Постанова Вінницький апеляційний суд № 128/1290/20

Справа № 128/1290/20 Провадження № 33/801/564/2020 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ганкіна І. А. Доповідач: Денишенко Т. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2020 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі судді Денишенко Т. О., за участі осо-би, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його за-хисника адвоката Білозора О. Л., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Вінницького районного суду Вінницької об-ласті від 19 червня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідаль-ності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадяни-на України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , у за час-тиною другою статті 130 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 544844, складеного 17 травня 2020 року о 03.50 годині інспектором взводу № 1 роти № 3 БУПП у Вінницькій області ДПП лейтенантом поліції Ткаченком В.О., цієї ночі 17 травня 2020 року о 01.24 годині на автодорозі Т02045 км у с. Майдан-Чапельський водій ОСОБА_1 керував «Ява 360», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: блідність обличчя, тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився у лікаря-нарколога за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, № 109-В. Своїми діями ОСОБА_1 пору-шив вимоги підпункту 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП. Постановою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 19 червня 2020 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 КУпАП, на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400,00 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспорт-ними засобами на строк три роки. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь держави 420,40 гривень судового збору. Не погоджуючись з такою постановою судді суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржує її в апеляційному порядку, просить поновити йому строк на апе-ляційне оскарження постанови суду, оскільки її копію він отримав лише 27 червня 2020 року. Також скаржник просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутності у його діях складу ад-міністративного правопорушення. Скаржник вважає оскаржувану постанову не-законною, винесеною з порушенням вимог закону щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. Зазначає, що своєї вини не визнає, оскільки у стані ні наркотичного, ні алкогольного сп`яніння не перебував, від проходження огляду не відмовлявся. Після зупинки транспортного засобу йому не було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, від та-кого огляду він не відмовлявся. Однак працівники поліції одразу доставили йо-го до закладу охорони здоров`я, що скаржник вважає порушенням вимог закону щодо порядку проведення огляду. Крім того з метою дослідження біологічного середовища йому запропонували здати сечу, але з фізіологічних причин він не зміг здати цей аналіз. Будь-які інші зразки біологічного середовища лікарем не відбиралися та, навіть, не пропонувалося такі здати. При цьому скаржник звер-тає увагу та вважає, що висновок КП ВОНД «Соціотерапія» не може вважатися належним доказом у вчиненні правопорушення, оскільки відмова від прохо-дження огляду зафіксована без присутності двох свідків. З протоколу про адмі-ністративне правопорушення від 17 травня 2020 року також убачається, що свідки вчинення правопорушення відсутні, у протоколі вони не зазначені. Згідно норм статті 289 КУпАП скаргу на постанову у справі про адміністра-тивне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлений органом, правомочним розглядати скаргу. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 як особи, котра притягується до адмі-ністративної відповідальності, його захисника адвоката Білозора О. Л., дослі-дивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши за-конність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови судді Вінницького районного суду Вінницької області від 19 червня 2020 року підлягає задоволенню; апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 17 травня 2020 року серії ДПР18 № 544844 ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністра-тивного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною дру-гою статті 130 КУпАП. Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена адмі-ністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарсь-ких препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка ке-рує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого по-рядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або що-до вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною другою цієї статті встановлена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених части-ною першою цієї статті. Згідно з вимогами підпункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу по-ліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встанов-лення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення по-лягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, нар-котичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що зни-жують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'я-ніння. Як передбачено пунктом дванадцятим Розділу ІІ Інструкції про порядок ви-явлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи ін-шого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижу-ють увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 ро-ку № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, у разі наявності підстав вважати, що водій трансп-ортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті четвертому розділу I цієї Інструкції, полі-цейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Як свідчать матеріали справи та стверджується самим ОСОБА_1 він був доставлений у Комунальне підприємство «Вінницький обласний наркологічний диспансер «Соціотерапія» з метою проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. За даними висновку медичного огляду з метою виявлення стану сп`я-ніння від 17 травня 2020 року № 1743 ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду та обстеження: алкотест 6820 - відмова, ан. сечі на мульти-тест - відмова. Апеляційний суд звертає увагу, що даний висновок медичного огляду з ме-тою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або пе-ребування під впливом лікарських преператів, що знижують увагу та швидкість реакції, містить підпис ОСОБА_1 як особи, яка мала б пройти обстеження та ознайомитися з результатами огляду. Жодних будь-яких заперечень, чи пояс-нень з приводу того, що він не відмовлявся від проходження медичного огляду або просив здійснити аналіз його іншого біоматеріалу у матеріалах справи не зафіксовано, таких власних пояснень ОСОБА_1 не надавалося. Через вка-зане апеляційний суд не може погодитися з об`єктивністю протилежних дово-дів апеляційної скарги. З матеріалів адміністративної справи, зокрема, протоколу про адміністра-тивне правопорушення серії ДПР18 № 544844, складеного 17 травня 2020 року о 03.50 годині у м. Вінниці по вул. Пирова, № 109-В ( за місцем знаходження КП «ВОНД Соціотерапія» ) убачається, що в цю ніч о 01.24 годині на автодо-розі ТО 204 км с. Майдан Чапельський ОСОБА_1 керував мотоциклом «ЯВА 360», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп`яніння, по-рушивши вимоги підпункту 2.5 ПДР України. До протоколу про адміністративне правопорушення доданий вказаний вище висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану нарко-тичного сп`яніння від 17 травня 2020 року № 1743, рапорт інспектора взводу № 1 роти № 3 БУПП у Вінницькій області ДПП лейтенанта поліції Ткаченка В. О. від 17 травня 2020 року на ім`я начальника Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Р. Усеінова, та картки об-ліку вчинених ОСОБА_1 адмінправопорушень. З останніх убачається, що ОСОБА_1 систематично 03 квітня, 18 квітня, 29 травня, 18 серпня 2019 року притягався до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопору-шення, передбаченого частиною другою статті 130 КУпАП, суд першої інстан-ції розглянув справу у відсутності правопорушника, оскільки він, будучи неод-норазово повідомленим в установленому порядку про місце, день та час розгля-ду адміністратиної справи, у судові засідання не з`являвся, зазначаючи з цього приводу різні обставини. У судове засідання 19 червня 2020 року ОСОБА_1 також не з`явився, через що суд обгрунтовано розглянув справу за його відсут-ності. Заяву з клопотанням про відкладення розляду справи у зв`язку з хворо-бою ОСОБА_1 направив суду поштою у день судового засідання 19 червня 2020 року. Ця заява надійшла суду лише 22 червня 2020 року, що не вплинуло на судове рішення, яке уже відбулося ( відповідні матеріали додані до справи ( а. с. 26 - 28 )). Суд першої інстанції послався на усталену практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов про-ти України» наголошував, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обов`язок швидкого здійс-нення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спо-ру. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учас-никами справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд урахував неодноразовість притягнення скаржника до відповідальності за порушення норм статті 130 КУпАП. Відтак з висновком суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 КУпАП, слід погодитися. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , цитуючи норми статей 1, 245, 251, 252, 256, 280 КУпАП, посилається, крім зазначених мотивів, на ту об-ставину, що йому не було запропоновано поліцейськими пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених МОЗ та Держспоживстандартом, на місці зупинки транспортного засобу. Натомість йо-го було одразу доставлено у медичний заклад. Протокол про адміністративне правопорушення складений без присутності свідків, тому він не є таким, що відповідає вимогам стосовно його складення, не повинен узагалі братися до уваги. Однак з такими доводами апеляційної скарги категорично погодитися не можна. Скаржник не бере до уваги ту обставину, що йшлося про перебування його у стані наркотичного сп`яніння, перевірка якого можлива шляхом прове-дення відповідного аналізу в умовах медичного закладу. Відсутність свідків є реально об`єктивною: подія мала місце у проміжок з часу до двох ночі. Нато-мість скаржник жодними належними, допустимими, достовірними та достат-німи доказами не довів правдивості своїх тверджень стосовно того, що він не відмовлявся від проходження медичного огляду. У пункті четвертому Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспорт-них засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебу-вання під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість ре-акції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Мініс-терства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, визначе-ні ознаки стану наркотичного сп`яніння, проте наявність даних ознак не є ви-значальною для встановлення стану сп`яніння та, як наслідок, притягнення осо-би до адміністративної відповідальності. Згідно пункту другого цієї ж Інструк-ції такі ознаки є лише підставою для поліцейського вважати, що особа перебу-ває у такому стані, через що убачається необхідним провести відповідний ме-дичний огляд, який є обов`язковим. Порядок проведення огляду на стан сп`яніння у закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів визначений у розділі ІІІ вищезазначеної Інструк-ції та передбачає не лише виявлення у особи зовнішніх ознак стану сп`яніння, а й проведення лабораторних досліджень з відбором біологічного матеріалу. При цьому визначального значення щодо предмету дослідження біологічного сере-довища дана Інструкція не містить. Лише за результатами огляду на стан сп`я-ніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вносить-ся до акта медичного огляду, що відповідно є підставою для складення виснов-ку з результатів медичного огляду. Наведені в апеляційній скарзі аргументи у цілому не свідчать про порушен-ня судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального чи процесу-ального права, не спростовують правильний висновок судді суду першої інстан-ції, викладений в оскаржуваній постанові, щодо винності ОСОБА_1 у вчинен-ні адміністративного правопорушення, що тягне необхідність накладення на нього передбаченого Законом адміністративного стягнення. Судом першої інстанції під час розгляду справи дотримані вимоги статей 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достат-ність відповідно до статті 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для справи встановлено. Адміністративне стягнення обране ОСОБА_1 з ураху-ванням його особи, неодноразовості вчинення однотипних адмінправопору-шень, передбачених статтею 130 КУпАП. У цій справі дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за частиною другою статті 130 КУпАП. Доводи апеляційної скар-ги свого підтвердження не знайшли, тому підстави для скасування оскаржува-ної постанови суду відсутні. Керуючись нормами статті 294 КУпАП, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Вінницького районного суду Вінницької області від 19 червня 2020 року в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 130 КУпАП. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Вінницького районного суду Вінницької області від 19 червня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною другою статті 130 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т. О. Денишенко