Постанова 4855 № 320/5807/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5807/19 Головуючий у 1 інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Бєлової Л.В. Кузьменка В.В. За участю секретаря Борейка Д.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,- ВСТАНОВИЛА: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 21.06.2019 №0007241303, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування» в розмірі 192376,13 грн. (сто дев`яносто дві тисячі триста сімдесят шість грн. 13 коп.) (за податковими зобов`язаннями 153900,90 грн., за штрафними санкціями - 38457,23 грн.); - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 21.06.2019 №0007251303, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір» у розмірі 16031,35 грн. (шістнадцять тисяч тридцять одна грн. 35 коп.) (за податковими зобов`язаннями - 12825,08 грн., за штрафними санкціями - 3206,27 грн.); - визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 21.06.2019 №0- 0007261303 в сумі 102004,36 грн.; - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №0007291303 від 21.06.2019 про застосування штрафних санкцій в розмірі 2790,41 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 21.06.2019 №0007241303. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 21.06.2019 №0007251303. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 21.06.2019 №Ф-0007261303. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №0007291303 від 21.06.2019 про застосування штрафних санкцій. Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що самозайнятою особою ОСОБА_1 в податкових деклараціях про майновий стан за 2016 р. та 2017 р. протиправно включено до складу витрат пов`язаних із здійсненням незалежної професійної діяльності витрати щодо товарів і послуг, що реалізовувалися ПП «Інфолк», витрати по наданню послуг ФОП ОСОБА_2 з ремонту і заправки картриджів та витрати понесені на оренду та ремонт житлового приміщення. 09 червня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції. 22 червня 2020 року в судовому засіданні протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду колегією суддів ухвалено витребувати у ОСОБА_1 докази оплати оренди за договором оренди кв. АДРЕСА_1 , докази оплати оренди за договором оренди кв. АДРЕСА_2 та докази оплати робіт з ремонту приміщень за Договором на виконання робіт від 15 вересня 2016 року №01/09/2016. На виконання вищевказаної ухвали суду апеляційної інстанції, 17 липня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до пп.78.1.7 п.78.1 ст. 78 ПК України, Головним управлінням ДФС у Київській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою платником-податків, яка займається незалежною професійною діяльністю ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2016 р. по 08.05.2019 р., за результатами даної перевірки складено Акт від 15 травня 2019 №395/10-36-13-5/3133014973 (далі - Акт перевірки). В Акті перевірки контролюючим органом зазначено про наявність порушень діючого законодавства, а саме: - пп.2, пп.6 пп.8, пп.9 п.6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 р. № 481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.10.2013 р. за №1686/24218 та п. 177.10 ст. 177 ПК України від 02.12.2010 р. № 755-VІ (із змінами та доповненнями), в частині невірного відображення сум фактично понесених інших витрат (графа 8), безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв`язку, орендних та комунальних платежів тощо; - п. 2 ч. 1 ст.7, ч.2 ст.9 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями, в частині заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р. в сумі 102 004,36 грн; - п. 167.1 ст.167, п.178.3 ст.178 ПК України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в частині заниження суми чистого доходу за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р. на загальну суму 855005,00 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від провадження незалежної професійної діяльності на суму 153 900,90 грн.; - п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України від 02.12.2010 р.№ 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в частині заниження чистого оподаткованого доходу від провадження незалежної професійної діяльності за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р. в сумі 855005,00 грн., що призвело до заниження військового збору від провадження незалежної професійної діяльності в сумі 12825,08 грн. За наслідками вказаної перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнятті: - податкове повідомлення-рішення від 21 червня 2019 року №0007241303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування» в розмірі 192 376,13 грн. (сто дев`яносто дві тисячі триста сімдесят шість грн. 13 коп.) (за податковими зобов`язаннями 153 900,90 грн., за штрафними санкціями - 38457,23 грн.); - податкове повідомлення рішення від 21 червня 2019 року №0007251303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір» у розмірі 16031,35 грн. (шістнадцять тисяч тридцять одна грн. 35 коп.) (за податковими зобов`язаннями - 12825,08 грн., за штрафними санкціями - 3206,27 грн. - вимога про сплату боргу (недоїмки) від 21 червня 2019 року №Ф-0007261303, якою ГУ ДФС у Київській області повідомлено, що станом на 21.06.2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 102 004,36 грн. та вимагала сплатити недоїмку в сумі 102 004,36 грн. - рішення №0007291303 від 21 червня 2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно якого, заступник начальника ГУ ДФС у Київській області Орленко І.М. розглянувши матеріали перевірки від №395/10-36-13-03/3133014973 від 08.05.2019 року ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2016 р. по 08.05.2019 р. , якою виявлено порушення п.2 .1 ст.7, ч.2 ст.9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» і за наслідками якої донараховано 102 004,36 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на підставі пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» вирішив застосувати до ОСОБА_1 штрафні санкції в розмірі 27790,41 грн. Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні визначено Законом України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-XII (далі - Закон № 3425-XII). Статтею 3 вищевказаного Закону №3425-XII передбачено, що нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Відповідно до статті 32 Закону №3425-XII, приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). За приписами п.п. 178.1 - 178.3 ст. 178 ПК України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об`єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат. Згідно пункту 178.4 статті 178 ПК України, фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб. Відповідно до пункту 178.6 статті 178 ПК України, фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Положеннями статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. За змістом ч.ч. 1-2 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Акту від 15 травня 2019 №395/10-36-13-5/3133014973 (далі - Акт), перевіркою правильності визначення складу витрат, пов`язаних із здійсненням незалежної професійної діяльності за період з 01.01.2016 р. по 31.10.2017 р., відображених у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2016 та 2017 роки, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, виявлено завищення валових витрат пов`язаних із здійсненням нотаріальної діяльності на загальну суму 855005,00 грн., в т.ч. за 2016 рік на суму 675505,00 грн., за 2017 рік на суму 179500,00 грн. (Т. 1 а.с. 18-29). Так, в Акті зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено, що самозайнятою особою ОСОБА_1 у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2016 рік до складу витрат включено суми по придбанні у Приватного підприємства «Інфолк» товарно-матеріальних цінностей (зокрема - файли заказні) в сумі 3240,00 грн. Відповідно наданої до перевірки інформації та її документального підтвердження відсутні документи, що підтверджують факт оплати (фіскальні чеки, квитанції та/або платіжні доручення) товарів та послуг, що реалізовувалися ПП «Інфолк» протягом 2016 року на загальну суму 3240,00 грн. Колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять платіжне доручення від 07 червня 2016 року №G0607Y6UI7, згідно якого, ОСОБА_1 сплатив на рахунок ПП «Інфолк» 3 240 грн., з призначенням платежу: «оплата за товар (файли заказні) відповідно до рахунку ІН-0000598» (Т. 1 а.с. 53). З огляду на зазначене, твердження апелянта про непідтвердження оплати позивачем товарів та послуг, що реалізувалися ПП «Інфолк» є безпідставним. Доводи апелянта про протиправність включення позивачем до складу витрат суми по наданню послуг ФОП ОСОБА_2 з ремонту і заправки картриджів, колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на наступне. Як вірно зазначено судом першої інстанції, вказані послуги придбалися самозайнятою особою при здійсненні нею незалежної професійної діяльності та їх придбання обумовлювалося об`єктивною потребою в належній організації приватної нотаріальної діяльності, а придбані послуги були спрямовані на вирішення конкретних питань нотаріальної діяльності та споживалися з цією метою, понесені витрати на оплату таких послуг пов`язані та необхідні для провадження відповідної незалежної професійної діяльності. Щодо посилання апелянта на відсутність документального підтвердження факту оплати за оренду житлових приміщень, а саме: квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 , що надавалися в оренду ФОП ОСОБА_4 в період 01.01.2016 року по 31.10.2017 року на загальну суму 539 500,00 грн., колегія суддів зазначає наступне. Між ФОП ОСОБА_4 (Суборендодавець) та Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко Дмитром Борисовичем укладено Договір суборенди від 01 квітня 2016 року, відповідно до п. 1.1 якого, Суборендодавець передав до підписання цього договору Суборендарю в тимчасове користування за плату на встановлений цим договором строк квартиру за номером АДРЕСА_1 (Т. 1 а.с. 42-43) Також, між вищезазначеними особами було укладено Договір суборенди від 10 лютого 2017 року№10-02/17, згідно пункту 1.1 якого, Суборендодавець передав до підписання цього договору Суборендарю в тимчасове користування за плату на встановлений цим договором строк квартиру за номером АДРЕСА_2 ( Т . 1 а.с. 44-45). Так, Актом перевірки від 15 травня 2019 №395/10-36-13-5/3133014973 встановлено, що, відповідно до наданих первинних документів самозайнятою особою ОСОБА_1 , а саме: актів виконаних робіт б/н за період від 29.01.2016 р. по 30.12.2016 р. (в кількості 12 шт.) до договорів суборенди від 01 квітня 2015 року та від 01 квітня 2016 року, укладених між ФОП ОСОБА_4 та самозайнятою особою ОСОБА_1 , самозайнята особа ОСОБА_1 здійснював нотаріальну діяльність за період з 01.01.2016 року по 09.02.2017 року у квартирі АДРЕСА_1 та сплачено загальну суму орендної плати у розмірі 442500,00 грн. Матеріали справи містять Акти виконаних робіт до договору суборенди житлового приміщення від 01.04.2014 року ( АДРЕСА_5 ) за період від 29 січня 2016 року по 30 грудня 2016 року, згідно яких, Суборендарю були надані послуги щодо здачі в оренду нерухомого майна вартістю 30 000 грн. (Т. 1 а.с.55-66) Колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, пов`язаних зі сплатою орендної плати за користування квартирою АДРЕСА_1 , позивачем були надані наступні квитанції серії УНК б/н: від 29.01.2016 року, від 29.02.2016 року, від 31.03.2016 року, від 29.04.2016 року, від 28.05.2016 року, від 30.06.2016 року, від 29.07.2016 року, від 31.08.2016 року, від 30.09.2016 року, від 31.10.2016 року, від 30.11.2016 року та від 30.12.2016 року (Т. 2 а.с. 5-16). Враховуючи вищезазначене, доводи апелянта про відсутність документального підтвердження факту оплати за оренду квартири АДРЕСА_1 , колегія суддів вважає безпідставними. Актом перевірки від 15 травня 2019 р. №395/10-36-13-5/3133014973, також, встановлено, що, відповідно до наданих первинних документів самозайнятою особою ОСОБА_1 , а саме: актів виконаних робіт б/н за період від 31.03.2017 р. по 30.08.2017р. (в кількості 7 щт.) до Договору суборенди від 10 лютого 2017 року укладених між ФОП ОСОБА_4 та самозайнятою особою ОСОБА_1 , самозайнята особа ОСОБА_1 здійснював нотаріальну діяльність за період з 10 лютого 2017 року по 31 серпня 2017 року у квартирі АДРЕСА_2 та сплачено загальну суму орендної плати у розмірі 97 000,00 грн. Вищезазначені обставини підтверджуються Актами виконаних робіт до договору суборенди житлового приміщення від 10.02.2017 року ( АДРЕСА_6 ) (Т. 1 а.с. 69-76). Здійснення оплати за вказаними Актами виконаних робіт підтверджується наступними квитанціями серії УНК б/н: від 20.03.0217 року, від 31.03.2017 року, від 28.04.2017 року, від 31.05.2017 року, від 30.06.2017 року, від 31.07.2017 року та від 30.08.2017 року (Т. 2 а.с. 20-26). З огляду на зазначене, посилання апелянта на відсутність документального підтвердження факту оплати за оренду квартири АДРЕСА_2 є безпідставним. Щодо доводів Головного управління ДПС у Київській області про те, що позивачем включено документально не підтверджені витрати понесені на ремонт житлового приміщення, колегія суддів зазначає наступне. Між Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко Дмитром Борисовичем (Замовник) та ФОП ОСОБА_5 (Виконавець) укладено Договір на виконання робіт від 15 вересня 2016 року №01/09/2016 (далі - Договір №01/09/2016). Відповідно до пункту 1.1 Договору №01/09/2016, Виконавець на свій ризик бере на себе зобов`язання здійснити поточний ремонт приміщення офісу нотаріуса власними силами чи з залученням третіх юридичних та/або фізичних осіб, перелік робіт яких встановлюється Сторонами та відображається в Дефектному акті, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток №1) (а.с. 77-79) Згідно пункту 2.2 вищевказаного Договору №01/09/2016, місце проведення ремонтних робіт: офіс приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Клименко Дмитра ОСОБА_6 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 . Пунктом 3.1 Договору №01/09/2016 передбачено, що загальна вартість ремонтно-монтажних робіт за даним Договором складає суму в розмірі 308 000,00 грн., яка визначається з урахуванням вартості матеріалів, доставки матеріалів та вартості виконаних робіт, які сплачуються Замовнику у порядку, визначеному п.п. 4.1-4.2 цього Договору. Положеннями п. 4.2 Договору №01/09/2016 визначено, що кінцевий розрахунок загальної суми даного Договору, згідно п. 3.1, сплачується Замовником після підписання обома Сторонами належно оформлених документів, а саме, Акту приймання-передачі виконаних робіт, Видаткових накладних на доставлені матеріали, вироби та за умови відсутності претензій з приводу доставки матеріалів, якості та строків ремонтно-монтажних робіт. За результатами виконання Договору на виконання робіт від 15 вересня 2016 року №01/09/2016, сторонами складені наступні Акти приймання передачі виконаних робіт: від 15 вересня 2016 року, від 19 вересня 2016 року, від 30 вересня 2016 року, від 10 листопада 2016 року та від 25 листопада 216 року (Т. 1 а.с. 84-88). Здійснення оплати ОСОБА_1 ремонтно-монтажних робіт за Договором на виконання робіт від 15 вересня 2016 року №01/09/2016 підтверджується платіжним дорученням від 10.11.2016 року № 80 на суму 80 000,00 грн. та квитанціями отримання коштів: від 15.09.2016 р. на суму 54 000,00 грн., від 19.09.2016 р. на суму 50 000,00 грн., від 30.09.2016 р. на суму 50 000,00 грн., від 25.11.2016 р. на суму 74 000,00 грн. (Т.1 а.с. 90, Т. 2 а.с. 56-59). Враховуючи вищезазначене, доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 включено документально непідтверджені витрати понесені на ремонт житлового приміщення, колегія суддів вважає необгрунтованими. Щодо посилання Головного управління ДПС у Київській області на довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, згідно якої, об`єкти нерухомого майна квартира АДРЕСА_7 та квартира АДРЕСА_2 є об`єктами житлової нерухомості, колегія суддів зазначає наступне. Приписами частини 2 статті 24 Закону України "Про нотаріат" визначено, що робоче місце (контора) приватного нотаріуса повинно розташовуватися в межах визначеного для нього нотаріального округу. Вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса встановлюються Міністерством юстиції України. Наказом Міністерства юстиції України від 23 березня 2011 року №888/5 затверджено Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності (далі - Положення №888/5). Відповідно до пункту 2 Положення №888/5, вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса установлюються в рамках реалізації Міністерством юстиції України повноважень, передбачених статтями 2-1, 24 Закону України "Про нотаріат", виходячи з переліку умов, визначених статтею 25 Закону. Пунктом 3 Положення №888/5 визначено, сертифікація робочого місця (контори) - перевірка приміщення на предмет відповідності робочого місця (контори) приватного нотаріуса умовам, передбаченим статтею 25 Закону, та визнання його придатним для використання як робоче місце приватного нотаріуса з метою учинення нотаріальних дій. Згідно п. 4 Положення №888/5, акт про сертифікацію містить відомості про приміщення, у якому приватний нотаріус (особа, яка має намір зареєструвати приватну нотаріальну діяльність) організовує (планує організувати) роботу з обслуговування учасників правовідносин (відвідувачів), та висновок уповноваженої особи територіального органу Міністерства юстиції, яка проводила сертифікацію робочого місця (контори), про можливість його використання для розташування в ньому робочого місця (контори) та здійснення приватної нотаріальної діяльності. Так, матеріали справи містять Акт про сертифікацію приміщення для розташування в ньому робочого місця (нотаріальної контори) особи, яка має намір займатися приватною нотаріальною діяльністю, на виконання вимог наказу Міністерства юстиції України від 22.03.2011 №871/5 "Про затвердження Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності та заміщення приватного нотаріуса" від 07 листопада 2012 року, з якого вбачається, що приміщення за адресою: АДРЕСА_5 може бути використане для розташування в ньому робочого місця ОСОБА_1 , який має намір займатися приватною нотаріальною діяльністю в Київському міському нотаріальному окрузі (Т. 1 а.с. 40). Відповідно до Акту про сертифікацію робочого місця (контори) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу відповідності умовам визначеним Законом України «Про нотаріат» та Положенню про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.03.2011 № 888/5 від 14 березня 2017 року, приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_6 буде використане для розташування в ньому робочого місця (контори) приватного нотаріуса Клименка Д.Б. (Т. 1 а.с.39). Враховуючи вищевказані акти про сертифікацію, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що компетентним органом державної влади визнано, що приміщення, в яких позивач здійснював нотаріальну діяльність, відповідають всім встановленим параметрам як по розташуванню, оснащенню і розміщенню в них виключно нотаріуса і його найманих працівників, так і по забезпеченню охорони та безпеки (в тому числі, обмеження доступу сторонніх осіб). Отже, посилання апелянта на наявність в орендованих приміщень статусу житлової нерухомості, на думку колегії суддів, не позбавляє ОСОБА_1 можливості використовувати їх у власній нотаріальній діяльності. З огляду на зазначене, висновок контролюючого органу щодо заниження позивачем суми чистого доходу за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року на загальну суму 855 005,00 грн. є необгрунтованим, адже, суборенда та ремонт приміщень здійснювались ОСОБА_1 саме з метою забезпечення провадження незалежної професійної діяльності, при цьому, вказані придбані послуги, у тому числі, і факт оплати, повністю підтверджуються відповідною первинною документацією. Оскільки, Головне управління ДФС у Київській області дійшло помилкового висновку про завищення ОСОБА_1 валових витрат пов`язаних із здійсненням нотаріальної діяльності на загальну суму 855 005,00 грн., колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 21 червня 2019 року №0007241303 та №0007251303. З приводу висновків контролюючого органу про порушення ОСОБА_1 законодавства, в частині заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464 (далі - Закон №2464), платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464, Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Частиною 2 статті 9 Закону №2464, визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Абзацом 4 частини 8 статті 9 Закону №2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Отже, сума доходу приватного нотаріуса, з якої розраховується єдиний внесок, має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року. Встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, передбачає, що приватний нотаріус самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця та переносить такі дані до таблиці 3 (Додаток №5 відповідно до Порядку №454 та Порядку №22- 2). Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 807/216/16 зазначив наступне: «… норми законодавства, не зобов`язують самозайнятих осіб (приватного нотаріуса) проводити обчислення суми єдиного внеску з середньомісячного чистого доходу, вирахуваного шляхом ділення річного чистого доходу на 12 місяців. Встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, передбачає, що приватний нотаріус самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця та переносить такі дані до таблиці 3 Додатка №5 відповідно до Порядку №454 та Порядку №22-2. Єдиною вимогою при цьому є відповідність загальної суми за період 12 місяців річній податковій декларації». Таким чином, оскільки, судом не встановлено заниження ОСОБА_1 суми чистого доходу, отриманого від провадження незалежної професійної діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та на який нараховується єдиний внесок, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно визнано протиправними та скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 21 червня 2019 року №Ф-0007261303 та рішення про застосування штрафних санкцій від 21 червня 2019 року №0007291303. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Бєлова Л.В. Кузьменко В.В. Повний текст постанови виготовлено 05.08.2020 року.