Постанова 4823 № 751/9313/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 04 серпня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 751/9313/19 Головуючий у першій інстанції Мороз К. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/965/20 Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді - Бобрової І.О., суддів Мамонової О.Є., Шитченко Н.В., за участю секретаря Бивалькевич Т.В., сторони справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 19 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, місце постановлення ухвали судом першої інстанції м.Чернігів, дата складання повного тексту ухвали судом першої інстанції 19.02.2020, У С Т А Н О В И В : У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, в якому просив здійснити поділ квартири загальною площею 94,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 та боргових зобов`язань на суму 1 091 140 грн в рівних частинах між ним та відповідачкою. 14.02.2020 ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просив залишити його позовну заяву без розгляду та повернути сплачений ним за її подання судовий збір. Ухвалою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 19 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду, у задоволенні заяви про повернення судового збору відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати частково ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву про повернення судового збору. Скаржник зазначає, що, заявляючи вимогу про повернення судового збору, та, посилаючись на п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України як на підставу залишення позову без розгляду, помилково не врахував того, що підстави для повернення судового збору передбачені в Законі України «Про судовий збір». Зазначає, що сплачені ним кошти в розмірі 8667,34 грн становлять для нього велику матеріальну цінність. Позивач не скористалась своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу. Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвала суду першої інстанції в частині залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду не оскаржується, тому, відповідно до положень ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом в цій частині не переглядається. Відповідно до ч. 2,5 ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення в частині, що оскаржується, таким вимогам відповідає. Судом встановлено, що 14.02.2020 ОСОБА_1 подав заяву, в якій, посилаючись на ст.257 ЦПК України та ст. 7 Закону України «Про судовий збір» просив залишити без розгляду його позовну заяву до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та розглянути питання про повернення судового збору, сплаченого при поданні зазначеної позовної заяви. Відмовляючи у задоволення заяви ОСОБА_1 про повернення судового збору, суд виходив з того, що позовна заява була залишена без розгляду на підставі поданої заяви позивача, що виключає можливість повернення судового збору на підставі п.4 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір». Колегія суддів повністю погоджується із даним висновком суду, оскільки він повністю відповідає нормам матеріального та процесуального права. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотання особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі залишення заяви без розгляду, крім випадків, якщо така заява залишена без розгляду за його (тобто позивача) заявою. Враховуючи, що підставою для постановлення ухвали про залишення позовної заяви без розгляду стало саме подання позивачем ОСОБА_1 відповідної заяви, то суд першої інстанції з посиланням на зазначену вище норму закону дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстави для повернення судового збору, сплаченого при поданні позову, відсутні. Твердження позивача про те, що ним помилково не був зазначений конкретний пункт статті 7 Закону України «Про судовий збір» не може бути прийнято до уваги, оскільки незазначення ОСОБА_1 конкретної норми закону не впливає на правильність висновків суду першої інстанції. Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, тобто в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні. Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 19 лютого 2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення Судді Чернігівського апеляційного суду І.О.Боброва О.Є.Мамонова Н.В.Шитченко Повний текст постанови суду складений 05.08.2020.