Постанова 4821 № 711/3589/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1286/20Головуючий по 1 інстанції Справа №711/3589/20 Категорія: на ухвалу Позарецька С. М. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2020 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л. секретар Попова М.В. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідачі - приватний виконавець Бурмага Євгеній Анатолійович; Солопов Андрій Миколайович; особа, яка подала апеляційну скаргу - представник позивача - адвокат Топор Артем Ігорович; розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Топора Артема Ігоровича на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 червня 2020 року про відмову у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Бурмаги Євгенія Анатолійовича, ОСОБА_2 про зняття арешту з майна, в с т а н о в и в: у травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до приватного виконавця Бурмаги Євгенія Анатолійовича, ОСОБА_2 та просила суд зняти арешт з її зарплатного рахунку в Акціонерному товаристві «Альфа-Банк», що був накладений постановою приватного виконавця Бурмаги Євгенія Анатолійовича від 02 березня 2020 року у виконавчому провадженні № 58206287. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 червня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у вказаній справі. Ухвала суду обґрунтована тим, що оскільки арешт майна, який позивачка як боржниця просить скасувати, накладено в рамках виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси № 711/4732/16-ц від 14 січня 2019 року на виконання судового рішення, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця Бурмаги Є.А., суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 має право звертатись зі скаргою на дії та рішення державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця у порядку, визначеному розділом VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України, а не в порядку позовного провадження. Також суд вказав, що маючи право на ініціювання спеціальних засобів судового контролю за виконанням судового рішення, яке набрало законної сили, органами виконавчої служби (приватного виконавця), підстав для відкриття нової цивільної справи в межах справи, в якій вирішено спір між сторонами та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів в розмірі 280 570 грн та видано виконавчий документ, немає. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що слід відмовити у відкритті провадження у вказаній цивільній справі та роз`яснив ОСОБА_1 право звернення до суду із скаргою у порядку визначеному розділом УІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Топор А.І. подав апеляційну скаргу та просить скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 червня 2020 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В апеляційній скарзі вказує, що в позовній заяві ОСОБА_1 як на підставу позову посилалась на положення частин 2, 4 та 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якими, зокрема, визначено окремий (позовний) порядок захисту прав боржника, чим позивач і скористалась. Зазначає, що ОСОБА_1 подала позов керуючись загальними нормами цивільного судочинства, які надають їй це право, та у межах даного позову висловила лише вимогу про зняття арешту із зарплатного рахунку без визнання протиправними дій приватного виконавця та скасування відповідної постанови. Своїм правом на подання відзиву інші учасники справи не скористались. Заслухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення із наступних підстав. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказане судове рішення не відповідає вказаним вимогам. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У своїй ухвалі суд першої інстанції визначив, що ОСОБА_1 має право звертатись зі скаргою на дії та рішення державного виконавця або іншої посадової особи органу виконавчої служби чи приватного виконавця у порядку, визначеному Розділом VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» Цивільного процесуального кодексу, а не у порядку позовного провадження. З таким висновком суду колегія суддів погодитись не може з наступних підстав. Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. ОСОБА_1 для вирішення питання зняття арешту з майна обрала спосіб захисту у виді подання позовної заяви, а не скарги на дії чи рішення приватного виконавця, в порядку визначеному Розділом VII ЦПК України, що є її правом відповідно до чинного законодавства. Відповідно до положень статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами; у провадженні цього чи іншого суду є справи зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому самому третейському суді виявився неможливим; є рішення суду іноземної держави, визнане в Україні у встановленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції посилався на підставу передбачену в п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, відповідно до якої суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому, суд вказав, що ОСОБА_1 має право звернутись до суду зі скаргою на дії чи рішення приватного виконавця в порядку, визначеному Розділом VII ЦПК України. Однак відповідно до положень частини 5 статті 186 ЦПК України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено принцип доступу до правосуддя. Як доступ до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору у порядку певного судочинства. Під час вирішення питання щодо можливості розгляду справи в порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданням цивільного судочинства, передбаченим у статті 2 ЦПК України, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до статті 1 ЦПК України Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відмова у відкритті провадження у справі з підстав наявності, як вказує суд, у особи права звернення із скаргою в порядку визначеному розділом УІІ ЦПК України, є помилковою, оскільки положення статті 186 ЦПК України визначають вичерпний перелік підстав відмови у відкритті провадження у справі і підстави, яка вказана судом, не передбачають. Колегія суддів також звертає увагу, що в порушення положень ч. 5 ст. 186 ЦПК України, суд першої інстанції не роз`яснив в оскаржуваній ухвалі, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд даної справи, якщо на думку суду дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного провадження. Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно зі ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, тому апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Топора Артема Ігоровича слід задовольнити, ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 червня 2020 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Топора Артема Ігоровича задовольнити. Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 червня 2020 року про відмову у відкритті провадження у даній справі скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 та пунктом 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України. Судді Повний текст постанови складено 5 серпня 2020 року.