Постанова Київський апеляційний суд № 757/42434/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2020 року місто Київ. Справа 757/42434/19-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/10053/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Суддя доповідач Желепа О.В., судді: Олійник В.І., Кулікова С.В. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Росток-Трейд» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 червня 2020 року (у складі судді Литвинової І.В., інформація про дату складення повного тексту рішення відсутня) в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росток-Трейд», третя особа Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, про стягнення середнього місячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,- ВСТАНОВИВ 12 серпня 2019 року позивач звернулась до Печерського районного суду м. Києва з вищеназваною позовною заявою, в якій позивач просила суд стягнути з відповіда середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначила, що з 01 лютого 2013 року по 24 квітня 2019 року працювала у відповідача на посаді бухгалтера. На день звільнення у підприємства була заборгованість по виплаті заробітної плати за лютий, березень та квітень 2019 року, розмір якої становить 137 823, 76 грн. При цьому спору про розмір заробітної плати між нею та відповідачем немає. 17 травня 2019 року відповідач перерахував на її розрахунковий рахунок в АБ «Південний» заробітну плату за лютий і за березень 2019 року. Остаточний розрахунок було проведено 06 червня 2019 року. Таким чином затримка розрахунку по заробітній платі становить 28 дні (квітень - 2 робочих дні; травень - 22 робочі дні; червень 4 робочі дні), а загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку складає 56 076, 44 грн, який обраховується наступним чином: заробітна плата за два останні місця, які передували звільненню (лютий, березень) становила 40 054, 62 грн за кожен місяць. Кількість робочих днів в лютому і березні 40 робочих днів (20+20). Середньоденна заробітна плата становить 2 002, 73 грн (80 109,24:40). Кількість днів, протягом яких не було виплачено заробітну плату становить 28 робочих дні. Отже загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку складає 56 076, 44 грн. (28 днів х 2 002, 73 грн). Просила стягнути зазначену суму з відповідача, а також понесені судові витрати - сплачену суму судового збору у розмірі 802, 80 грн. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 червня 2020 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росток-Трейд», третя особа Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, про стягнення середнього місячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росток-Трейд» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 56 076, 44 грн (сума середнього заробітку вказана без врахування податків та/або інших обов`язкових платежів) та судовий збір у розмірі 802, 80 грн. Не погодившись з таким рішенням суду, 03.07.2020 представник відповідача через поштове відділення подав апеляційну скаргу безпосередньо до апеляційного суду, в якій просить його скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення. В апеляційній скарзі вказує, що рішення Печерського районного суду м. Києва є необґрунтованим, прийнятим з неповним з`ясуванням всіх обставин справи, щодо наявності вини відповідача в затримці розрахунку при звільненні. Також, на думку скаржника, судом взагалі не встановлювалися та не досліджувалися обставини, щодо вини третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в тому, що відповідач не зміг вчасно розрахуватись із звільненими працівниками. Вказує, що зміна виконавчого органу Відповідача була здійснена в примусовому порядку Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, незалежно від волі Власників корпоративних прав (бенефіціарних власників) та без урахування можливості настання негативних наслідків, такі дії спричинили зміни в господарській діяльності Відповідача, що призвело до відсутності коштів на рахунках останнього, блокування банківськими установами таких рахунків, відсутність можливості здійснювати виплату заробітної плати, сплату податків, зборів, інших обов`язкових відрахувань до державного та місцевого бюджетів та виконання Відповідачем грошових зобов`язання перед кредиторами. Вказує, що суд не застосувавЗУ «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» на підставі якого, саме на Національне агентство, під час здійснення ним управління, покладався обов`язок зі здійснення контролю за ефективністю управління активами, в тому числі за господарською діяльністю та виконанням зобов`язань, які можуть вплинути на збереження активу, його вартість та недопущення необґрунтованих витрат. 21 липня 2020 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів письмові пояснення, в яких зазначено , що з доводами апелянта не погоджуються, вважають їх необгрунтованами та безпідставними, а рішення Печерського районного суду міста Києва по справі № 757/42434/19-ц від 11 червня 2019 року таким, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., перевіривши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Згідно з частиною першою ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Відповідно до частини першої ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника (стаття 117 КЗпП України). Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику сум у встановлені строки, зазначені в 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку або на момент розгляду справи в суді. Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08 лютого 1995 року за №

100. Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. Задовольняючи позов, суд вважав встановленими такі обставини. Позивач ОСОБА_1 працювала у відповідача на посаді бухгалтера з окладом згідно штатного розкладу, про що свідчить копія наказу про прийняття на роботу № 5 від 01 лютого 2013 року. На підставі наказу про звільнення № 2-ВК від 08 квітня 2019 року, останню було звільнено за згодою сторін, з 24 квітня 2019 року, за пунктом 1 статті 36 КЗпП України /а. с. 7, 8/. Згідно з довідкою про доходи від 02 травня 2019 року, заробітна плата позивача з 01 листопада 2018 року по 24 квітня 2019 року склала 1 514 277, 78 грн /а. с. 9/. Як встановлено з виписки по рахунку рахунку в АБ «Південний», який відкритий позивачем, заробітна плата за лютий 2019 року позивачу була перерахована 17 травня 2019 року; заробітна плата за березень 2019 року перерахована також 17 травня 2019 року, а заробітна плата за квітень 2019 року перерахована 06 червня 2019 року. Таким чином, вбачається, що на день звільнення позивача, відповідач мав заборгованість по виплаті заробітної плати за лютий, березень та квітень, розмір якої становив 137 823, 76 грн. При цьому спір про розмір заробітної плати між позивачем та відповідачем відсутній. Судом встановлено, що затримка розрахунку по заробітній платі становить 28 робочих днів (квітень - 2 робочих дні; травень - 22 робочі дні; червень - 4 робочі дні). Загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку складає 56 076, 44 грн. Вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними. Висновки суду відповідають цим обставинам та вимогам закону. Посилання в апеляційній скарзі на те , що суд зважаючи на обставини справи, що підтверджуються відсутність вини скаржника, не повинен був застосовувати ч. 1 ст. 117 КЗпП, апеляційний суд не приймає, виходячи з наступного. Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 30 листопада 2018 року у справі № 635/4979/18, провадження 1-кс/635/3127/2018 було змінено спосіб накладення арешту, визначеного ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 28 вересня 2018 року у справі 635/4979/18 шляхом встановлення заборони власникам корпоративних прав ТОВ «Росток-Трейд» розпорядження, відчуження та користування вказаними корпоративними правами. В подальшому, 28 грудня 2018 року на виконання ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 30 листопада 2018 року, з метою забезпечення здійснення заходів з управління, Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів прийнято рішення про відсторонення керівників та підписантів групи «Росток-Холдинг» та призначено тимчасово виконуючих обов`язки керівників підприємств. Наявність таких процесуальних рішень, не доводить, що призначені тимчасово-виконуючі обов`язки керівників не мали змоги провести розрахунок зі звільненими працівниками. Суду першої інстанції не було надано достатньо доказів на підтвердження того, що у відповідача була відсутня фінансова можливість здійснювати розрахунки зі звільненими працівниками. Доводи апеляційної скарги, з приводу наявності вини третьої особи у затримці розрахунку з позивачем є недоведеними та на законність рішення не впливають. У відповідно до ст.ст. 47, 94, Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу та зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідачем не заперечується того факту, що з 01.02.2013 по 24.04.2019 між ним та позивачем існували трудові відносини. Згідно вищевказаних норм, розрахунок з працівником може здійснювати або власник підприємства або уповноважена особа. Однак, Національне агентство не являється ні власником активу, ні уповноваженою особою, а отже і не має права здійснювати такий розрахунок. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» управління активами - діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необгрунтованами. Згідно із приписами статей 19 та 21 Закону України «Про Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» Національне агентство здійснює управління арештованим майном двома шляхами: реалізація активу визначеними на конкурсних засадах юридичними особами; передача в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям. Отже, аналіз зазначених норм свідчить про те, що, АРМА самостійно не здійснює управління активами та не відповідає перед зобов`язаннями власника активів, що спростовує доводи скаржника про наявність вини Національного агентства у несвоєчасній виплаті заробітної плати ОСОБА_1 . Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать (такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 30 січня 2018 року у справі №760/18557/15-ц). Ні до суду першої інстанції , ні до апеляційного суду не надано достатньо доказів на підтвердження того, що неправомірні дії третьої особи призвели до блокування грошових коштів на всіх рахунках відповідача, та неможливості проведення розрахунку зі звільненими працівниками. Відповідно до частини другої ст. 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Відповідно до ст. 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Враховуючи, що трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша ст. 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату. Судом вірно встановлено і це не заперечується відповідачем, що ТОВ «Росток Трейд» мало заборгованість по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 та враховуючи те, що відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження або спростування викладених у позовній заяві відомостей ні до районного суду ні до суду апеляційної інстанції, суд вірно прийняв наданий позивачем розрахунок та стягнув з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 56 076, 44 грн. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що останні мають право звернутись з вимогами до третьої особи, про відшкодування збитків, якщо доведуть, що неправомірні дії третьої особи призвели до неможливості виплати заробітної плати позивачу у передбачені законом строки. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, та перевіривши доводи апеляційної скарги суд дійшов висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, оцінив надані докази, не допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду . Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судом першої інстанції. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у апеляційному суді. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Росток-Трейд» залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 червня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 05 серпня 2020 року. Суддя доповідач Судді