Постанова 4819 № 766/11415/17

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2020 року м. Херсон Номер справи: 766/11415/17 Номер провадження: 22-ц/819/1111/20 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Вейтас І.В., суддів: Базіль Л.В., Семиженко Г.В. секретар Дундич А.О. учасники справи: позивач Херсонська міська рада відповідач ОСОБА_1 треті особи : Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Херсонської міської ради, Херсонська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей Колект» розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Херсонської міської ради на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 18 червня 2020 року, у складі судді Кузьміної О.І., у справі за позовом Херсонської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Херсонської міської ради, Херсонська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей Колект» про припинення права власності ВСТАНОВИВ: В липні 2017 року Херсонська міська рада звернулась до суду з позовом про припинення ОСОБА_1 права власності на кафе з літньою площадкою, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав, у зв`язку із його знищенням. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 18 червня 2020 року провадження по цивільній справі за позовом Херсонської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Херсонської міської ради, Херсонська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Товариство з обмеженою відповідальністю " Кей Колект" про припинення права власності закрито. Позивачу роз`яснено його право на звернення з вказаним позовом в порядку господарського судочинства та вирішено питання щодо повернення сплаченого ним судового збору. Закриваючи провадження по цивільній справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а виниклий спір віднесено до юрисдикції господарських судів. В апеляційній скарзі Херсонська міська рада просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що станом на 29.01.2019 року зареєстровано припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , а отже даний спір не може розглядатися в порядку господарського судочинства. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив. Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Конституцією України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. З метою якісної та чіткої роботи судової системи національним і міжнародним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів. У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України(у редакції, чинній на час подання позову) передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства. На час звернення до суду та розгляду справи процесуальне законодавство містило критерії розмежування справ за предметною та суб`єктною підсудністю. Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України; у редакції, чинній на час подання позову) установлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України у вказаній вище редакції, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом фізичні особи, яким пред`явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 цього Кодексу). Господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів (стаття 12 ГПК України у вказаній редакції). Статтею 20 ГПК України визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю) крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Тобто критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. З матеріалів справи вбачається, що предметом заявленого Херсонською міською радою позову є спір щодо права власності приватного підприємця Котелевської Г.М. на нерухоме майно, а саме: кафе з літньою площадкою, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 . Згідно ст.45 ГПК України сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, а саме: юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування. Статтею 48 ЦПК України передбачено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо нерухомого майна право власності на яке набуте відповідачем як приватним підприємцем (Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпітек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.5)) і яке використовується для здійснення господарської діяльності. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо закриття провадження по цивільній справі яка не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства а віднесена до юрисдикції господарських судів. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять достатніх обґрунтувань, що могло б стати підставою для скасування ухвали і постановлення нової. Доводи апеляційної скарги Херсонської міської ради, з посиланням на те, що ОСОБА_1 на час закриття провадження по справі вже не була фізичною особою-підприємцем, то ж даний спір не може розглядатися в порядку господарського судочинства, а оскаржувана ухвала постановлена безпідставно та підлягає скасуванню, не приймається до уваги апеляційного суду як юридично неспроможні, оскільки за положеннями частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи, а з 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі. Таким чином з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася фізичною особою, зареєстрованою підприємцем. При чому, на день звернення позивача з позовом 06 липня 2017 року статус позивача як приватного підприємства припинений не був, а змінився лише 29.01.2019 року. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції немає. На підставі викладеного, керуючись статтями 367, п.1 ч.1 ст. 374, 375, 382 ЦПК України, Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ ЦПК України ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Херсонської міської ради залишити без задоволення. Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 18 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 03 серпня 2020 року Головуючий І.В. Вейтас Судді: Л.В. Базіль Г.В. Семиженко