Постанова 4818 № 643/948/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 05 серпня 2020 року м. Харків справа № 643/948/19 провадження № 22-ц/818/3494/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів -Кругової С.С., Пилипчук Н.П. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 , відповідач - ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_4 відповідач - ОСОБА_5 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, -Департамент реєстрації Харківської міської ради, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2019 року в складі судді Букрєєвої І.А., у с т а н о в и в : У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, -Департамент реєстрації Харківської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Позов, з урахуванням уточнень, мотивовано тим, що рішенням Московської районної в м. Харкові ради від 25 грудня 2007 року №415/16 затверджено рішення спільного засідання адміністрацій та ради трудового колективу Відкритого акціонерного товариства «Харківспецбуд» про закріплення за його батьком ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 27,5 кв м на склад сім`ї із чотирьох осіб -він, дочка, син та онука. За час проживання в квартирі були зареєстровані інші члени сім`ї, а саме - онуки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер. Всі особисті рахунки про сплату за комунальні послуги за квартиру оформлені на нього. Зазначає, що відповідачі більше 6 місяців не проживають за місцем реєстрації, не сплачують комунальні платежі, не отримують кореспонденцію за цією адресою, особистих речей в квартирі не мають, їх адреса проживання йому не відома. Відповідачі добровільно виїхали з квартири та не користуються житлом без поважних причин, перешкод у користуванні жилим приміщенням він їм не чинив. Вказані обставини позбавляють його можливості оформити договори по сплаті комунальних послуг з урахування пільг як учасника бойових дій. Посилаючись на вказані обставини, просив визнати відповідачів таким, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , позбавити їх права користування цим житловим приміщенням, а також зобов`язати Відділ громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Московського району м. Харкова зняти відповідачів з реєстрації за спірною адресою. Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2019 року позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 такими , що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 . Рішення мотивовано тим, що відповідачі не є власниками квартири, фактично за спірною адресою без поважних причин не проживають з 2016 року, витрат по утриманню квартири не несуть а тому наявні підстави для визнання їх такими, що втратили права користування спірним житловим приміщенням. 18 травня 2020 року Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішенням суду вирішено питання щодо житлових прав малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не може самостійно визначати своє місце проживання, а тому сам по собі факт її непроживання в спірній квартирі не може бути безумовною підставою для визнання її такою, що втратила право користування житлом. Доказів, що ОСОБА_4 має у власності або користується іншим житлом, позивачем не надано. 06 листопада 2018 року дитина на підставі акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку влаштована до Комунального некомерційного підприємства «Міська багатопрофільна лікарня № 18» Харківської міської ради. На підставі клопотання Служби у справах дітей по Московському району дитина влаштована до Комунального закладу «Обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей». Мати дитини ОСОБА_3 рішенням Московського районного суду м. Харкова від 15 січня 2020 року позбавлена батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_4 Однак Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради в якості третьої особи до участі у справі залучено не було, висновок органу опіки та піклування у справі відсутній. Позивач заочне рішення не оскаржив, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідачі з заявою про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції не звертались, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту другого частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Матеріали справи свідчать, що рішенням Московської районної в м. Харкові ради від 25 грудня 2007 року №415/16 затверджено рішення спільного засідання адміністрацій та ради трудового колективу ВАТ «Харківспецбуд» про закріплення за ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 27,5 кв м на склад сім`ї із чотирьох осіб -він, дочка, син та онука. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер. Згідно з Довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб станом на 27 грудня 2018 року за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За змістом статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду. Згідно з частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Стаття 71 ЖК Української РСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. Відповідно до статті 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. За правилами пункту 3 частини третьої статті 71 ЖК Української РСР жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках : влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім`ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім`ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках - до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях. Аналіз статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи. Згідно з статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K., 21.02.1990). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення в справі Gillow v. the U.K., 24 листопада 1986 року), так і на наймача (рішення в справі Larkos v. Cyprus, 18.02.1999). ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є малолітньою особою. Відповідно до статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла. У статті 19 Сімейного Кодексу України зазначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Однак, при вирішенні питання щодо житлових прав дитини орган опіки та піклування, участь якого при розгляді судом таких спорів є обов`язковою в силу статті 19 СК України, не залучено, відповідно письмовий висновок щодо вищезазначеного спору не надавався. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що спірна квартира не приватизована, а надана у користування на підставі рішення №415/16 від 25 грудня 2007 року виконавчого комітету Московської районної в м.Харкові ради. Тобто, житлове приміщення віднесено до комунальної власності територіальної громади м. Харкова. За статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності. Однак, Харківську міську раду до участі у справі притягнуто не було. Таким чином, враховуючи, що суд першої інстанції не визначився з колом осіб, які повинні брати участь у розгляді цієї справи, що має значення для правильного вирішення справи, особливо для захисту прав малолітньої ОСОБА_4 , судове рішення не може вважатися законними та обґрунтованими. Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи, з позовом про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням ОСОБА_1 звернувся 24 січня 2019 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на акти, що складені його сусідами, а саме - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які проживають у квартирі №5 спірного житлового будинку та ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які мешкають у квартирах № 54, 57 та 42 цього будинку відповідно, згідно з якими відповідачі не проживають за адресою АДРЕСА_2 понад 4 роки, їх особисті речі у квартирі відсутні. Інших належних та допустимих доказів непроживання відповідача в спірній квартирі протягом 6 місяців до дня звернення до суду матеріали справи не містять. Не подано таких доказів і до суду апеляційної інстанції. При цьому акти складено 23 січня 2019 року, тобто за день до звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи викладене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у позові. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України). Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України). З огляду на викладене, судовий збір підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради -задовольнити. Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2019 року - скасувати та ухвалити нову постанову. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 в інтересах якої діє ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Департамент реєстрації Харківської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - відмовити. Судовий збір компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 05 серпня 2020 року. Головуючий А.В. Котелевець Судді С.С. Кругова Н.П. Пилипчук