Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/10526/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1363/20Головуючий по 1 інстанції Справа №711/10526/18 Категорія: 310000000 Позарецька С. М. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2020 року м. Черкаси: Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідач Фетісова Т.Л. судді Гончар Н.І., Сіренко Ю.В. секретар Торопенко Н.М. учасники справи: позивач (скаржник) - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 28.05.2020 (ухвалене об 11 год. 39 хв. у залі судових засідань Придніпровського районного суду, повний текст складено 09.06.2020, суддя в суді першої інстанції Позарецька С.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся у грудні 2018 року до суду з даним позовом, яким просив визнати шлюб, укладений 18.10.2001 з відповідачем, недійсним та про скасування рішення суду про розірвання зазначеного шлюбу (рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.11.2017 у справі №711/10115/16-ц). Ухвалою суду від 16.01.2018 у відкритті провадження щодо вимог про скасування рішення суду про розірвання шлюбу відмовлено. Таким чином судом розглядалися позовні вимоги про визнання шлюбу недійсним. Позивач у справі такі вимоги мотивує (в остаточній редакції заяви від 23.07.2019) тим, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.12.2017 розірвано шлюб між сторонами. Однак цей шлюб був укладений фіктивно без намірів створювати сім`ю і набути права та обов`язки подружжя. У травні 1999 року відповідачу зроблено операцію і вона не могла мати дітей, а позивачу у лютому 2000 року встановлено інвалідність. Між сторонами було свідомо укладено недійсний шлюб 18.10.2001 в Сиротинській селищній раді м. Сєвєродонецьк, Луганської області. Шлюб неможливо було реєструвати за станом здоров`я. В той час він працював з 05.05.1999 по 14.05.2002 керуючим справами виконкому і на нього були покладені обов`язки вести нотаріальні дії та вести реєстрації громадянського стану. Отже, такий шлюб вважається недійсним у зв`язку з порушенням умов укладення шлюбу. Також позивач вказує, що сторони знали, що порушують закон, але відповідачу було вигідно отримати пільги на комунальні послуги та проживати у житлі позивача. Відповідач ніколи його не кохала, глузувала за його малий зріст та повноту. Спільних дітей сторони не мають. Відповідач з позивачем розлучилась у 2008 році, а тоді самостійно без його згоди поновлювала шлюб. Відповідач на протязі сумісного життя неодноразово зникала на декілька місяців, не платила комунальні послуги, посилаючись на малу зарплату та пенсію; користується і на даний час пільгами позивача, як дружина інваліда. Майно, придбане у фіктивному шлюбі, вважається набутим не на праві спільної сумісної власності, а за спільні кошти у Черкасах сторони не купували нічого. Шлюб сторін є недійсним з самого його укладання у зв`язку з тим, що були порушені норми ст.9 ЗУ «Про нотаріат», ст.9 розд. ІІ наказу МЮУ від 18.10.2000 №52/5 «Про затвердження Правил державної реєстрації громадянського стану в Україні». Крім того, вказує, що з 29.07.2017 по серпень 2018 відповідач за місцем реєстрації не проживала, повернулася в Петровське Краснолучського району Луганської області і в відсутність позивача проникла до квартири АДРЕСА_1 , звідки викрала грошові кошти та документи. Відповідач намагається заволодіти майном позивача та жити у його квартирі. Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 28.05.2020 позовні вимоги у справі залишено без задоволення. Суд вказав, що заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.12.2017, яким шлюб між сторонами розірвано, набуло законної сили та в апеляційному порядку не оскаржувалось, що є перешкодою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання цього ж шлюбу недійсним. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав 20.07.2020 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог. В обґрунтування вказано на те, що суд не призначив експертизу для визначення стану здоров`я позивача. Суд не вивчав надані позивачем докази. Суд не забезпечив належну участь позивача у розгляді справи, адже останній просив зупинити провадження на час карантину, так як йому фізично важко було прийти в засідання суду та брати в них участь. Спірний шлюб укладено з порушенням правил його реєстрації, адже позивач був посадовою особою органу, що зареєстрував шлюб. Сторони не мали наміру створювати сім`ю. Відповідач постійно проживає у Луганській області. Суд застосував норми сімейного права, які втратили чинність. Інші доводи скаржника дублюють ті, що викладені в позовній заяві. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_2 просила суд апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При розгляді справи встановлено, що відповідно до свідоцтва серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб в Сиротинській селищній раді м. Сєвєродонецьк Луганської області. У червні 2006 року сторони подали заяву до відділу РАЦС Сєвєродонецького МУЮ Луганської області про розірвання шлюбу. За даними свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , яке видане відділом РАЦС Сєвєродонецького МУЮ Луганської області 04.07.2006, шлюб між ними був розірваний. Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11.12.2006 за спільними заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.52) поновлено шлюб між ними, який зареєстрований Сиротинською селищною радою м. Сєвєродонецьк Луганської області 18.10.2001, та анульовано актовий запис за №278 від 04.07.2006 про його розірвання. Це рішення суду набрало законної сили. Судом вказано, що після розірвання шлюбу, заявники продовжували жити однією сім`єю і в майбутньому не мають наміру припиняти шлюбні відносини (а.с.33). Обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України). Отже вказані обставини додатковому доказуванню не підлягають. Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 19.07.2018 внесено реєстраційний запис - реєстрація актового запису про шлюб - актовий запис №9, що складений 18.10.2001 Сиротинською селищною радою м. Сєвєродонецьк Луганської області (чоловік ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_2 , прізвище до шлюбу ОСОБА_3 ). Крім того внесено запис про розірвання шлюбу на підставі судового рішення від 21.12.2017 справа №711/8980/17 (а.с.34). Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.12.2017 (а.с.5) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені: шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (актовий запис №9 від 18.10.2001), розірваний. Вірний номер справи не №711/10115/16-ц, а №711/8980/17 (після виправлення описок ухвалою суду від 19.04.2019). Це рішення суду набрало законної сили 22.01.2018. Позивач у справі стверджує про те, що вищевказаний шлюб, укладений між ним та відповідачем, є недійсним, адже сторони не мали наміру створювати сім`ю (шлюб укладено фіктивно). Такими є фактичні обставини, встановлені судом при розгляді цієї справи. Правовідносини, які виникли між сторонами на їх підставі, мають наступне правове регулювання. Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Відповідно до ст.13 Кодексу про шлюб та сім`ю України (в редакції, чинній на час укладення спірного шлюбу 18.10.2001) реєстрація шлюбу встановлюється як в інтересах державних і громадських, так і з метою охорони особистих і майнових прав та інтересів подружжя і дітей. Права і обов`язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Час виникнення прав і обов`язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану. Для укладення шлюбу необхідна взаємна згода осіб, які одружуються, і досягнення ними шлюбного віку (ст.15 цього Кодексу). Як передбачено ст.17 КпШС України, не допускається укладення шлюбу між особами, з яких хоча б одна перебуває вже в іншому шлюбі; між родичами по прямій висхідній і низхідній лінії, між повнорідними і неповнорідними братами й сестрами, а також між усиновителями і усиновленими; між особами, з яких хоча б одна визнана судом недієздатною внаслідок душевної хвороби або недоумства. Особи, які одружуються, мають бути взаємно обізнані про стан здоров`я один одного (ст.18 цього Кодексу). Відповідно до ст. 45 КпШС шлюб може бути визнаний недійсним в разі порушення умов, встановлених статтями 15 - 17 цього Кодексу, а також в разі реєстрації шлюбу без наміру створити сім`ю (фіктивний шлюб). Визнання шлюбу недійсним провадиться в судовому порядку. Шлюб визнається недійсним лише за рішенням суду, і на вимоги про визнання шлюбу недійсним, відповідно до ст. 9 КпШС України, позовна давність не поширюється. Також ст.38 СК України, що діє з 01.01.2004, передбачено, що підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22 (шлюбний вік), 24-26 (добровільність шлюбу, одношлюбність, особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою) цього Кодексу. Як передбачено частинами 1-3 статті 39 СК України недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі. Недійсним є шлюб, зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою. Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім`ю (ст. 40 СК). Статтею 41 СК України, передбачено випадки, коли шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду. З системного аналізу як норм КпШС, які були чинним на момент державної реєстрації спірного шлюбу, так і норм СК України, які чинні на момент розгляду даної справи, слідує, що підставами для визнання шлюбу недійсним у судовому порядку є, зокрема, відсутність наміру в осіб, між якими реєструється шлюб, створювати сім`ю (фіктивний шлюб), а також неможливість укладення шлюбу за станом здоров`я когось із сторін, про що вказує позивач у справі. Позивач також стверджує про те, що було порушено процедуру державної реєстрації спірного шлюбу, так як він на момент її вчинення працював керуючим справами виконкому. При цьому обставини, які свідчать про недійсність шлюбу, мають існувати на момент його укладення, отже мають застосовуватися положення сімейного законодавства, чинні на час державної реєстрації спірного шлюбу 18.10.2001, що спростовує апеляційні доводи скаржника про невірне застосування судом першої інстанції норм КпШС, які втратили чинність на момент розгляду цієї справи. У даному випадку положення СК України не можуть регламентувати ті правовідносини, які виникли на момент реєстрації спірного шлюбу у жовтні 2001 року, оскільки вони ще не були чинними. Також апеляційний суд звертає увагу скаржника на те, що при вирішенні питання про недійсність шлюбу суд на підставі встановлених при розгляді справи фактичних обставин (у даному випадку це існування перешкод для укладення спірного шлюбу), які обґрунтовуються наданими сторонами доказами, надає їм оцінку в аспекті чинних на момент їх виникнення норм законодавства, а не тих норм, які з`являться пізніше. Далі, недійсність шлюбу - це форма відмови держави від визнання укладеного шлюбу як юридично значущого акту, виражена в рішенні суду, винесеному в порядку цивільного судочинства у зв`язку з порушенням встановлених законом умов укладення шлюбу. Визнання шлюбу недійсним тягне припинення всіх правових наслідків його укладення та є подібним за наслідками до розірвання шлюбу. Відповідно до ч.2 ст.43 СК України якщо шлюб розірвано за рішенням суду позов про визнання його недійсним може бути пред`явлено лише після скасування рішення суду про розірвання шлюбу. Крім того, у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 (справа № 756/8186/17) вказано, що не може одночасно існувати два рішення суду з приводу спору між тим самим подружжям, як про розірвання шлюбу, так і про визнання цього шлюбу недійсним. Отже наявність чинного рішення суду про розірвання шлюбу є перешкодою для вирішення спору між сторонами такого шлюбу про визнання його недійсним. Фактично ч.2 ст.43 СК України надає особі право на позов про визнання шлюбу недійсним тільки у разі відсутності чинного рішення суду про розірвання такого шлюбу. У даному випадку заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.12.2017 про розірвання між сторонами цієї справи шлюбу є чинним на час вирішення даного спору, отже позивач не може заявляти вимоги про визнання цього ж шлюбу недійсним, що свідчить про правильність висновків суду першої інстанції в цій справі. За встановлених обставин позивач вправі або оскаржувати до суду вищої інстанції рішення суду про розірвання шлюбу або порушувати питання про його перегляд за нововиявленими обставинами, якщо для цього є підстави. Отже доводи позивача в цій справі, викладені як в позовній заяві так і в апеляційній скарзі, про фіктивність спірного шлюбу чи наявність інших перешкод для його державної реєстрації, незалежно від їх обґрунтованості, не можуть слугувати підставою для задоволення позовних вимог про визнання шлюбу недійсним, адже в позивача згідно вимог ч.2 ст.43 СК України взагалі відсутнє право на пред`явлення таких позовних вимог (наявне чинне рішення суду про розірвання відповідного шлюбу). Усі апеляційні доводи скаржника правильності таких висновків не спростовують, адже не свідчать про скасування рішення суду про розірвання спірного шлюбу. Апеляційний суд враховує, що скаржник мав можливість представити усі свої обґрунтування заявлених вимог як суду першої інстанції так і апеляційному суду, отже належним чином мав доступ до правосуддя, що свідчить про необґрунтованість його тверджень щодо неналежного забезпечення участі у судовому розгляді справи. Доводи скаржника про те, що суд не призначив експертизу для визначення стану здоров`я позивача та не вивчав надані докази не дають право стороні шлюбу порушувати перед судом питання про визнання його недійсним у разі одночасного розірвання такого шлюбу чинним судовим рішенням, що суперечить приписам ч.2 ст.43 СК України, тобто встановлення фактичного стану здоров`я позивача не входить до предмету доказування у даній справі. Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 28.05.2020 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід віднести на рахунок держави, так як позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» (є особою з інвалідністю ІІ групи). Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу - залишити без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 28.05.2020 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним - залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді віднести на рахунок держави. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством - п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України. Повну постанову складено 05.08.2020. Суддя-доповідач Судді