Постанова 4824 № 759/7682/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2020 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Гладій С.В., розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , В С Т А Н О В И В: Цією постановою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10.200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Згідно з постановою суду, 04 травня 2020 року приблизно о 21 год. 55 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21114», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку та в присутності двох свідків проходив за допомогою приладу «Драгер», результат якого - 2,32‰, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, вважаючи рішення суду необґрунтованим, висновки якого не відповідають дійсним обставинам справи, просить скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 зазначає, що в матеріалах справи відсутні допустимі та належні докази керування ним автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, при тому, що заперечував проти проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу та був згоден пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я, однак така його вимога була проігнорована працівниками поліції, як і ненадання на його вимогу сертифікату відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Крім того, ОСОБА_1 вказує і на те, що пояснення свідків також не можна визнати беззаперечним доказом його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП, оскільки пояснення даних свідків виконані на заздалегідь надрукованих спеціальних бланках. Отже, підсумовуючи, ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції, розглядаючи дане провадження, відступив від принципів повноти та об`єктивності судового розгляду, не звернув увагу та не дав належної оцінки доказам у справі та, крім іншого, не забезпечив виклик свідків в судове засідання. Матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 надійшли до суду апеляційної інстанції - 11 червня 2020 року та перше судове засідання було призначено на 10:00 26 червня 2020 року. Напередодні судового засідання - 25 червня 2020 року ОСОБА_1 на електронну адресу Київського апеляційного суду надіслав письмову заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з передання ним з 24 червня по 04 липня 2020 року у службовому відрядженні . Наступне судове засідання призначено на 09:30 16 липня 2020 року, в яке ОСОБА_1 також не з`явився, направивши заяву щодо неможливості прибуття в судове засідання за станом здоров`я, як і не прибув в судове засідання, призначене на 13:30 24 липня 2020 року з причин перебування на лікарняному. В судове засідання, призначене на 10:00 30 липня 2020 року ОСОБА_1 вкотре не з`явився, причини неявки суду не повідомив, у зв`язку з чим вважається за можливе проводити розгляд провадження у відсутність ОСОБА_1 . Дослідивши матеріали справи та відеозапис зазначених подій за участі водія ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, слід дійти до наступних висновків. Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, як указано в ст. 294 КУпАП. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №320901 від 04 травня 2020 року, в означений день, о 21 год. 55 хв. на автодорозі Київ-Чоп М-06, 10 км., в напрямку м. Житомира, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків. Результат тесту позитивний -2,32‰, чим порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1). ОСОБА_1 були роз`яснені положення ст. 63 Конституції України та права, що передбачені ст. 268 КУпАП, розуміння яких він засвідчив власноручним підписом в протоколі про адміністративне правопорушення. Зазначені в протоколі обставини підтверджуються письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 4), що засвідчили проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 результат якого показав - 2,32 ‰, що підтверджує і наявна в матеріалах провадження роздруківка результату даного тесту (а.с. 2) та акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який складений поліцейським БПП в с. Чайки 2 роти 1 взводу УПП в Київський області ДПП старшим сержантом Бабіним А.М. (а.с. 3). За наслідками проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння, дані про який було внесено до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 будь - яких зауважень не висловив, чим фактично засвідчив свою згоду з його результатами, додатково в протоколі по суті порушення самостійно зазначив: «Провину визнаю» (а.с. 1). В матеріалах провадження наявна також розписка ОСОБА_4 від 04 травня 2020 року, відповідно до якої вона бере на себе зобов`язання доставити транспортний засіб «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , за місцем проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , при цьому не передавати керування транспортним засобу іншим особам (а.с. 6). Доводи апеляційної скарги про необ`єктивність пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з огляду на те, що вони викладені на заздалегідь заготовленому бланку і містять шаблонний характер - на увагу не заслуговують, оскільки зміст вказаних пояснень, хоча і викладений на частково заповнених друкарським способом бланках, повністю відповідає доказам, що містяться в матеріалах справи, зокрема, даних відеозапису. Так, відповідно дослідженого відеозапису, вбачається, що при спілкуванні з водієм ОСОБА_1 , у працівників поліції виникла підозра щодо перебування останнього в стані алкогольного сп`яніння та йому було запропоновано пройти тест для визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу "Драгер", на що ОСОБА_1 , в присутності двох свідків, без будь-яких зауважень та застережень, пройшов тест, результат якого виявися - 2,32‰, що більше ніж в 11 раз перевищує допустиму норму. Водій ОСОБА_1 підтвердив факт вживання ним алкогольних напоїв, погодився з результатами цього огляду, при цьому будь-яких висловлювань щодо недовіри результатам тесту, сертифікату відповідності, чи бажання пройти такий тест в закладі охорони здоров`я - не висловлював, чим фактично засвідчив свою згоду з його результатами. За наведеним, в сукупності, суд першої інстанції прийшов до ґрунтовного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху. Щодо доводів ОСОБА_1 про порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, під час розгляду справи у суді першої інстанції і позбавлення можливості надавати пояснення та докази у провадженні, то вони в даному випадку не є підставою для скасування постанови судді, оскільки за наявної сукупності наведених доказів, відсутність ОСОБА_1 у судовому засіданні ніяк не вплинула на доведеність його вини у вчиненому правопорушенні та на правильність накладення адміністративного стягнення. Не був позбавлений ОСОБА_1 можливості надати пояснення щодо суті правопорушення і в суді апеляційної інстанції. Що стосується доводів, викладених в апеляційній скарзі, в частині того, що суд першої інстанції не в повній мірі розглянув матеріали за протоколом про адміністративне правопорушення, оскільки не було викликано та допитано свідків, то вони не є беззастережними, оскільки судом першої інстанції були досліджені письмові пояснення вказаних свідків від 04 травня 2020 року, відповідно до яких, в їх присутності водій ОСОБА_1 погодився у встановленому законом порядку пройти перевірку для визначення стану сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», що і засвідчили своїми підписами у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 320901, результат якого - 2,32‰, З яких підстав та для з`ясування яких саме обставин суд першої інстанції повинен був опитати в судовому засіданні свідків - з апеляційної скарги не видно. У рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Законом України від 07 липня 2016 року № 1446-VIII посилена відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. А тому, притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за обставин, встановлених судом, буде сприяти досягненню основної мети - вихованню правопорушника. Накладене на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення - відповідає меті адміністративного стягнення та загальним засадам його накладення у відповідності до положень ст. 23 КУпАП. За наведеним, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И В: Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10.200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік- залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.В.Гладій