Постанова Одеський апеляційний суд № 521/8011/19

Номер провадження: 22-ц/813/4628/20 Номер справи місцевого суду: 521/8011/19 Головуючий у першій інстанції Михайлюка О.А. Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.08.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі: Головуючого: Цюри Т.В., Суддів: Комлевої О.С., Гірняк Л.А., За участю секретаря судового засідання: Воронової Є.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2019 року про закриття провадження по цивільній справі за позовом Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 , Державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації про знесення об`єкту самочинного будівництва та скасування рішення державного реєстратора, третя особа ФОП ОСОБА_2 В С Т А Н О В И В : У травні 2019 року, до Малиновського районного суду м. Одеси звернулась Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради до ОСОБА_1 , Державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації про знесення об`єкту самочинного будівництва та скасування рішення державного реєстратора, третя особа ФОП ОСОБА_2 . Від представника відповідача ОСОБА_1 надійшло до суду клопотання про закриття провадження по справі, посилаючись на те, що спір виник за участю суб`єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних правовідносин наданих йому законом владних управлінських функцій, тому є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2019 року закрито провадження у справі за позовом Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 , Державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації про знесення об`єкту самочинного будівництва та скасування рішення державного реєстратора, третя особа ФОП ОСОБА_2 . Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради подала до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2019 року та направити справу до Малиновського районного суду м. Одеси для продовження розгляду. В судове засідання, призначене на 08.07.2020 року, сторони не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Також 08.07.2020 року на електронну адресу суду надійшло клопотання від представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 про розгляд справи за відсутністю відповідача та закриття провадження по справі та 07.07.2020 року. Від Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради надійшло клопотання від відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з великим навантаженням юридичного відділу Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, що, в свою чергу, з урахуванням наявності юридичного відділу та відсутності будь-яких доказів надмірного навантаження, не є поважною причиною для відкладення розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір виник за участю суб`єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, тому є публічно-правовими та не повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи таке. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. На підставі ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Юрисдикція цивільних справ визначена ст. 19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. На підставі п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади. Одним із критеріїв розмежування справ цивільної й адміністративної юрисдикції є суб`єктний критерій. У п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Суб`єкт владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Так, відповідно до ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад відноситься здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово- комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту, зв`язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших об`єктів нерухомого майна усіх форм власності, за належними, безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і об`єктах. За пунктом 2.4. Положення Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради виконує функції уповноваженого органу власника щодо управління житловим фондом на території району в порядку та на умовах, визначених законодавством. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» наділяє органів державної влади повноваженнями щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин. Як вбачається з матеріалів справи, Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася до суду з позовом, у якому просила суд зобов`язати ОСОБА_1 за свій рахунок знести самовільно збудований об`єкт нерухомості, посилаючись на те, що будівництво та реконструкція здійснені відповідачем без необхідних дозвільних документів та з недотриманням вимог зокрема Законів України «Про архітектурну діяльність», «Про планування і забудову території» та низки підзаконних актів, тобто звертаючись до суду з вказаним позовом суб`єкт владних повноважень діє з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил, а не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів. Доводи апеляційної скарги Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про те, що закриваючи провадження у справі суд не врахував позицію Верховного Суду висловлену у постанові від 14 червня 2016 року по справі 826/4858/15 про те, що позов повинен бути розглянутий у порядку цивільного судочинства є безпідставним, оскільки даний спір виник за участю суб`єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій та є публічно-правовими спором. Такий висновок відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року по справі № 1519/2-787/11. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що в основі даного спору лежать правовідносини, що випливають із владних управлінських функцій суб`єкта владних повноважень, а предметом цього спору є вирішення питання про знесення об`єкту самочинного будівництва та скасування рішення державного реєстратора, а також враховуючи предмет позову, суб`єктний склад учасників спору, зазначений спір є публічно-правовим та не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Виходячи з вищевказаного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо закриття провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради - залишити без задоволення. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2019 року про закриття провадження по цивільній справі за позовом Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 , Державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації про знесення об`єкту самочинного будівництва та скасування рішення державного реєстратора, третя особа ФОП ОСОБА_2 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 03.08.2020 року. Головуючий Т.В. Цюра Судді: Л.А. Гірняк О.С.Комлева