Постанова 4854 № 400/430/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 серпня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/430/19 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача судді Турецької І.О., суддів Стас Л.В., Шеметенко Л.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на окрему ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання протиправним рішення та дій, вчинених на виконання рішення суду В С Т А Н О В И В: 20.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з наведеною вище заявою, в якій просив винести окрему ухвалу в якій визнати протиправним та нечинним наказ Головного управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області), який був виданий на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.04.2019 р. у справі №400/430/19. Заява обґрунтована тим, що суб`єкт владних повноважень, виконуючи рішення суду про зобов`язання повторно розглянути його заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, прийняв протиправний наказ від 10.03.2020 року №5046-СГ «Про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою». Окремою ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Суд визнав протиправним та нечинним наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 10.03.2020 року №5046-СГ «Про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою». Приймаючи таке рішення, суд виходив із того, що суб`єкт владних повноважень, відмовляючи ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, в спірному наказі зазначив підстави, які не були предметом дослідження у справі та не відображені в судовому рішенні, яке належало виконати. Суд першої інстанції вважав, що спірний наказ є протиправним, адже позивач не звертався до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області з новою заявою та новими документами для надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а тому відповідач не мав права надавати відмову на ту саму заяву з тією самою кількістю документів, які були на розгляді при зверненні ОСОБА_1 07.01.2019 року. На вказану окрему ухвалу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що вона не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню. Пояснюючи підстави для скасування окремої ухвали, скаржник зазначає про належне виконання рішення суду та прийняття відповідного наказу про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Обставини для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою виникли у зв`язку з тим, що спірна земельна ділянка перейшла в розпорядження іншої територіальної громади. Далі, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що суд першої інстанції, в окремій ухвалі, вирішив нові позовні вимоги ОСОБА_1 , які не були предметом попередніх судових розглядів, а саме: визнав протиправним та нечинним наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 10.03.2020 року №5046-СГ «Про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою». На думку ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, це є неприпустимим, адже по суті заява ОСОБА_1 містить в собі вимоги, що повинні вирішуватися в порядку позовного провадження на підставах змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин справи. Позивач, скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, зазначає про необґрунтованість її вимог та просить відмовити в задоволенні скарги, а окрему ухвалу залишити без змін. Так, позивач повністю погоджується з позицією суду першої інстанції та зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. У зв`язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог статті 311 КАС України. Фактичні обставини справи свідчать про те, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено. Суд визнав протиправною відмову Держгеокадастру у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 8,02 ум. кад. га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Новошмідтівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, що перебуває у постійному користуванні ФГ «Праця, врожай, добробут» та зобов`язав повторно розглянути відповідну заяву позивача. 12.02.2020 року позивач звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області про виконання судового рішення, яке набрало законної сили. На виконання рішення суду суб`єкт владних повноважень видав наказ від 10.03.2020 р. №5046-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», з підстав того, що передача земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність здійснюється за погодженням з об`єднаними територіальними громадами, шляхом прийняття відповідною радою рішення. Разом з тим, бажана земельна ділянка передана Сухоєланецькій ОТГ, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року №60-р. До того ж зазначено про відсутність документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що є підстави для задоволення апеляції з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. За правилами ч.6 ст.383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення (ч.4 ст.249 КАС України). З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання (ч.4 ст.249 КАС України). Судом першої інстанції в порушення зазначених норм процесуального законодавства подану, в порядку ст. 383 КАС України, заяву позивача розглянуто фактично як новий позов з прийняттям судового рішення, по суті якого відповідача зобов`язано вчинити певні дії за вимогами позивача, які не були предметом розгляду і дослідження в межах справи №400/430/19. Колегія суддів зазначає, що вирішення заяви в такий спосіб суперечить приписам статей 249 та 383 КАС України, якими у випадку встановлення порушень при виконанні судового рішення з боку відповідача передбачено постановлення саме окремої ухвали, а не судового рішення зобов`язального характеру. Таким чином, судом першої інстанції прийнято рішення, яке не передбачено чинними нормами процесуального законодавства. Згідно з частиною другою статті 328 КАС України в касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за результатом розгляду скарги на окрему ухвалу суду першої інстанції, що прийнята в порядку ст. 383 КАС України, а відтак не відноситься до переліку тих, що підлягають касаційному оскарженню в розумінні приписів частини 2 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 317, 383 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області задовольнити. Окрему ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року скасувати. Заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання протиправним рішення та дій, вчинених на виконання рішення суду залишити без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя Л. В. Стас суддя Л. П. Шеметенко Повне судове рішення складено 06.08.2020 року.