Постанова 4810 № 426/10627/19

Справа № 426/10627/19 Провадження № 22-ц/810/164/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2020 року м.Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Лозко Ю.П. (суддя-доповідач) суддів - Назарової М.В., Стахової Н.В. за участю секретаря судового засідання - Сінько А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Сватівського районного суду Луганської області від 13 січня 2020 року, ухваленого Сватівським районним судом у складі: судді Скрипника С.М. в приміщенні того ж суду у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 встановив: У вересні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 18566,86 грн, який мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 07 червня 2012 року відповідач від позивача отримав кредит у розмірі 2700 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач з метою отримання банківських послуг підписав заяву разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ та складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, а відповідач в порушення умов кредитного договору не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Оскільки відповідач ОСОБА_1 неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, АТ КБ «Приватбанк» просив стягнути з нього заборгованість за кредитним договором № б/н від 07 червня 2012 року в сумі 18566,86 грн, з яких: 2515,21 грн заборгованість за кредитом, 12691,32 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 2000.00 грн заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, 500.00 грн штраф (фіксована частина), 860.33 грн штраф (процентна складова). Відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило. Заочним рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 13 січня 2020 року позов задоволено частково. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині не задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, в іншій частині рішення залишити без змін. За доводами апеляційної скарги, суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, зокрема, безпідставно послався на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 у справі № 342/180/17, не маючи обґрунтованих заперечень відповідача та відповідних доказів проти заявлених вимог. За змістом ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ч. 1 ст. 1048 ЦК України не передбачено надання безпроцентних кредитів. Отже, основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування, і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів. Відмовляючи у стягненні відсотків по кредиту, суд допускає грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність банку, наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку та у цілому порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Відповідач правом відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Сторони в судове засідання не з`явились, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розгляду справи з огляду на те, що вони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Луганським апеляційним судом неодноразово розгляд справи призначався у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Позивач в судове засідання не з`явився, у додаткових поясненнях на апеляційну скаргу просив справу розглядати без участі представника банку. На поштову адресу місця реєстрації відповідача апеляційним судом завчасно направлялися судові повістки-повідомлення про розгляд справи, однак повістки-повідомлення поверталися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній», тому відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач є належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Предметом апеляційного перегляду справи є рішення суду в частині незадоволених вимог щодо стягнення відсотків з відповідача за користування кредитом. Відповідно до ст.263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення суду в оскаржуваній частині відповідає. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції враховуючи висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 242/180/17 виходив з того, що відсутні підстави вважати, що під час укладення договору з ОСОБА_2 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих правильних висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Довід апеляційної скарги про те, що діючим законодавством надання безпроцентних кредитів не передбачено, і встановивши заборгованість за тілом кредиту суд не мав підстав для відмови позивачу у стягненні з відповідача відсотків за користування кредитом у розмірі, розрахованому Банком на підставі Тарифів обслуговування кредитних карток, а у разі їх непогодження у розмірі на рівні облікової ставки НБУ є помилковим, оскільки позивач не надав доказів підписання відповідачем як позичальником вказаних банківських тарифів, а підписана ОСОБА_2 анкета - заява не містить розміру процентів за користування кредитними коштами, неустойки. Посилання у скарзі на ч.1 ст. 1048 ЦК України щодо стягнення відсотків на рівні облікової ставки НБУ у разі недоведеності позивачем розміру процентної ставки за користування кредитними коштами є помилковими, оскільки за принципами диспозитивності та змагальності сторін суд розглядає справи лише у межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, а таких вимог Банк не заявляв. Суд в даному випадку не міг вийти за межі заявлених позовних вимог про стягнення відсотків, погоджених, на думку позивача, сторонами у договорі приєднання, а позову про стягнення відсотків на рівні облікової ставки НБУ позивачем не заявлялось та такі вимоги можливі лише у разі не встановлення договором розміру відсотків. Натомість Банком заявлено вимогу про стягнення погоджених сторонами у кредитному договорі відсотків за користвання кредитними коштами, що унеможливлює застосування судом на власний розсуд облікової ставки НБУ. Довід апеляційної скарги про те, що суд безпідставно послався на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 у справі № 342/180/17 є помилковим, з огляду на таке. 03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом ПАТ «КБ «ПриватБанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа № 342/180/17). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника,не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що АТ «КБ «ПриватБанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, що і було стягнуто судом і в наведеній частині рішення суду не оскаржується. Отже, доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Загальні посилання в скарзі на підрив основ банківської системи не стягненням процентів не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права. У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Сватівського районного суду Луганської області від 13 січня 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Ю.П. Лозко Судді: М.В. Назарова Н.В. Стахова