Постанова 4804 № 229/295/20

Єдиний унікальний номер 229/295/20 Номер провадження 22-ц/804/2065/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого судді Мірути О.А., суддів: Агєєва О.В., Мальованого Ю.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 229/295/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 15 квітня 2019 року (суддя Панова Т.Л.), ухваленого в приміщенні Дружківського міського суду Донецької області, повне судове рішення складено 15 квітня 2020 року,- В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У січні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просить в якому просить стягнути з відповідача на свою користь не виплачену заробітну плату за період з лютого 2016 року по квітень 2017 року у розмрі 31043,41 грн. Обґрунтовує свої вимоги тим, що до 12.04.2017 року він перебував у трудових правовідносинах з відповідачем. 12 квітня 2017 року ОСОБА_1 був звільнений на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України. На дату звільнення, за період з лютого 2016 року по квітень 2017 року йому не було виплачено відповідачем заробітна плата у розмірі 31043,41 грн. По теперішній час з боку відповідача виплата заробітної плати не здійснена. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 15 квітня 2020 року задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з лютого 2016 року по квітень 2017 року в розмірі 31043, 41 грн. відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що ПАТ «Українська залізниця» з урахуванням того, що ДП «Донецька залізниця» (код ЄДРПОУ 01074957) знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (із юридичною адресою у м. Донецьку), залишається юридичною особою, свої активи, зобов`язання та документи на їх підтвердження до АТ «Українська залізниця» не передавало (відповідні передавальні акти не складалися і не затверджувалися), а тому правонаступництво від ДП «Донецька залізниця» до АТ «Українська залізниця» не перейшло. Оскільки правонаступництво щодо ДП «Донецька залізниця» (код ЄДРПОУ 01074957) настає в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року № 604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції», після внесення майна до статутного капіталу правонаступника. Крім того, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, АТ «Українська залізниця» створила регіональну філію «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» та визначила місце її розташування у місті Лиман Донецької області, вул. Привокзальна, будинок

22. Вказана регіональна філія не є юридичною особою. На думку суду першої інстанції матеріалами справи, зокрема копією трудової книжки, не підтверджується, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем у даній справі. Згідно інформації наведеної у листі в.о. начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» від 03.03.2020 року № 512 ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з відповідачем. Факт перебування позивача у трудових відносинах з відповідаечм також не підтверджують відомості з Державної податкової служби України, Пенсійного фонду України, АКБ «Індустріалбанк», та формою ОК-5. За таких обставин підстави для задоволення вимог про стягнення заробітної плати з АТ «Українська залізниця» відсутні. З урахуванням наведеного суд вважає, що АТ « Українська залізниця» є неналежним відповідачем у справі, що узгоджується з наведеними вище нормативними актами, і тому суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ У апеляційній скарзі, поданій до Апеляційного суду позивач посилається на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове по суті його позовних вимог. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ В апеляційній скарзі позивач просив скасувати рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що суд неповно з`ясував обставини справи та порушив норми матеріального і процесуального права. В обґрунтування скарги заявник посилалась на те, що ПАТ «Укрзалізниця» є належним відповідачем, оскільки саме це товариство виплачувало заробітну плату позивачу та цим товариством здійснено звільнення позивача з роботи. Інші доводи апеляційної скарги є ідентичним тим, що викладенні в позовній заяві. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не надано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 з 14.09.2001 року працював машиністом електропоїзду на резерві у моторвагонному депо Ясинувата ДП «Донецька залізниця». 12.04.2017 року позивач ОСОБА_1 звільнений за згодою сторін, на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України (а.с.10-11). Позивачем ОСОБА_1 на підтвердження нарахованої, але невиплаченої заробітної плати за період з 01 лютого 2016 року по 11 квітня 2017 року у розмірі 31043,41 надана довідка № 100/04 від 26 квітня 2017 року, якою також підтверджується, що позивач працював у моторвагонному депо Ясинувата ДП «Донецька залізниця». З довідки ПФУ за формою ОК-5 вбачається, що страхувальник Регіональна філія «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» надав в Пенсійний фонд України індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_2 , які внесені до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до яких працівнику нараховувалась заробітна плата тільки за період з січня 2016 року по травень 2016 року, інші відомості про виплату заробітної плати в 2017 році в ПФУ відсутні (а.с.49-50). Згідно відомостей наданих ІндустріалБанком між ДП «Донецька залізниця» та АБ «Експрес-Банкк» укладено договір № 10-04/54 від 01 серпня 2003 року. На ім`я ОСОБА_1 у період з квітня 2016 року по травень 2017 року були відкриті два рахунки № НОМЕР_1 зарахувань на які за вказаний період не було (а.с.55). Відповідно до відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків станом на 14 лютого 2020 року ОСОБА_1 за перший квартал 2016 року виплачено 16 972,09 грн. (а.с.62). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Згідно з положеннями пункту 4 частини 1, частини 4 статті 376 ЦПК, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що дана справа виникла з трудових відносин та ціна позову складає 31 043, 41 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону, рішення суду першої інстанції не відповідає. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не перебував у трудових відносинах з відповідачем - Акціонерним товариством «Українська залізниця», оскільки майно ДП «Донецька залізниця» не ввійшло до статутного капіталу АТ «Українська залізниця» та відповідач не став правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території. Враховуючи, що процедура реорганізації цих підприємств та передача їх прав та обов`язків призупинена до завершення проведення антитерористичної операції на території України, АТ «Українська залізниця» не є належним відповідачем, який має виконати обов`язок щодо виплати заборгованості із заробітної плати позивача. Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можливо з наступних підстав. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року №938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно додатку №1. Законом України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», Постановою Кабінету Міністрів України № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» передбачено наступні етапи проведення реорганізації: 1) інвентаризація майна юридичних осіб, які підлягають злиттю, та складення передавального акта, 2) затвердження статуту нової юридичної особи (АТ «Укрзалізниця»), 3) державна реєстрація АТ «Укрзалізниця»; 4) припинення державних підприємств залізничного транспорту. Також КМУ своєю постановою від 2 вересня 2015 року за № 735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації в установленому законом порядку. При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво, при якому все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Враховуючи, що відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, правонаступництво не пов`язується з державною реєстрацією припинення підприємства залізничного транспорту, а кредиторам не надавалося право вимагати дострокового виконання вимог у порядку, передбаченому статтею 107 ЦК України, тобто всі їхні вимоги перейшли в повному обсязі до АТ «Укрзалізниця», датою виникнення універсального правонаступництва АТ «Укрзалізниця» щодо підприємств залізничної галузі, які припиняються шляхом злиття, слід вважати дату його державної реєстрації - 21 жовтня 2015 року, з якої воно є правонаступником ДП «Донецька залізниця». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17. За таких обставин, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, з приводу того, що АТ «Українська залізниця» не є належним відповідачем, який мав виконати обов`язок щодо виплати заборгованості із заробітної плати позивача, оскільки згідно зі статутом, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 735, АТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, серед яких ДП «Донецька залізниця». На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги позивача щодо належності відповідача по справі заслуговують на увагу, а тому рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав заявлення вимог до неналежного відповідача підлягає скасуванню. Розглядаючи позовні вимоги по суті, суд апеляційної інстанції приходить до наступного. Позивачем по справі ОСОБА_1 доведений факт перебування у трудових відносинах з відповідачем по справі. Позовні вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати заявлені позивачем ОСОБА_1 за період з лютого 2016 року по квітень 2017 року. 12 квітня 2017 року ОСОБА_1 звільнений з роботи на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується записом в трудовій книжці НОМЕР_2 , виданій на ім`я позивача 04 листопада1991 року (а.с.10). Відповідно до довідки про доходи ДП «Українська залізниця» від 26 квітня 2017 року № 100/04, ОСОБА_1 , який працював на посаді машиніста електропоїзда відокремленого підрозділу моторвагонного депо Ясинувата Державного підприємства «Донецька залізниця» за лютий 2016 року нараховано заробітну плату в розмірі - 4194,91 грн., за березень 2016 року нараховано заробітну плату в розмірі - 4621, 71 грн., за квітень 2016 року нараховано заробітну плату в розмірі - 2953,66 грн., за травень 2016 рік нараховано 5173,08 грн., за червень 2016 рік нараховано 4792, 12 грн., за липень 2016 рік нараховано 3231,грн.., за серпень 2016 рік нараховано 2784, 66 грн., в період часу з вересня 2016 року по березень 2017 рік 2017 року заробітна плата позивачу не нараховувалась, за квітень 2017 рік нараховано 3291,77 грн. (а.с.12). Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першою статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати. Отже, виходячи з положень КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість. Відповідно до частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 12, частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом. Згідно положень статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи. Належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77, частина друга статті 78 ЦПК України). На підтвердження заборгованості АТ «Укрзалізниця» позивачем по справі ОСОБА_1 надана довідка ДП «Українська залізниця» від 26 квітня 2017 року№ 100/04, в якій зазначено, що за період з лютого 2016 року по 11 квітня 2017 року сума невиплаченої ОСОБА_1 заробітної плати склала 31043,41 грн. (а.с. 12). Однак, суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги надану позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог довідку з печаткою та штампом ДП «Донецька залізниця» як неналежний доказ, оскільки постановою КМУ від 2 вересня 2015 року за № 735 був затверджений Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство стало правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, тобто станом на день видачі довідки від 26 квітня 2017 року правонаступником ДП «Українська залізниця» було ПАТ «Українська залізниця». На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем по справі не надано жодних належних доказів на підтвердження наявності у відповідача заборгованості по заробітній платі перед ним, а тому позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не підлягають задоволенню. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно з положеннями пункту 4 частини 1, частини 4 статті 376 ЦПК, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Оскільки судом першої інстанції ухвалено правильне по суті рішення про відмову у задоволенні позову, його необхідно змінити шляхом виключення з мотивувальної частини рішення висновки суду, що ПАТ «Українська залізниця» не є належним відповідачем, який має виконати обов`язок щодо виплати заборгованості із заробітної плати позивача. В іншій частині рішення суду залишити без змін. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, а тому ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Згідно частини 7 статті 141 ЦПК України, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Оскільки апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та постановляє нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати за подання апеляційної скарги необхідно компенсувати за рахунок держави. Керуючись ст.ст. 369, 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 15 квітня 2020 року скасувати. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя О.А. Мірута Судді: О.В. Агєєв Ю.М. Мальований