодексу України, а також Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 року №1118, прийшов до висновку про те, що Позивач не звільняється від сплати передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України штрафу, оскільки митне оформлення ввезеного транспортного засобу здійснив після набрання юридичної сили оскаржуваною постановою, а тому остання скасуванню не підлягає. З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно приписів ст. 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Положеннями ч. 6 ст. 379 Митного кодексу України передбачено, що строки тимчасового ввезення громадянами товарів на митну територію України (крім випадків, передбачених статтею 380 цього Кодексу) встановлюються відповідно до статті 108 цього Кодексу, а строки ввезення з метою транзиту - відповідно до статті 95 цього Кодексу. Так, пунктом 1 частини 1 статті 95 Митного Кодексу України встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту-10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці-5 діб). У силу приписів ч. 3 ст. 470 МК України перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення більше ніж на десять діб, але не більше ніж на двадцять діб, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих документів- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, перевищення встановленого ст. 95 МК України строку транзитного перевезення транспортного засобу, ввезеного на митну територію України більше ніж на десять діб, визнається порушенням митних правил, за яке передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу. При цьому, ч. 1 ст. 494 Митного кодексу України передбачено, що про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Згідно ст. 467 Митного кодексу України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень. Разом з тим, частиною 1 статті 460 Митного кодексу України визначено, що вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом. Отже, зазначена норма чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за вказане порушення митних правил. Такими умовами відповідно є аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами. Право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб та видачі сертифікатів щодо форс-мажорних обставин надано Торгово-промисловій палаті України та уповноваженими нею регіональним торгово-промисловим палатам як єдиним органам із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в Україні. Разом з тим, як було вірно зазначено судом першої інстанції, Позивачем не було надано жодних доказів, які підтверджували б факт обставин непереборної сили або аварії чи протиправних дій третіх осіб. Пунктом 5 розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.05.2012 року № 657, визначено, що якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили. У свою чергу, статтею 192 Митного кодексу України передбачено, що якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, перевізник зобов`язаний терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу. З аналізу зазначених вище норм вбачається, що законодавством чітко визначено умови можливості не включення до строків транзитного перевезення часу дії обставин непереборної сили чи аварії та/або ліквідації їх наслідків: документальне підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили; вчасне (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмове інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту існування зазначених вище обставин, які могли б слугувати підставою для звільнення Позивача від відповідальності за перевищення встановленого ст. 95 МК України строку транзитного перевезення транспортного засобу. Поряд з викладеним колегія суддів звертає увагу на те, що 25.11.2018 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Митного Кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» від 08.11.2018 року №2612-VIII, який прийнято з метою врегулювання питання ввезення транспортних засобів на митну територію України, забезпечення дієвого контролю за переміщенням, цільовим використанням транспортних засобів, поміщених в митний режим транзиту чи тимчасового ввезення, посилення відповідальності громадян за порушення митних правил. Так, пунктом 13 Закону №2612-VIII розділ XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України доповнено, зокрема, пунктами 9-2 та 9-3 такого змісту: « 9-2. Тимчасово, протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Митного Кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України", митне оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та ввезені на митну територію України в період з 01.01.2015 року до дня набрання чинності цим Законом і перебувають у митних режимах тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється з виконанням митних формальностей відповідно до тимчасового порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; 9-3. Установити, що протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України" митне оформлення транспортного засобу, що класифікується за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється за умови сплати належних митних платежів та добровільної сплати до державного бюджету фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Здійснення митного оформлення транспортного засобу з дотриманням умов, визначених абзацом першим цього пункту, звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 цього Кодексу, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту". Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 року №1077 (набрала чинності з 20.12.2018 року), затверджено Тимчасовий порядок виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України (далі Тимчасовий порядок). Положеннями п. 1 Тимчасового порядку визначено, що він визначає механізм виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТЗЕД та ввезені громадянами на митну територію України в період з 01.01.2015 року до 25.11.2018 року. Згідно з пунктом 11 Тимчасового порядку сплата належних митних платежів, а також коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, передбачених пунктом 9-3 розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України під час здійснення митного оформлення транспортного засобу, покладається на декларанта або на особу, уповноважену на це декларантом. Зазначені митні платежі та кошти сплачуються згідно з електронною митною декларацією, за якою здійснюється декларування такого транспортного засобу у митний режим імпорту (випуск для вільного обігу). При цьому, відповідно до п. 16 Тимчасового порядку завершення у встановленому порядку митного оформлення транспортного засобу у митний режим імпорту (випуск для вільного обігу) та добровільна сплата декларантом до державного бюджету коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 Митного кодексу України, за порушення митних правил стосовно випущеного для вільного обігу транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту. Отже, Законом України №2612-VIII регламентовано пільгові умови, які можуть бути застосовані у разі, якщо особа розпочала митне оформлення ввезеного транспортного засобу до притягнення її до відповідальності за вказане вище правопорушення та сплатила добровільний внесок. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що на час винесення оскаржуваної постанови від 19.09.2018 року чинним законодавством не була передбачена можливість звільнення осіб від адміністративної відповідальності у випадку, якщо вони вчинили правопорушення, передбачене статтею 470 МК, тобто прострочили режим вивезення транспортного засобу за межі митної території України. Посилання Апелянта на те, що останній, на підставі Закону України №2612-VIII та з урахуванням положень ст. 58 Конституції України, підлягає звільненню від адміністративної відповідальності, судовою колегією оцінюється критично з огляду на таке. Відповідно до п. 1 року ІІ Закону № 2612-VIII, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 7 і 8 розділу І та підпункту 1 пункту 2 розділу II цього Закону, які набирають чинності через 270 днів з дня, наступного за днем опублікування цього Закону. Закон № 2612-VIII опубліковано в газеті Голос України 24.11.2018 року, відтак він набрав чинності 25.11.2018 року. За змістом ч. 1 ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 визначено, що «за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши ч.1 ст.58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто, щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього». У контексті наведеного суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що приписами Закону України №2612-VIII надано право особам, якими не дотримано строків та умов (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, саме починаючи з 25.11.2018 року (дата набрання чинності Закону України від 08.11.2018 року №2612-УІІІ) протягом 180 днів здійснити митне оформлення транспортного засобу, за умови сплати належних митних платежів та добровільної сплати до державного бюджету коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому, такі особи звільняються від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 МК України. Отже, протягом встановленого періоду, особа може звернутись в будь-який час для здійснення митного оформлення транспортного засобу і до його закінчення митний орган не вправі притягувати таку особу до відповідальності за вищезазначеними статтями. При цьому судова колегія наголошує, що сплату добровільного внеску в сумі 8 500,00 грн. Позивач здійснив лише 12.02.2019 року при здійсненні митного оформлення за митною декларацією (а.с. 8-9), тобто після винесення постанови від 19.09.2018 року та набрання нею чинності і фактично після притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Відповідач правомірно прийняв оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення №4687/20500/18 від 19.09.2018 року, а жодних обставин, які б свідчили про порушення уповноваженими особами митниці прав та інтересів Позивача при притягненні його до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ні до суду першої інстанції, ні під час апеляційного оскарження не надано. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий суддя А.Г. Степанюк Судді Л.В. Губська О.В. Епель Повний текст постанови складено та підписано « 05» серпня 2020 року.