Постанова 4818 № 621/3096/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 5 серпня 2020 року м. Харків справа № 621/3096/19 провадження № 22-ц/ 818/3384/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Тичкової О.Ю., суддів - Котелевець А.В., Пилипчук Н.П., сторони справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни, яка діє в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 30 березня 2020 року, ухвалене у складі судді Овдієнко В.В., УСТАНОВИВ: У жовтні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 06.08.2012 в розмірі 56334,82 грн та судових витрат. Позов мотивований тим, що 6 серпня 2012 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н (надалі Договір), за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 9000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг. Банк в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач взятих на себе за вищевказаним договором зобов`язань належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 25.09.2019 має заборгованість у розмірі 56334,82 грн., яка складається з: 29218,29 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11183,44 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 12674,29 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 100 грн - пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - фіксована частина, 2658,80 грн - процентна складова. Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 30 березня 2020 року у задоволені позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Посилається на неповне з`ясування судом обставин у справі, не відповідність висновків суду встановленим у справі обставинам та, як слідство, порушення судом норм матеріального та процесуального права. У якості доводів апеляційної скарги посилається на те, що підписавши анкету-заяву позичальника відповідач засвідчила, що вона ознайомлена з відповідними документами, а отже, повністю згодна з умовами кредитування. Відповідач не лише отримала кредитну карту, а й визнала укладення кредитного договору та погодилася з його умовами, вчинивши дії спрямовані на його виконання, зокрема погашення заборгованості. Наявність заборгованості за Договором підтверджується належними та допустимими доказами, наявні докази підписання відповідачем Умов та правил надання банківських послуг, якими передбачено зобов`язання щодо сплати процентів за користування кредитом, а також інших платежів. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позову. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін. Посилається на те, що анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 06.08.2012 не містить істотних умов договору щодо розміру кредиту, процентної ставки та умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, строку повернення кредиту та інших суттєвих умов. Надані Банком Правила надання банківських послуг ПриватБанку відповідачем не визнаються та не мають її підпису, а тому їх не можна вважати складовою кредитного договору. Посилається на висновки, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, яку суд першої інстанції правомірно застосував. Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких підстав. Відповідно до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг. В анкеті-заяві відсутні домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору. Відповідач взяті на себе за Договором зобов`язання щодо повернення отриманих у кредит коштів виконала, ОСОБА_1 надала докази повернення Банку суми, що перевищує фактично отриману. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав. Як убачається із матеріалів справи і встановлено судовим розглядом, 06.08.2012 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву в АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , у якій указано, що разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та Банком Договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с. 9). На підтвердження укладення із ОСОБА_1 кредитного договору 06.08.2012 Банк надав також Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с. 10 - 25). Згідно з наданим Банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за укладеним 06.08.2012 кредитним договором станом на 25.09.2019 становить 56334,82 грн, з яких: 29218,29 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11183,44 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 12674,29 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 100 грн - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - фіксована частина, 2658,80 грн - процентна складова (а.с. 5-8). Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). В анкеті-заяві позичальника від 6 серпня 2012 року не зазначена не тільки процентна ставка за користування кредитом, а й розмір кредитного ліміту та вид кредитної картки, яка видавалась ОСОБА_1 . В анкеті-заяві також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути проценти за користування кредитними кредитом, пеню та штрафи. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 06.08.2012, послався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомлювалася і погоджувалася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, наданий Банком витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» містить чотири різні види карток із різним розміром відсотків та неустойки по кожному виду. Тому без визначення в анкеті-заяві виду отриманої відповідачем кредитної картки не можливо визначити та перевірити правильність нарахованих Банком процентів, неустойки, розмір заборгованості за тілом кредиту. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом узгодження істотних умов кредитного договору бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Також судова колегія вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (06.08.2012) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (18.10.2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, за відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про вид кредитної картки, про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України. Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Судом також ураховується, що фактично отримані та використані позичальником кошти повернуті АТ КБ «ПриватБанк» в добровільному порядку. Так, згідно розрахунків, наданих відповідачем, у період з 06.08.2012 по 25.09.2019 нею було отримано 62944,15 грн, повернуто 79099,12 (а.с. 61-63, 115-118). Зазначені розрахунки відповідають відомостям виписок по рахунку ОСОБА_1 (а.с. 64-75). Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга представника Банку не підлягає задоволенню. Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Із матеріалів справи вбачається, що за подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 сплатила витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн . В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 вказано, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду були надані договір про надання юридичної (правничої) допомоги № С3/20 від 3 лютого 2020 року, укладений між Адвокатським об`єднанням «Ліга Сова» в особі Заступника директора з правових питань Соляник О.О. та ОСОБА_1 (а.с. 110), додаткова угода від 8 червня 2020 року до Договору про надання юридичної (правничої) допомоги № С3/20 від 03.02.2020 між тими ж сторонами (а.с. 175), копія рахунку № 15/20 від 08.06.2020 на оплату юридичних послуг згідно Договору про надання юридичної (правничої) допомоги № С3/20 від 03.02.2020 на суму 3500 грн (а.с. 178), копія квитанції № 22_5 від 11.06.2020 про сплату ОСОБА_1 3500 грн юридичних послуг згідно рахунку № 15/20 від 08.06.2020 (а.с. 177), акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання юридичної (правничої) допомоги № С3/20 від 03.02.2020 року 08.07.2020 (а.с. 184). Враховуючи доведеність ОСОБА_1 належними і допустимими доказами розміру понесених нею витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цивільної справи Харківським апеляційним судом, залишення апеляційної скарги представника позивача без задоволення, з АК КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 належить стягнути 3500 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 371, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», залишити без задоволення. Рішення Зміївського районного суду м. Харкова від 30 березня 2019 року залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-д) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 (три п`ятсот) гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 5 серпня 2020 року. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді А.В. Котелевець Н.П. Пилипчук