Постанова 4824 № 363/3994/15-ц

Постанова Іменем України 04 серпня 2020 року м. Київ провадження №22-ц/824/7071/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач), суддів: Кравець В.А., Махлай Л.Д., за участю секретаря: Ратушного А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області про заміну сторони стягувача в складі судді Котлярової І.Ю. від 17 березня 2020 року у справі №363/3994/15-ц Вишгородського районного суду Київської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" про заміну сторони стягувача, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк", ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И В: 22 листопада 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (далі - ТОВ "Вердикт Капітал", Товариство) звернулося до Вишгородського районного суду Київської області із заявою про заміну сторони стягувача його правонаступником. В обґрунтування заяви зазначив, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області, яке частково змінено постановою Верховного Суду від 03.04.2019,від 03.11.2015 по справі №363/3994/15-ц задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк", Банк) та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 17.09.2007 у загальному розмірі 48 104,43 грн звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль, який був переданий в заставу Банку на підставі договору застави від 17.09.2007, шляхом проведення торгів та продажу предмету застави з початковою ціною визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. 22 травня 2019 року між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір №14 про відступлення права вимоги, відповідно до якого Банк відступив ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №37.3/АА-095.07.2 від 17.09.2007, укладеного з ОСОБА_1 . За вказаних обставин, просив замінити стягувача ПАТ "Родовід Банк" на його правонаступника ТОВ "Вердикт Капітал" у справі №363/3994/15-ц. Відповідач ОСОБА_1 проти заяви надала до суду письмові заперечення. В обгрунтування своїх заперечень вказувала, що ТОВ "Вердикт Капітал" вже звертався до суду з тотожною заявою, за результатами розгляду якої 16.10.2019 Вишгородським районним судом Київської області постановлено ухвалу про відмову в задоволенні заяви. Вважала, що за таких обставин дана заява не підлягає розгляду, оскільки в провадженні суду відкрито провадження із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Також в обгрунтування своїх заперечень ОСОБА_1 зазначила, що в порушення вимог ст. 44 ЦПК України заявник ТОВ "Вердикт Капітал" не повідомляв суд та не надав відповідних доказів того, що вже наявне відкрите провадження за аналогічною заявою про заміну сторони стягувача, що свідчить про зловживання останнім своїми процесуальними правами. За наведених обставин просила залишити без розгляду заяву ТОВ "Вердикт Капітал" про заміну сторони стягувача. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17 березня 2020 року заяву ТОВ "Вердикт Капітал" про заміну сторони стягувача задоволено у повному обсязі. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, які мають значення для вирішення справи. В обгрунтування апеляційної скарги вказувала, що судом проігноровано той факт, що по аналогічних заявлених вимогах судом 16.10.2019 вже постановлено ухвалу, якою ТОВ "Вердикт Капітал" відмовлено в задоволенні заяви про заміну сторони стягувача через відсутність належних доказів. Судом не взято до уваги відсутність належних, достовірних та допустимих доказів у заявника на підтвердження заявлених вимог. Вказувала, що судом взято до уваги докази, які не відповідають вимогам ст. 95 ЦПК України, оскільки надані заявником ксерокопії письмових доказів не є такими, що відповідають терміну "засвідчений в установленому порядку документ", а тому не можуть вважатися достовірними та допустимими доказами, згідно ст. 79, 80 ЦПК України. Заявлене ОСОБА_1 клопотання про необхідність витребування оригіналів доказів суд відхилив. Суд не зазначив в оскаржуваній ухвалі жодного аргументу та доказу, на яких грунтувалися заперечення ОСОБА_1 проти заяви. Натомість суд обгрунтував ухвалу тими доказами, на які відсутні посилання в заяві ТОВ "Вердикт Капітал" про заміну сторони стягувача. А усних обгрунтувань стягувач суду не надавав, так як його представник не був присутнім в судовому засіданні. Також, як на підставу скасування ухвали суду вказала, що документи, які підтверджують повноваження представника ТОВ "Вердикт Капітал" - Радченко В.Ю. не відповідають вимогам ч. 5, ч. 6 ст. 62 ЦПК України, оскільки додані до заяви їх копії також не засвідчені в установленому порядку. За наведених обставин просила скасувати ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 17 березня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про заміну сторони стягувача. Учасники справи: ТОВ "Вердикт Капітал" та ПАТ "Родовід Банк" своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Боржник ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених в ній. Стягувач ТОВ "Вердикт Капітал", належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив. Заінтересована особа: ПАТ «Родовід Банк», належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання, та їхніх представників. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення боржника ОСОБА_1 перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що наявні правові підстави для заміни сторони стягувача, у зв'язку з чим дійшов висновку про задоволення заяви. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, враховуючи наступне. Судом встановлено, що 17 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», яке в подальшому змінило найменування на ПАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №37.3/АА-095.07.2. В забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором 17.09.2007 між Банком та ОСОБА_1 укладено Договір застави транспортного засобу, за умовами якого відповідачем в заставу передано автомобіль марки Mitsubishi, модель Pajero Sport, рік випуску 2007, колір сірий, шасі № НОМЕР_1 , тип Т3 - універсал, державний номерний знак НОМЕР_2 . У вересні 2015 року ПАТ «Родовід Банк», посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом про звернення стягнення на заставне майно. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 03 листопада 2015 року позов задоволено та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 17.09.2007 звернуто стягнення на користь ПАТ «Родовід Банк» на предмет застави: автомобіль марки MITSUBISHI, модель PAJERO SPORT, рік випуску 2007, колір сірий, шасі № НОМЕР_3 , тип ТЗ - універсал, реєстраційний № НОМЕР_2 , що переданий в заставу АТ «Родовід Банк» на підставі договору застави від 17.09.2007, що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом проведення торгів та продажу предмету застави з початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10.12.2015 рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03.11.2015 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 03.04.2019 рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03.11.2015, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10.12.2015, змінено. Викладено абзац другий резолютивної частини рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03.11.2015 у такій редакції: «В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 17.09.2007 у загальному розмірі 48 104,43 доларів США, що складається з: 23 191,48 доларів США заборгованості за кредитом; 6 174,17 доларів США заборгованості за процентами за кредитом; 133 731,35 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та сума пені за несвоєчасне погашення процентів за кредитом; 16 047,76 грн трьох відсотків річних від суми простроченого кредиту та сума трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту - звернуто стягнення на користь ПАТ «Родовід Банк» на предмет застави: автомобіль марки MITSUBISHI, модель PAJERO SPORT, рік випуску 2007, колір сірий, шасі № НОМЕР_3 , тип ТЗ - універсал, реєстраційний № НОМЕР_2 , що переданий в заставу АТ «Родовід Банк» на підставі договору застави від 17.09.2007, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом проведення торгів та продажу предмету застави за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій». В іншій частині рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03.11.2015 та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 10.12.2015 залишено без змін. Судом також встановлено, що 22.05.2019 між ПАТ «Родовід Банк» (первісний кредитор) та ТОВ «Вердикт Капітал» (новий кредитор) укладено договір №14 про відступлення прав вимоги, за умовами якого, за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та поручителів зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами та договорами порук з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором (п.1). В пункті 1.1. Договору № від 22.05.2019 сторони домовились, що відступлення банком новому кредитору прав вимоги за договорами застави, що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань боржників за основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами одночасно з цим договором та підлягає нотаріальному посвідченню. Як вбачається з додатку №1 до договору №14 про відступлення прав вимоги від 22.05.2019 до ТОВ «Вердикт Капітал», у тому числі, перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №37.3/АА-095.07.2 від 17.09.2007. 22 травня 2019 року між ПАТ «Родовід Банк» (банк/первісний заставодержатель) та ТОВ «Вердикт Капітал» (новий кредитор/новий заставодержатель) укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами застави, згідно умов якого, у порядку та на умовах, визначених цим договором, і зв`язку з укладенням сторонами 22.05.2019 договору №14 відступлення прав вимоги, предметом якого є відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами поруки відповідно до підписаного реєстру договорів, первісний заставодержатель відступає та передає, а новий заставодержатель приймає та набуває всіх прав, належних первісному заставодержателю за договорами застави, які забезпечують виконання зобов`язань за кредитними договорами, права вимоги за якими передані відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 22.05.2019, перелік договорів застави, права вимоги за якими відступаються наведений у додатку №1 до цього договору (надалі за текстом «Реєстр договорів застави»). Новий заставодержатель сплатив Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених договором №14 про відступлення прав вимоги від 22.05.2019. Відомості про рухоме майно, що є предметом застави за договорами застави, права вимоги за якими відступаються за цим договором, викладено також у Реєстрі договорів застави (додаток №1 до цього договору) (п.2.1). Згідно Реєстру договорів застави до договору про відступлення прав вимоги за договорами застави від 22.05.2019 до ТОВ «Вердикт Капітал» у тому числі, перейшло право вимоги за договором застави № 37.3/АА-095.07.2 від 17.09.2007, заставодавець - ОСОБА_1 . Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 512 ЦК України). У відповідності до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. За приписами ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Як зазначено в ч. 5 ст. 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Таким чином, за змістом положень статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється його правонаступником. Виходячи із наведених положень закону, зокрема пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином чи правонаступництва на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі відступлення права вимоги. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від первісного кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення права вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. Отже, звернення правонаступника первісного кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту ст. 512, 514 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження». Окрім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 травня 2019 року по справі №370/2464/17. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши обставини переходу до ТОВ "Вердикт Капітал" права вимоги до ОСОБА_1 за договором застави, дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення заяви про заміну сторони стягувача у даній справі. До того ж, як вбачається з мотивувальної частини ухвали, суд першої інстанції врахував, що ТОВ "Вердикт Капітал" вже звертався до суду із заявою про заміну сторони стягувача у даній справі, в задоволенні якої ухвалою суду від 16.10.2019 відмовлено з тих підстав, що заявником не було надано доказів відступлення права вимоги за договором застави. Відтак, є необгрунтованими доводи апеляційної скарги щодо ігнорування судом першої інстанції того факту, що суд вже розглянув заяву ТОВ "Вердикт Капітал" про заміну сторони стягувача та відмовив в її задоволенні. Посилання в апеляційній скарзі на те, що подані ТОВ "Вердикт Капітал" заяви є ідентичними, колегія суддів вважає нейпринятними, оскільки як правильно встановлено судом першої інстанції на підтвердження вимог заяви, яка розглянута судом 16.10.2019 заявником не надано доказів переходу права вимоги за договором застави, тоді як за другою заявою такі докази надані до суду, дослідивши які суд і дійшов висновку про наявність правових підстав для заміни стягувача у даній справі. Більш того, слід зазначити, що діючим процесуальним законодавством не заборонено повторне звернення до суду із заявою про заміну сторони стягувача. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що суд безпідставно обгрунтував ухвалу тими доказами, на які заявник не посилався в заяві про заміну сторони стягувача. Як вбачається зі змісту заяви про заміну сторони стягувача, ТОВ "Вердикт Капітал" вказував на те, що у справі №363/3994/15-ц Вишгородським районним судом Київської області ухвалено рішення, яким задоволено позов ПАТ "Родовід Банк" та в рахунок погашення боргу за кредитним договором в загальному розмірі 48 104,43 доларів США звернуто стягнення на предмет застави. Заявник також посилався на те, що до нього перейшло право вимоги за кредитним договором №37.3/АА-095.07.2, укладеним між Банком та ОСОБА_1 . Поряд з цим, в прохальній частині заявник просив замінити вибулого стягувача ПАТ "Родовід Банк" на нового стягувача ТОВ "Вердикт Капітал" у справі №363/3994/15-ц за позовом ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Отже, звертаючись до суду із заявою про заміну сторони стягувача у справі про звернення стягнення на предмет застави ТОВ "Вердикт Капітал" не обгрунтовував свою заяву тим, що набув право вимоги за договором про звернення стягнення на предмет застави. В той же час, ТОВ "Вердикт Капітал" до заяви долучив копію витягу з договору №14 від 22.05.2019 про відступлення права вимоги за кредитним договором; копію витягу з Додатку №1 до договору №14 від 22.05.2019; платіжне доручення за договором №14; копію договору про відступлення права вимоги за договором застави від 22.05.2019; копію витягу з Додатку №1 до договору про відступлення права вимоги за договором застави від 22.05.2019. Також, слід відмітити, що в прохальній частині заявник просив замінити стягувача у справі №363/3994/15-ц. А як вбачається з матеріалів справи, а саме згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями, даній судовій справи про звернення стягнення на предмет застави присвоєне унікальний №363/3994/15-ц (т. 1, а.с. 46). У відповідності до вимог Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах унікальний номер присвоюється справі один раз та протягом всього розгляду справи, в тому числі вирішення судом процесуальних питань, не змінюється. З наведеного слідує, що заявник просив замінити стягувача у даній справі про звернення стягнення на предмет застави, у зв'язку з чим судом першої інстанції і встановлено відповідні обставини, на підставі доказів, долучених ТОВ "Вердикт Капітал" до заяви. За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо неправильного встановлення судом обставин справи не знайшли свого підтвердження. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що надані заявником докази на підтвердження заявлених вимог в порушення вимог ст. 95 ЦПК України не засвідчені належним чином. Відповідно до ч. 4 ст. 95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Вимоги та порядок засвідчення копій документів, визначені законодавцем в пунктах 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року №55). Зокрема, даними нормами передбачено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису. Підпис відповідальної особи засвідчують на документі відбитком печатки організації. Відбиток печатки ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ. Зазначеним вище способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа. Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2018 року по справі №761/5894/17 зазначив, що у випадку подання доказів прошитими та пронумерованими, вони вважаються належним чином засвідченими, якщо всі необхідні реквізити, передбачені вищезгаданим Національним стандартом України, наявні лише на звороті останнього аркуша. Як вбачається з матеріалів справи, долучені ТОВ "Вердикт Капітал" до заяви копії письмових доказів засвідчені належним чином. Так, копії документів прошиті, пронумеровані та на звороті останнього аркуша скріплені підписом адвоката Радченко В.Ю., який засвідчено відбитком печатки Товариства (т. 2, а.с. 149-181). Документи, які підтверджують повноваження адвоката Радченко В.Ю. представляти інтереси ТОВ "Вердикт Каптіл" у даній справі також засвідчені у вищезгаданому порядку. Крім того, слід додати, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів. Оскільки представник позивача веде судову справу від імені юридичної особи (ТОВ "Вердикт Каптіал"), він, як адвокат, має професійне право посвідчувати копії документів у справах, в тому числі і копії письмових доказів. Дана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 17.01.2019 по справі №809/1092/18. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неналежного засвідчення заявником копій письмових доказів колегія суддів вважає неприйнятними. З цих же підстав неможливо вважати прийнятними і доводи апеляційної скарги щодо неналежного засвідчення копій документів, які підтверджують повноваження адвоката Радченко В.Ю. Посилання в апеляційній скарзі, що суд відхилив клопотання ОСОБА_1 про витребування оригіналів документів, копії яких долучені до заяви, не свідчать про неправильність ухваленого судового рішення, а відтак і не можуть бути підставою для його скасування. Тим більше, положеннями ч. 6 ст. 95 ЦПК України визначено, що це не є обов`язком суду. Так, даною нормою передбачено, що якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Також, не може бути підставою для скасування ухвали суду незазначення судом в ухвалі заперечень ОСОБА_1 , адже не свідчить про порушення судом норм процесуального права. За наведених обставин, колегія суддів вважає, що процесуальне питання про заміну сторони стягувача судом першої інстанції вирішено з дотриманням вимог закону, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а скарги без задоволення. Крім того, слід зазначити, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення. Обов`язковість виконання рішення суду, яке набрало законної сили, закріплено в ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ЦПК України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 17 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду. Повний текст постанови складено 04 серпня 2020 року. Головуючий О.Ф. Мазурик Судді В.А. Кравець Л.Д. Махлай