Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/2292/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2292/20 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г. В. суддів Мєзєнцева Є. І., Файдюка В. В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020року про відмову в забезпеченні позову у справі №620/2292/20 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Чернігівської міської ради про визнання діяльності та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів, В С Т А Н О В И Л А : У червні 2020 року до Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Чернігівської міської ради (надалі - відповідач), у якому просив: - визнати діяльність Чернігівської міської ради у вигляді включення до проекту рішення пункту 19 і прийняття пунктів 16 - 17 рішення № 53/VII-19 від 30.04.2020 протиправною, такою, що суперечить змісту судового рішення, Конституції і законам України та скасувати такі пункти рішення ради; - визнати бездіяльність Чернігівської міської ради у вигляді не опублікування результатів поіменного голосування за пунктами на офіційному веб-сайті ради в день голосування пунктів 16 - 17 рішення № 53/VII-19 від 30.04.2020 протиправною, такою, що суперечить змісту судового рішення, Конституції і законам України та зобов`язати раду опублікувати результати такого голосування на її офіційному веб-сайті; - визнати бездіяльність Чернігівської міської ради у вигляді не опублікування результатів і протоколів поіменного голосування за іншими пунктами інших рішень, якими надано дозвіл, згоду на розроблення документації із землеустрою, затвердження проекту із землеустрою щодо «інших громадян», яким надано земельну ділянку у власність повністю або частково, про яку йдеться у виконавчому провадженні АСВП № 60246164 Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, зобов`язати раду опублікувати результати і протоколи такого голосування на її офіційному веб-сайті; - стягнути з Чернігівської міської ради один мільйон двісті вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот двадцять п`ять гривень на відшкодування позивачу матеріальної шкоди і один мільйон гривень - на відшкодування позивачу немайнової (моральної) шкоди. Одночасно з позовною заявою позивачем до суду першої інстанції було подано заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Чернігівській міській раді приймати будь-які рішення на користь третіх осіб щодо земельних ділянок, які є предметом виконання рішення від 10.09.2019 року по справі № 825/438/18, та/або їх частин, та зобов`язання Чернігівську міську раду демонтувати незаконно зведені об`єкти і споруди на таких ділянках чи їх частинах та вивезти будівельні чи інші матеріали і сміття з таких земельних ділянок чи їх частин; заборонити третім особам здійснювати будівельні чи інші роботи або діяльність на земельних ділянках, які є предметом виконання зазначеного вище судового рішення, чи на їх частині. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову відмовлено повністю. Приймаючи ухвалу про відмову в забезпеченні позову суд першої інстанції дійшов висновку про відсутні підстави для застосування заходів забезпечення позову відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, оскільки до розгляду справи по суті неможливо зробити висновок про протиправність дій суб`єкта владних повноважень, а вирішення вказаного питання на стадії здійснення підготовки справи до судового розгляду фактично є свідченням розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Разом з тим по п. 1, п. 2 ст. 150 КАС України суд зазначив про відсутність доказів на доведеність обставин, які б вказували на істотне ускладнення чи унеможливості виконання рішення суду. Позивач (надалі - апелянт), не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, якою відмовлено в задоволені клопотання про застосування заходів забезпечення позову, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що не виконання рішення суду відповідачем призвело до того, що на даний час спірна земельна ділянка передана третій особі. Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суду не повідомили. Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав. Відповідно до частини 1, 2 та 4 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. З огляду на частини 1, 2 та 4 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Згідно з частинами першою, четвертою, п`ятою та шостою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача. Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Колегія суддів зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 квітня та 30 вересня 2019 року по справах №826/10936/18, №420/5553/18 відповідно. При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними. Дослідивши заяву позивача про забезпечення позову, колегією суддів встановлено, що останній зазначає, що надання відповідачем дозволу третій особі на виготовлення проектної документації призведе до порушення майнових прав позивача, як особи, яка має первісне право на спірну земельну ділянку та може не лише утруднити, але й унеможливити виконання рішення суду, прийнятого за наслідком розгляду даної адміністративної справи. Так, сама лише думка позивача з приводу ускладнення в майбутньому виконання рішення суду не може бути визнана судом достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у спірних правовідносинах, оскільки є суб`єктивним судженням позивача, без зазначення існуючої очевидної небезпеки заподіяння шкоди позивачу. Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи на час подання позовної заяви (заяви про забезпечення позову) червень 2020 року відсутні документи, що підтверджують право власності позивача на спірне майно, а надання дозволу на розробку проектної документації не свідчить про набуття права власності третіми особами. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що в даному випадку під час подання заяви про забезпечення позову позивачем не доведено про наявну очевидну небезпеку заподіяння правам позивача Також, позивачем не надано доказів того, що у разі задоволення адміністративного позову позивачу необхідно буде докласти значних зусиль для відновлення порушеного права. Крім того, на думку колегії суддів, викладені обставини позивачем свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів останнього стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Як було зазначено вище, відповідно до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що заборона Чернігівській міській раді приймати будь-які рішення на користь третіх осіб щодо земельних ділянок, за відсутності об`єктивних та достатніх підстав вважати, що такі дії обов`язково будуть здійснені протягом розгляду даної справи, зумовить виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб`єкта владних повноважень, що, у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову. Колегія суддів зазначає, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, які б унеможливили захист цих прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, а в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь позивача. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що заява про забезпечення позову та апеляційна скарга за своїм змістом є ідентичними, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову. Положеннями статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 235, 242-244, 250, 254, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020року про відмову в забезпеченні позову - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та подальшому оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: Г. В. Земляна Судді: Є. І. Мєзєнцев В. В. Файдюк